Всего за 149 руб. Купить полную версию
Жінка рушила у мій бік, стукаючи підборами стоптаних черевиків. Коли вона наблизилась, я побачив на її гарної форми роті згоїну від операції зі зшивання заячої губи. Яскраво-блакитний колір її очей видавався майже неприродним для смаглявої чорнявки.
Доброго ранку, привіталася вона.
Доброго ранку. Я приїхав нічним автобусом і не мав, куди...
Дарма, сказала вона. У нас двері для всіх відчинені.
В її голосі не чути було теплоти, одначе вона поставила відро зі шваброю і простягнула мені руку.
Ульф, сказав я, тягнучи свою правицю для рукостискання.
Рясу, сказала вона, відмахуючись від мого жесту.
Я подивився на згорток, що тримав у лівій руці.
Я не знайшов ковдри... спробував я виправдатись, повертаючи їй рясу.
...ані їжі, крім наших облаток для причастя, докинула вона, розгортаючи й уважно оглядаючи важке біле вбрання.
Пробач! Я, звісна річ, сплачу за...
Нехай буде тобі на здоровя, хоч би й не з причастям та без благословення. Але іншим разом не плюй, будь ласка, на нашого губернатора.
Не впевнений, чи я побачив посмішку, але шрам на її верхній губі ворухнувся. Не кажучи більше ні слова, жінка розвернулась і пішла назад до ризниці.
Я взяв свій кофр і переступив через вівтарну огорожу.
Куди ти йдеш? запитав хлопчик.
На вулицю.
Чого?
Чого? Бо я тут не мешкаю.
Мама не така сердита, як здається.
Переказуй їй вітання.
Від кого? озвалася жінка.
Вона знову поверталася до вівтаря.
Від Ульфа.
Я вже почав звикати до цього імені.
Ульфе, а що тобі знадобилося тут, у Косунді?
Вона викрутила мокру ганчірку над відром.
Полювання.
Я подумав, що у маленькому селищі варто триматися однієї версії.
Жінка накрутила ганчірку на поперечку швабри.
На кого?
На куріпок, ляпнув я навмання.
Чи водяться куріпки так далеко на півночі?
І на все, зрештою, в чиїх жилах пульсує кров, додав я відтак.
Цьогоріч обмаль мишей і лемінгів, сказала вона.
Я посміхнувся:
Нехай. Насправді я подумував про дещо більшу дичину.
Вона ворухнула бровою.
Насправді я мала на увазі, що цього року мало куріпок.
Запала коротка мовчанка, яку порушив Кнут:
Коли хижакам бракує мишей і лемінгів, вони беруться до куріпчиних яєць.
То он воно що, кивнув я і відчув, як по моїй спині потік піт; мені слід було би помитися, випрати сорочку і пояс для грошей. Та й піджак вимагав прання. Мені здається, я знайду, чого настріляти. Проблема в тому, що я приїхав завчасно. Мисливський сезон почнеться аж наступного тижня. Я просто думав трохи пристрілятися поки там що.
Я сподівався, що вчорашній саам не збрехав щодо відкриття полювання.
Про сезони ваші я не знаю, сказала жінка, протираючи місце, де я лежав, так завзято, що швабра аж рипіла у неї в руках. То ви, городяни з півдня, вирішуєте, коли сезон. А ми полюємо, коли є така потреба. А нема потреби не полюємо.
Коли вже зайшла мова про потреби, перевів я розмову на інше, не підкажеш, де у селищі я міг би зупинитись?
Вона припинила миття та обперлася на швабру:
Постукай у будь-які двері, і тобі знайдуть ліжко.
У будь-які?
Гадаю, так. Хоча, звісно, зараз мало кого застанеш удома.
Ясна річ, подивився я на Кнута. Літні канікули?
Вона посміхнулась і похитала головою:
Літній випас. Усі, хто має оленів, ночують по наметах і автопричепах на пасовищах уздовж узбережжя. Дехто в морі виловлюють сайду. А решта поїхали на ярмарок у Каутокейно.
Зрозумів. А немає шансу орендувати ліжко у твоєму домі?
Побачивши її вагання, я квапливо додав:
Я гарно заплачу. Дуже гарно.
Тут ніхто не візьме з тебе зайвої платні. Але мого чоловіка цими днями немає вдома, тож це було б негоже.
Негоже? Я подивився на її спідницю. На довге волосся.
Зрозумів. А знаєш яку-небудь місцину, щоб не дуже... в осередді? Щоб тиша і спокій. І щоби з гарним краєвидом.
Насправді я мав на думці де мене ніхто не заскочить зненацька.
Гм... схилила вона голову набік. Якщо ти думаєш полювати, міг би оселитись у мисливській хатині. Вона для загального користування. Стоїть оддалік села; тіснувата і похила, одначе тишу і спокій ти там точно матимеш. А краєвид на всі боки то вже гарантовано.