Всего за 149 руб. Купить полную версию
Чому ж ні, якщо це правда? І я хотів би сказати ще більше. Ця проблема із дітьми Вона дуже важлива. Словом, я буду щасливий, якщо ви скористаєтесь моїми послугами.
Що?! мало не крикнула Кароліна.
Герцог гарячково зашепотів:
Я вас люблю і тому міг би зробити вам сина. Звісно, Марек не повинен нічого знати є правда, яка повинна бути брехнею. Лише так вона врятує світ. Однією згодою ви б врятували королівство, репутацію Марека і цілої сімї Закревських. А ще зробили б мене найщасливішим чоловіком на землі.
Очі у Шандора були вирячені, наче у цю мить він уже уявляв, як Кароліна віддається йому прямо на королівському ложі. Погляд дівчини метнувся на дзеркало, що весь цей час було німим свідком розмови, і завмер із того боку на неї витріщався Єрко, перший радник короля. Він дивився у дзеркало прямісінько на Кароліну, прискіпливо і нерухомо.
Королева здригнулась і побачила, що в залі зявився король Марек VII Закревський. Поруч із ним був уже не такий як у дзеркалі, а усміхнений і привітний Єрко. Позаду монарха стовбичив охоронець Казимир, із незворушним виразом обличчя.
Ця розмова більше не триватиме, промовила королева.
Навіть не глянувши на герцога, вона зірвалась з місця. Проте чоловік встиг вхопити її за лікоть.
Чи може я очікувати на відповідь, моя королево? відчайдушно просичав він.
Ніколи! Ніколи ви не отримаєте відповідь. І більше не смійте до мене наближатись, Шандор! розлючено виплюнула слова королева, шарпнула ліктем і розвернулась до залу.
Музика немовби зазвучала гучніше. Кароліна Закревська посміхнулась і повагом рушила назустріч своєму чоловікові. Неначе мухи, її обліпили десятки заздрісних поглядів, а Єрко дивився на молоду королеву, ховаючи в кутиках губ кинджал посмішки.
***
«Якщо б не гості, будь-який дім став би могилою».
Джебран Джебран
По польовій дорозі в оточенні десятка вершників мчала карета. Візник оскаженіло шмагав коней і мав вигляд Сатани, якому раптом дозволили карати всіх грішників.
Сонце лише трохи встигло піднятись над горизонтом і здивовано розглядалось по боках, наче людина, що прийшла до тями після важкої травми. Сонце було рідкісним гостем на небі цього королівства.
Всередині карети з одного боку сиділи король Марек Закревський і охоронець Казимир. Навпроти радник Єрко. Погляд Марека нахмурено вчепився у скупий краєвид, що виднівся через віконце карети. Обличчя Казимира було камяним і беземоційним. Єрко, невдоволено скривившись, блукав очима по всьому довкола. Врешті його язик не стерпів мовчанки:
Даруйте Ваша Милосте, але заради якого щістя ми повинні так поспішати?
Марек не відповідав. 30-річний король бачив себе на власному розкішному ліжку. Поруч із ним біліло прекрасне оголене плече Кароліни. Він прокидається і водить поглядом по силуету коханої жінки, що огорнутий серпанком ранкового сонця. Нахиляється до неї і цілує у шию. Чує її поривчасте дихання.
Моя найдорожча? Щось трапилось?
Кароліна схлипує.
Каролінко, сонце моє, що таке?
Королева повертається до нього. Очі у неї заплакані, але голос стриманий і твердий.
Вчора, під час балу, герцог Шандор де Руанський зізнався мені у коханні і запропонував зробити дитину. Заради блага королівства.
Єсно. Все єсненько, Єрко так і не отримує відповіді на своє запитання Марек прикутий поглядом до пейзажу за вікном.
Карета мчала по дорозі, відчайдушно підстрибуючи, і візник, здавалося, давно забув, який «цінний вантаж» він перевозить. Загін вершників, що супроводжував короля, також не відставав. На чолі охорони був сам Геральд найкращий рицар у королівстві.
Дорога вивела ескорт до величезної садиби герцога де Руанського. Карета різко повернула і попрямувала вздовж високої загорожі. Від повороту пасажири мало не обнялись. Єрко кинуло на Марека, і він трохи зніяковіло поспішив повернутись на своє місце.
Пробачте Ваша Світлосте, але тут таке діється, що я просто не винен, розвів радник руками.
Марек коротко кивнув Єрко. У цю ж мить Казимир висунувся у вікно і подав знак вершникам. Геральд осадив коня і підняв руку. Загін миттєво відреагував на команду ватажка і спинився. Охоронці провели поглядами карету, що уже наближалась до воріт маєтку герцога.
Наш візит цілком анонімний? хмикнув Єрко.
Він знову не дочекався відповіді, але для радника воно й не було потрібно. Єрко ще вранці все втямив, коли вони сідали в карету без королівського герба і брали іншого візника. Радник розумів, чого хоче Марек, але й знав помилку, якої він допустився.