Треба битися, завжди треба битися!..
Носій плаща не втримав скрикування, але одразу ж зніяковіло замовк, нібито бовкнув щось не просто зайве, але небезпечне.
Я не воїн, а волхв, Волосів слуга, тож не знаю, чи вірно вчинив князь, зітхнув Дрожко. Подейкують, що багато хто з бувалих вояків наполягав на негайному розгромі Царгорода: мовляв, це мало справити гнітюче враження на грецьке військо, якщо його очолював навіть сам імператор
Але ваш князь не наважився на таке?
Князь Осколд вважав за краще повернутися додому, прийнявши від греків розкішні дари, а заразом і дивакувату, незбагненну віру в одного-єдиного божка, прибитого до схрещених дощок. Мовляв, цей божок завжди попереджає своїх підопічних володарів про можливу небезпеку відтепер попереджатиме і його, Осколда.
Цікаво говорите, дравіде, носій плаща загадково посміхнувся, цмокнув крізь зуби і повторив: Цікаво.
Що ти маєш на увазі? не зрозумів Дрожко. Гості обмінялися короткими поглядами, потім ватажок пробелькотав щось своєю уривчастою холодною мовою, а другий варяг пояснив:
Алберт, який є головним серед нас, бажав би дізнатися, чи справді ставалося так, щоб ромейський божок, прибитий до схрещених дощок, попереджав вашого князя Хьоскульда про небезпеку?
Нашого князя не Хьоскульдом звуть, а Осколдом, з достоїнством уточнив волхв.
У наших північних землях, якими правлять конунг Рюрик і ярл Хельґ, князя Києва-міста називають саме Хьоскульдом, не інакше
Не має значення, як називають його у вас. Називайте, як заведено у нас якщо вже припливли в руські землі.
Ти ж не любиш свого князя, дуже не любиш третій гість хитро примружився.
Це також не має значення! заперечив Дрожко значно рішучіше, після чого мимовільно зробив крок у бік варягів і навіть кулаки стиснув. Князь наш Осколд є нащадком великого славетного Кия, першого з князів руських земель, благословенних і захищених Перуном, Хорсом, Дажбогом, Стрибогом, Волосом, Сварогом, Сімарглом, Мокошею, Ладого
Відцурався твій Хьоскульд від усіх богів ваших! А вони, між іншим, є богами його пращура найпершого тутешнього князя Кия. Хіба ні?
Волхв не мав що заперечити на те, тому вважав за краще промовчати. Йому навіть здалося, що тепер смарагдові очі ідола Волоса дивляться йому в спину з німим докором.
От бачиш!.. жалісливо зітхнув третій гість. А другий мовив:
Хьоскульд відцурався від усіх склавинських богів, а ти його захищаєш. Наскільки ми зрозуміли, він наказав винести всі капища за міські мури, у самому ж Києві-місті залишив тільки святилище ромейського божка, прибитого до схрещених дощок. Хіба це справедливо?
Дрожко знову промовчав.
То чому ж ти захищаєш його, дравіде?
Бо хоча князь Осколд і знехтував вірою нашою, хоча й наказав винести за міські мури капища Перуна, Хорса, Дажбога, Стрибога, Волоса й інших богів своїх пращурів, проте він продовжує боронити руську землю від ворогів.
Зрада богам то є тяжкий злочин, дравіде
Але ще тяжчий злочин це зрада рідній землі! Князь Осколд землю свою і народ руський не зраджував
Носій плаща коротко махнув рукою, знов пробурмотів щось незрозуміле по-варязьки, і другий гість мовив доволі миролюбно:
Ми відволіклися, дравіде. Адже ти так і не розповів, чи справді ромейський божок попереджав вашого князя про небезпеку!
Якщо хтось про щось і попереджав князя Осколда, то це підступний негідник Михаїл.[25]
А хто він такий?
Найголовніший волхв грецького божка.
Ага!.. І про що ж саме він попереджав вашого князя?
Але Дрожко знов не відповів.
Чому мовчиш, дравіде?
Так-так, говорить! енергійно кивнув носій плаща.
Ну, гаразд, зітхнув Дрожко. Не хотів я говорити про те попередження, але
Але?
Але саме головний волхв Михаїл відмовляв князя нашого Осколда від останнього походу на греків.
Коли це сталося, дравіде?
Вже вісім років тому.
А чому князь Хьоскульд?
Осколд.
Ну, гаразд, дравіде, гаразд, нехай буде по-твоєму! Отже, чому ваш князь знову повів склавинських воїнів під мури Константинополя?
Бо греки знову почали порушувати обопільну угоду, і руські гості знову почувалися у небезпеці, перебуваючи у грецьких землях.
Князь Хьоскульд вірить бог ромеї, та ромеї грабувать склавини, так? немовби відмовляючись вірити власним вухам, поквапився уточнити носій плаща.