Зрештою, все не так складно: у черепі зробили дірку, туди вклали металевий і пластиковий прилад, підєднали електричні дроти, і цього виявилося достатньо, щоб зрозуміти їхній «всесвіт»?
Тільки-но я отримав першу базову інформацію, необхідну для проникнення у таємниці їхньої системи, мені довелось опановувати слова, зображення, людські поняття. Я запамятовував усе з такою радістю й насолодою, якої був позбавлений усі попередні роки. Цікавився кожною дрібницею, хотів усе зрозуміти. Я без труднощів запамятовував назви тварин і рослин, географічні назви, абстрактні поняття, просто слова зі словника. Це було найскладніше: правильно узгоджувати елементи. Тобі можна показати будь-що, але якщо ти не маєш ключів для розуміння звязків, усе залишиться незрозумілим.
Тобі знадобилося сім років, щоб збагнути їхню цивілізацію?
Піфагор кивнув головою.
Найбільше я здивувався, коли Софі пояснила мені дослід, який я пережив. Отримання чи неотримання корму, коли активізувалося червоне світло і дзвінок, насправді було повязане із системою випадковостей. І навіть якби я удосконалював свій мозок все життя, однаково ніколи не був би спроможний зрозуміти систему, засновану на випадковості. Хтось інший просто зїхав би з глузду.
Ми завжди хочемо надати сенсу всьому, що відбувається у нашому житті. А ти здатен прийняти ідею, що те, що відбувається у твоїй клітці, виходить за межі твого розуміння! Але який сенс людям робити котів божевільними?
Софі мені потім усе пояснила. Це був експеримент над залежностями. Метою було зрозуміти почуття закоханості, яке обєднує людей чоловічої і жіночої статі. Дослідження показало, що йдеться про форму емоційної привязаності.
Про сексуальність?
Потяг до окремих, обраних сексуальних партнерів. Це їх збуджує. Як людська самиця може доводити до любовного шалу людського самця?
Подавати знаки приємними запахами?
Ні, давати чи не давати йому корм цілком випадково. Це називають «фатальна жінка». Винагорода і відсутність винагороди, яка роздається в ірраціональний спосіб, робить усіх чоловіків цілком залежними і потенційно божевільними.
Не знаю, чи правильно я розумію.
І люди вивчають «вплив фатальних жінок» на фрустрованих чоловіків, мордуючи котів?
Цей науковий експеримент замовили для ілюстрації у жіночому журналі з психології.
Ну, якщо б мене сексуальний партнер збуджував, а потім без причини цього збудження позбавляв, я знайшла б іншого, який давав би мені це регулярно і без вагань
З цього експерименту я зрозумів: щоби бути щасливим, не можна ніколи залежати від іншої особи.
Тепер я чухаю вухо.
Саме тому ти не хочеш кохатися зі мною? І мало їси, і не захищаєш свою миску чи свою територію?
Він схилив голову, ніби людина.
Той, хто нічого не має, нічого не втрачає. У мене був лише один страх, страх стати чиєюсь власністю. Отже, я позбувся усього і виживаю, не залежачи ні від чого й ні від кого.
Знову згадую про Фелікса і розумію тепер, що через привязаність він втратив свої яєчка, а через свою привязаність до котячої трави він втратив базові рефлекси.
Як тільки моє Третє Око запрацювало, Софі почала «виховувати» мене так, як люди виховують власних дітей. Вона розділила мої знання на сектори. Я вивчав історію, географію, точні науки, політику. Потім, щоб удосконалити знання, вона поліпшила прилад, щоб я міг вчитися постійно, навіть без неї. Вона підєднала мій приймач USB безпосередньо до інтернету і навчила мандрувати павутиною.
Ти скажеш мені нарешті, що таке інтернет?
Він погладжує вуса.
Це місце, де всі люди викладають свої зображення, музику, фільми. Інтернетце, так би мовити, місце, де осідають всі продукти памяті всіх людських мізків світу. І навіть коли люди помирають, їхні знання залишаються в інтернеті.
Я не зовсім розумію це, але погоджуюся, щоб тільки заохотити його розповідати далі.
З Третім Оком я міг сам нишпорити в інтернеті у пошуках інформації, яка мене цікавила. Я більше не залежав від Софі.
І ти міг надсилати інформацію і вдавати з себе людину в тому інтернеті?
Ні, оскільки не маю пальців, я не можу набирати тексти. Натомість мені вдавалося візуалізувати екран таким, яким він зявлявся у моїй голові, і переміщати стрілку курсора його поверхнею. Я міг клікати і так гортав тексти чи сторінки. Таким чином я вмикав звукові й аудіовізуальні файли.
Отже, ти вмієш читати людські слова?
Я не вмію читати так, як вони (не зміг би прочитати книжку, наприклад), зате вмію розрізняти зображення букв і деякі комбінації, які формують слова. Вмію їх розпізнавати і розуміти.
Отже, ти можеш отримувати зображення і звуки, які відповідають їхній мові, але не можеш їх надсилати?
У них значно більше корисного для нас, ніж у наскорисного для них!
Піфагор часом видається мені дещо парадоксальним. Стільки знань і водночас така наївність.
Але тут ти більше ні до чого не приєднаний. А Софі мертва. Як тепер підєднаєшся до інтернету?
Саме тому я попросив супроводжувати мене сюди. Пригадуєш, як я на тиждень щез? Софі треба було завершити роботу над новим приладом, який дозволить мати постійний доступ до інтернету без необхідності підключатися до компютера в підвалі. Ти мені допоможеш, Бастет. Думаю, чотири котячі лапи зможуть замінити людську руку.
Він показує, чого очікує від мене.
Софі припускала, що така ситуація може трапитися, пояснює він, вона якраз завершила мобільну систему. Але щоб це могло працювати, треба, щоб ти допомогла зєднати цей прилад, цей футляр і цей смартфон.
Ми взялися до роботи, допомагаючи собі зубами і пазурами. Розмістили, зєднали і стиснули дроти на спині Піфагора. Потім закріпили смартфон у футлярі, до якого приєднуються кабелі.
Тоді він показав, як приєднати до смартфона білий кабель з тонким штекером на кінці. Потім ми виконуємо ще деякі необхідні операції, і я розумію, що сам він нізащо б не зміг підключити все це обладнання.
Як тільки я зєднала смартфон з його черепом, він пояснив, що робити далі. Спочатку увімкнути смартфон. Для цього треба натиснути лапою на червону кнопку, потім ковзнути лапою зліва направо по стрілці, яка зявиться на екрані.
Я все роблю, як він каже, натискаю на маленький кольоровий квадратик, і тоді відкривається те, що він називає «додатком».
Піфагор сідає і заплющує очі.
Браво, моє Третє Око тепер відкрите в інтернет, каже він.
І що ти бачиш?
Бачу слово, яке нічого не означає. Я тільки знаю, що людською мовою воно вимовляється «гутил». Далі мені залишається переміщати курсор і блукати.
Я бачу, як під повіками рухаються його очі, наче він спить. І йому сниться «інтернет». Це триває довго. На його обличчі зявляється дуже експресивна міміка, наче він перебуває в іншому місці. Вигляд у нього то стурбований, то задоволений.
Я знайшов Анжело, оголошує він після тривалої мовчанки. Його передавач вказує, що він на заході в Булонському лісі. Я відстежив також Наталі. Вона на сході у Венсенському лісі. Ці ліси за межами міста. Ми можемо туди піти.
Що вони там роблять?
Цього не знаю, але маю погану новину для тебе.
Війна?
Гірше. Причина, через яку війна відійшла на другий план, а може й тимчасово припинилася.
Чекай, справді-таки, щось не чути ні криків, ні вибухів, ні
Це нормально, вони просто бояться.
Чого?
Бояться чуми.
Але ти казав, що це страшна хвороба, яка давно зникла!
Через масове розмноження пацюків зявилася мутована чума, яка не піддається антибіотикам. Пацюки швидко її розповсюджують. Їх ніщо не зупиняє, бо вони пересуваються тунелями метро і стічними канавами. Підземний світ цілковито під їхнім контролем. Вони розносять смерть.
А для котів ця чума також небезпечна?
Не знаю. Вчені, які вивчали цю проблему, не згадували про її вплив на котів. Оскільки їм не вдається виявити симптоми чуми вчасно, а люди завдяки літакам і потягам подорожують дуже швидко, у різних куточках світу вже налічується тисячі смертей.
Поки вони намагаються запровадити карантин чи ізолювати хворих, існує небезпека зараження дуже багатьох людей. До того ж, від цього нема де сховатися. Чума вже всюди, у всіх великих містах планети.