Іван Федорович Драч
Sатирикоn
(Pro i contra)
Самоідентифікація
Ніцше
Чи є у кого-небудь тепер, наприкінці XIX століття, виразне уявлення про те, що поети могутніших віків називали натхненням?
Ф.Ніцше. «Ессе Ното»Прогресивний паралітик Ніцше.
Ніцше божевільний смолоскип
Хто прорік і глибше, і буйніше.
Реготав і заридав на схлип.
Гебельсів і Гітлерів минаю.
Чи було? Не знаю! А було!
Із моїм народом, тож зі мною.
Ти ж над нами розвергав крило.
Та сприймаю твої горді висі
І твою високогірну суть.
Обернися, Ніцше, обернися,
Без охвістя того в нас побудь.
Заратустра тут громово скаже:
«Над гробами прапори киплять».
Ворог інший. Знай же, брате-враже:
У тризуба меч по рукоять!..
Чечени
Це Чечня мстить тобі і мені.
Що ж ми такого зробили Чечні?
Те зробили, що вбили.
Що дозволили вбити Чечню.
Що вбивали її день по дню,
Що за неї тоді не обстали,
Коли в світовому меню
Цін прейскуранти на неї зростали.
І кат здивував мене дивом із див
Путін Кадировим походив
І він їх тримає тепер у руці,
Не чеченці вони вже кадировці
Вже Америку нині Чечня жахає.
Бояться вже Джон і Хаєм
Чеченського сліду.
Посієш отак зненавиду
І не проросте любов.
Яка далі рима?
Рима чеченська?
Вгадали. Кров
Дарунок на ювілей
Ти тікаєш. Та рятунку
Нема з твого подарунку.
Онде він: це цілий пульт.
Ось інфаркт. А ось інсульт.
Ось тобі кошмарний сон.
А ось повний паркінсон.
Тож забавам годі. Край.
Що ти хоч, те вибирай.
В паркінсоні вже не пити,
А в альцгеймі ще солити
Можна свіжі огірки,
Коли руки дрижаки.
Чарку піднесуть ще друзі,
Не розіллється на пузі,
Спинить все засциматня,
Як ніщо вже не спиня.
Пульт отой в твоїх роках,
Але не в твоїх руках.
Не роби собі ти культу
Із дарунку цього пульту.
А живи як жив. Живи!
Геть дурне із голови!..
Відсутність нюху після антибіотиків
Ніщо мені не пахне й не смердить
Як це жахливо! А ніщо не пахне
Очей твоїх зарошена блакить
Мого цілунку виболіло прагне.
Ніщо мені не пахне й не смердить.
Як це потворно! Де той лютий сморід?
Огидитись, о як мені кортить!
Нема огиди. Зеро. О, айм сорі!
А дуб цвіте. Волоття золоте.
Як дивно пахло це густе волоття.
В минулім все лишилось, а проте
Конвалією дихає волосся,
Твоє волосся золоте й пахке.
Ще запах чую, а сивин не видно,
Ледь стріпується, буйне і легке,
В парфумах ледь смеркає ненаситно.
Полин ледь-ледь пробється з полину
Його мерщій у пащу самогону.
То, може, звідти нюх свій поверну
Його я чую й чутиму до скону.
Цибуля ось врятує. Огірок
Із хрону й кропу зеленава дуля.
Ось буде постріл. Зводиться курок.
Сочисто в ніс кума моя цибуля.
Тож все ж не одцурається буття,
Не зашпортнусь я у своєму горі.
Пробігла внучка як пахтить дитя.
Йде сукин син який од нього сморід
Самоідентифікація
Ані штокали,
Ані какали,
Вели мову барвінково,
Розмовляли чорноброво
Лиш балакали.
Ані пшекали,
Ані пшикали,
Як журавлики,
Курликали.
Воловодились,
Плуганились
Все базікали,
Коли вже було смертельно,
Чорно ніколи
Схід солодкий
Захід солоний
Дай мені солоду
З твоїх долоней
Жінко сніжинко
З диханням гюрзи
Ти захмели мене
Але й тверези
На терези
Я не кину життя
Солодко-солоне
Життя не ниття
На терези
Кину долю свою
Сходе мій Заходе
Смерть у раю
Я одраюю
У пеклі твоїм
Усе поруйную
Про все розповім
Вибираю хрест із сонцем
Просить вибрати рідня
Й золотюнім волоконцем
Витись до Великодня.
А на Паску йти крізь вітер
Просто до Теліженців,
Де у святошний гармидер
Так багато промінців,
Де трава буйно-зелена,
Де безсмертя то трава,
І до клена чорноклена
Клан уклінно порива,
Бо хрест вибрали із сонцем,
Неможливо без хреста,
А без сонця скорогонцем
Не впізнає простота
Глибока аденома
(Фрагменти з лікарні)