Водночас предметом економічної науки є не лише загальні економічні закони розвитку виробництва, а й економічні відносини, соціальні умови функціонування економіки, які формують способи та методи задоволення потреб та інтересів як окремої людини, так і усіх основних соціальних груп, бізнесу, суспільства, держави. Саме характер економічних та соціальних відносин, що складаються у суспільстві, у поєднанні з певним технологічним способом виробництва визначає умови, можливості, форми та результати суспільного виробництва, принципи розподілу створеної сукупності продуктів і послуг між усіма учасниками виробничого процесу та економічної діяльності, отже рівень і якість задоволення потреб та інтересів субєктів господарювання, усіх членів суспільства.
Таким чином, лише зрозумівши принципи, закони руху економічних систем, мотиви економічної діяльності людини та суспільства, можна визначити реалістичні цілі економічної політики держави, сформувати концептуальну модель економічного розвитку, реалізація якої сприяла би максимально повному задоволенню потреб і гармонізації економічних інтересів усіх основних субєктів економічного життя.
Становлення класичної політичної економії у XVІІІ першій половині ХІХ ст. створило сутнісні передумови для збагачення та розвитку економічних знань щодо принципів, механізмів та інструментів використання економічних законів у процесі економічної діяльності людини та суспільства, що, безперечно, було і є домінуючою потребою бізнесу та держави, внаслідок чого уже в другій половині ХІХ ст. розпочався нестримний процес появи нових теоретичних концепцій, шкіл, напрямів у єдиному полі предмета економічної теорії, націлених саме на задоволення таких потреб та інтересів, а згодом, на початку ХХ ст., зявляється ціла низка прикладних економічних наук, орієнтованих на потреби та запити конкретних сфер і галузей економічної діяльності економічної людини та суспільства.
Основні поняття та категоріїВиробництво це доцільна діяльність людей, спрямована на створення засобів (продуктів) задоволення своїх потреб.
Суспільне виробництво являє собою організовану спільну діяльність людей, спрямовану на перетворення предметів та сил природи з метою надання їм таких форм, які були б здатні задовольняти людські потреби (індивідуальні й суспільні) для існування і розвитку окремої людини та суспільства в цілому.
Економіка (грец. oikos дім, господарство; nomos правило, закон; oikonomia управління господарством) найважливіша сфера суспільного життя, в якій шляхом використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система продуктивних сил і економічних відносин, якими управляють як спільні, так і різні типи законів.
Суспільство визначається у наукових джерелах як «високоорганізована, ієрархічно упорядкована соціальна система, відтворення та функціонування якої в цілому, а також усіх її підсистем регулюються певними установленнями та інститутами (економічними, моральними, правовими, політичними тощо)».
Система ціле, яке виникає в процесі взаємодії безлічі елементів.
Економічна система визначається як сукупність взаємоповязаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Її складовими є: ресурси, економічні відносини, включаючи поведінку субєктів економіки, та результати економічної діяльності.
Господарська система, або господарський порядок конкретна форма економічного/господарського устрою народного господарства. Включає, окрім господарської конституції (господарського права), сукупність формальних і неформальних суспільних інститутів, механізмів, варіантів дії, поведінки. Господарський порядок може бути встановлений державою, або зростати природним шляхом у ході історичного розвитку. Господарські порядки розглядаються як реальні типи господарства, наповнені конкретним емпіричним змістом та логічно систематизовані з використанням певних інструментів теоретичного аналізу. Розрізняють історично два принципово протилежних типи господарського порядку: ринкове господарство та централізовано кероване (планове) господарство.
Субстанція (лат. substantia сутність) 1) першооснова, сутність усіх речей і явищ; 2) основа, сутність чогось. Субстанція суттєвий, основний.