Всего за 75 руб. Купить полную версию
Усе, мамо.
Королева поцілувала доньку в чоло, закинула ремінь сумки на плече, сміливо вийшла з-за рогу й попрямувала до виходу.
Стояти! Ти хто? Куди йдеш?
Я покоївка, іду додому на відпочинок після зміни.
Покажи, що в сумці!
Інформа бачила, як напружилася королева. Ще б пак! Її, королеву Заекрання, обшукують якісь вірусники! А королева, з дитинства привчена до порядку й дотримання протоколу, змушена показувати цим нечемам свою білизну й інші речі, які належали тільки їй і зовсім не призначені для стороннього огляду! Та вона мужньо витримала це приниження. Вона уже була застебнула сумку, а вірусник відступив убік, щоб її пропустити, коли дама, яка проходила повз них, зробила глибокий кніксен і сказала:
Доброго дня, Ваша Величносте!
Що?! Королева?! закричали вірусники і потягли до неї свої брудні лаписька.
Це було вже понад усякі сили. Королева кинулася бігти, незручно ковзаючи підборами на бездоганно натертій паркетній підлозі. Один з охоронців підняв автомат і повів стволом на право на ліво, немов написав ручкою короткий рядок. Першою впала придворна дама, яка так невчасно привіталася зі своєю королевою. Вона навіть не встигла повністю випрямитися після останнього у своєму житті поклону померла зі здивованою гримасою на обличчі. Потім вмерла королева, некрасиво й незручно розтягнувшись на повний зріст на сяючому паркеті.
Ідіоте! Що ти наробив?! закричав інший вірусник. Це ж королева! Ти що, учорашнього наказу не памятаєш! Королеву й принцесу тільки живими! Живими, балда!
А чого вона того Ну, побігла Нехай не бігає!.. А може, це й не королева зовсім тупо бубонів перший.
Що тепер буде Що тепер буде голосив начальник поста. Він розумів, що хоча стріляв не він, саме начальник несе всю відповідальність за безглузду смерть особи, про цінність якої вчора окремо говорили на інструктажі.
Інформа стояла за рогом, щосили затуливши рота долонькою. У перші секунди жах скував її, і це врятувало життя. Вона неминуче потрапила б у полон, якби вискочила зі своєї схованки й кинулася до матері.
«Інформо, доню, що б зі мною не трапилося, ти повинна зберегти себе й ось це» пролунав у памяті голос королеви. Це було не прохання, це був наказ.
Інформа підняла до очей полотняну торбинку. Ні, на неї відразу звернуть увагу й заберуть. Потрібно десь її сховати, але де? Вона оглянула коридор, і погляд привернула діжка, в якій росла велика пальма. Діжка стояла в кутку біля великого вікна. Принцеса прожогом кинулася до діжки, схопивши з сервірувального столика, кинутого кимось просто посеред коридору, кавову чашку. Викопавши чашкою невелику ямку в землі, вона обережно поклала туди торбинку, закопала й щільно втрамбувала землю. Чашку акуратно витерла серветкою, поставила на місце, перевірила, чи не забруднені землею руки, й сміливо пішла посеред коридору просто на вірусників. Замість двох вартових у коридорі юрмилося з десяток чорних солдатів. Вірусник, який стріляв у королеву, стояв зі звязаними назад руками, його ніс і губи були вимащені кровю. Зайняті цією подією, вояки не звернули на дівчину ніякої уваги. Тільки один, коли Інформа зупинилася біля тіла матері, прикрикнув:
Іди геть звідси! Немає тут нічого цікавого!
Інформа полоснула вірусника поглядом, у якому було стільки ненависті, що той сторопів, а коли отямився, зухвалої дівчини вже й слід прохолов.
Гей, розгублено скрикнув вірусник, дівчиську! А куди вона зникла?
Та заткнися ти зі своїм дівчиськом, роздратовано відмахнувся начальник поста. Йому зараз було зовсім не до дівчинок, він напружено думав, як буде виправдовуватися перед своїм начальством за вчинене недоумком-вірусником.
Розділ 7
Засідання великої балаканини
Чипсет пішов. Коли він був поруч, Сергійкові було спокійніше. Навіть коли посланець Великого Процесора мовчав, Сергійко знав, що поруч стоїть той, хто завжди допоможе й підтримає. А зараз Чипсет пішов, і Сергійко залишився один на один з усією цією купою міністрів і проблем, та ще й зі степовиками на кордоні.
Міністри мовчали, очікуючи, що скаже король. Король мовчав, бо не знав, що сказати, й чекав: може, міністри скажуть що-небудь розумне? Але мовчання проблеми не вирішувало, а зараз була дорога кожна хвилина. І Сергійко зважився.
Ну що ж, шановні добродії міністри, треба визнати чесно, роль короля вдалася мені погано, Сергійко важко зітхнув і продовжив: Бунт глюків це засвідчує. А ще змова серед військових і саботаж у Міністерстві озброєнь Напевно, мені треба піти, а за мене нехай буде хтось інший Може, у нього вийде краще. Ось.