Субстанція (лат. substantia сутність) 1) першооснова, сутність усіх речей і явищ; 2) основа, сутність чогось. Субстанція суттєвий, основний.
Обєкт дослідження економічної науки весь соціально-економічний простір, у якому відбувається життєдіяльність окремої людини, окремого народу, суспільства, держави та світу в цілому.
Предмет економічної теорії, усіх економічних наук насамперед закони та закономірності економічного розвитку суспільства, ті конкретні інститути та інструменти, дії, які забезпечують цілісність, стійкість, відкритість економічних систем, реалізацію їх внутрішніх базових засад в ефективному функціонуванні систем господарських на основі реалізації стратегічних і тактичних цілей економічної політики держав і бізнесу, яка формується відповідно до рівня пізнання внутрішніх законів розвитку економіки та суспільства на певному історичному етапі їх функціонування. Отже, Предмет є насамперед пізнання загальних законів економічного життя та на цій основі законів, принципів, цілей, інституціональних форм функціонування та розвитку економіки в межах тієї чи іншої суспільної системи у кожний даний історичний період її життєвого циклу. Один із наріжних каменів предмета економічної науки на всіх історичних етапах її розвитку є дослідження сутності, функцій та напрямів трансформації економічних потреб, інтересів, системи мотивації економічної та виробничої діяльності людини, бізнесу, суспільства. Водночас предметом економічної науки є не лише загальні економічні закони розвитку виробництва, не лише система потреб, інтересів, мотивів і стимулів економічної діяльності, а й економічні відносини, соціальні умови функціонування економіки, які формують способи та методи задоволення потреб та інтересів як окремої людини, так і усіх основних соціальних груп, бізнесу, суспільства, держави.
Предмет науки уся потенційна безліч обєктів і різноманітних систем обєктів, їх властивостей, відносин, законів функціонування та зміни.
Потреба це нестача чогось, яка відчувається окремою людиною, групою людей, суспільством.
Інтерес форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до задоволення її, включаючи вибір людиною засобів задоволення потреби.
Економічний інтерес це усвідомлене прагнення економічних субєктів задовольнити великий спектр своїх потреб, що є обєктивною спонукою господарської діяльності.
Мотив внутрішня спонука до конкретної дії, спрямована на задоволення потреби та інтересу, є структурним елементом у системі впливів на виробничу, економічну діяльність людини.
Мотивація комплекс внутрішніх чинників, які зумовлюють і спрямовують діяльність людини, колективу, окремої соціальної групи або суспільства на досягнення усвідомленої мети.
Стимули до ефективної праці система заходів, до яких вдаються субєкти підприємницької діяльності і держава з метою спонукання до праці. Така система включає як матеріальне, так і нематеріальне стимулювання.
Три основні види пізнання:
буденне засноване на повсякденному досвіді та здоровому глузді;
художнє характеризується чуттєво-образним вираженням дійсності;
наукове основними рисами його є системність, обґрунтованість, аналітичність використання спеціально розроблених методів дослідження тощо. Наукове мислення відрізняється від побутового насамперед здатністю створювати (конструювати) точні та однозначні абстрактні та ідеальні обєкти, логічно взаємоповязані системи таких обєктів (наукову реальність), формулювати закони і принципи їх самоорганізації, зміни та розвитку, пояснювати, передбачати їх поведінку та ефективно використовувати в інтересах людини для її успішної адаптації до оточуючої дійсності, її структуризації, для контролю та управління природними та соціальними процесами.
Парадигма (грец. paradeigma приклад, зразок) висхідна концептуальна схема, модель постановки проблем і методів їх розвязання, що панують протягом певного історичного періоду в науковому співтоваристві. Зміна парадигми являє собою наукову революцію.
«Невидима рука» згідно з уявленням А. Сміта, господарський порядок у ринковій економіці регулюється не втручанням держави, а обєктивними внутрішніми важелями ринковими законами, інтересами (невидимою рукою). Останні в умовах відокремлення виробників (які водночас виступають і споживачами) можуть бути реалізовані лише за умови визнання корисності результатів праці кожного окремого субєкта економічної діяльності іншими субєктами, які у даному випадку виступають представниками суспільства. Отже, попит і пропозиція, конкуренція, ціна, продуктивність праці, цінність створеного продукту для інших є тими інструментами, які дозволяють узгоджувати індивідуальні та суспільні інтереси (а таким чином і індивідуальні та суспільні цілі). Відокремленість виробників, конкуренція їх за ресурси, покупця в умовах прагнення кожного субєкта господарської діяльності до збагачення, зростання власного добробуту перетворюють його, на думку А. Сміта, в так звану «економічну людину», для якої власний економічний інтерес є, безперечно, домінуючим у всій системі інтересів.