Земляне істота.
Я вважаю, що вона мусить мати якусь форму свідомості. Вона тепла, вона дихає, живе. Вона має атмосферу, рослинне хутро, вона має
Все одно це не можна порівнювати.
У нас усіх перцепції зосереджені на видових органах відчуттів. Ми, коти, бачимо інших з нашої висоти, тому для нас життя котівсвященне.
А блохи також мають вважати себе священними?
Для планети, цілком ймовірно, її власне виживання є на першому місці.
Я ніколи не заходила так далеко у своїх міркуваннях, бо залишалася обмеженою «видимим» світом. Мені було байдуже до бліх і до планети лише тому, що я не могла їх бачити.
І знову, здається, Піфагор випереджає мене на крок.
Не можу перестати чухати підборіддя, щоби порозганяти своїх бліх. Так мені легше, це допомагає відволіктися від останніх подій.
Ти справді вважаєш, що війна людей може призвести до їхнього тотального знищення і навіть не буде потреби нам втручатися?
Вони запровадили нові системи нищення: отруйні гази, смертельні віруси, радіоактивну зброю, атомні бомби, не кажучи вже про «промивання мізків», щоб зробити людей ще фанатичнішими і ще байдужішими до власної смерті. Цей фанатизм, зрештою, найефективніша зброя масового знищення.
«Промивання мізків»? Вони справді миють собі мозок?
Ні, це такий людський вислів: якщо багато разів повторювати якусь брехню, врешті-решт можна переконати інших, що це правда.
Якось я міркувала над такою фразою: «Коли звикаєш до брехні, правда видається підозрілою».
Зараз наївних і обмежених людей змушують вірити, що, вбиваючи своїх одноплемінників, вони отримають надзвичайні віддяки у невидимому світі після смерті.
І це працює?
Досить змусити засумніватися у всьому на світі. Нікому наразі не вдалося довести, що вони помиляються, тому клірикам вдається переконати усе більше молоді вбивати інших, щоб потрапити до раю.
І це може спричинити їхнє цілковите знищення?
Не треба їх недооцінювати. Люди здатні вижити за будь-яких умов. Вони вміють пристосуватися до найскладніших обставин. Під час кожної кризи зявляються особи достатньо розумні, щоб дати можливість суспільству відродитися.
Дряпаю кігтями шифер, аж поки не відчуваю біль у кінцівках.
Він зітхає.
Дивлюсь йому просто в очі: він таки все більше й більше мене приваблює.
Хочу поділитися з тобою четвертим уроком історії. На чому ми зупинилися?
Нашорошую вуха.
На останньому уроці йшла мова про те, що наші предки завдяки торговцям почали заселяти широкі простори, пригадую.
Після них розселенням кішок по світу зайнялися військові. 330 року перед різдвом Христовим грецькі солдати завойовують велике царство Єгипту (і маленьке царство Юдеї), захоплюють запаси їжі, скарби і цінності, дітородних самиць і їхніх котів. Греки до того часу використовували ласок, ховрахів і куниць для захисту врожаїв і домівок, але ці тварини мали недоліки: вони не тільки були занадто агресивні й погано піддавалися одомашненню, від них ще й смерділо.
Не розумію браку гігієни у навколишніх тварин.
Греки, народ войовників-загарбників, мали вишколених собак для полювання і війни, але почали розводити котів, щоб дарувати їх жінкам, яких хотіли звабити.
Усеяк завжди
Один з відомих поетів, Аристофан, розповідає, що в їхній столиці, Атенах, існував базар, який спеціалізувався на торгівлі котами і що вони коштували дуже дорого. Несподівано культ єгипетської богині Бастет зливається з культом грецької богині Артеміди, яку назвали «царицею котів».
Отже, для греків також стало очевидним, що ми гідні вшанування
Потім, коли Грецію загарбали римляни (інший войовничий народ, який жив на заході), то перебрали їхню культуру, їхні технології, їхні божества і їхніх котів. Грецька богиня Артеміда стала римською богинею Діаною, також царицею котів. Римляни теж почали дарувати кошенят, щоби звабити самиць, як тепер дарують квіти чи солодощі.
Але вони нас любили?
Це не має значення: ми отримали своє місце у їхніх серцях і їхніх оселях, і це важливо. Собаки спали надворі, а мив теплі, коло вогню.
Отже, вони нас любили.
Згодом плідність наших пращурів спричинила різке збільшення нашої популяції. Якщо на початку тільки багаті римляни мали котів, то незабаром їх мали усі. Солдати-легіонери взяли за звичку йти на війну, беручи з собою свого кота.
Сподіваюсь, не для того, щоб чіпляти на щит.
Вони їх брали, щоб мати жменьку ніжності під час тимчасових привалів. Отак збільшення Римської імперії супроводжувалась збільшенням території розповсюдження котів.
Я думала, це робота гебрейських торговців.
Вони бували лише в портових містах і на узбережжях. А римські воїни йшли углиб рівнин, в гори, долини. Вони захоплювали великі території. І народності підкорених регіонів, які ніколи раніше не бачили котів, відкривали їх для себе вперше.
Як і римських солдат, що прийшли їх грабувати і вбивати?
Бачу, ти починаєш розуміти деякі парадокси людської логіки. Римляни представляли котів як символ високого ступеня розвитку їхньої цивілізації. Деякі легіони мали за емблему зображення котячої голови. Найдивніше те, що військовий очільник, який вів римську армію сюди, до Франції (яка тоді називалася Галлія), ненавидів кішок. Його імяЮлій Цезар, він страждав на «айлурофобію»: це такий хворобливий стан, коли присутність котів викликала у нього панічний страх, аж до конвульсій.
Цілою армією керував лише один чоловік?
Люди мають розвинутий стадний інстинкт, у ті часи всі йшли за цим Юлієм Цезарем. З розширенням Римської імперії коти розповсюдилися по всій Європі, і культ котів зявлявся спонтанно на кожній з тих територій, які ми заселяли.
Культ Бастет? Артеміди? Діани?
Богині носили різні імена у різних країнах. У Галлії кельти, вестготи, овернці мали свої особливі культи. Але 313 року Римська імперія прийняла християнство, монотеїстичну релігію, де вшановують єдиного Бога в людській подобі. 391 року новий глава римлян, імператор Феодосій Великий, офіційно заборонив культ кішок і оголосив, що їх треба вважати біснуватими тваринами.
Що значить «біснуватими»?
Це означає: повязаними з силами Зла. Тепер будь-хто міг нас вбивати, нічого не пояснюючи і не вибачаючись. Найгірше те, що нас вважали тваринами шкідливими і наше винищення, так само, як і тарганів, щурів або змій, стало складовою громадського обовязку.
Ще один такий собі Камбіс II
Але селяни зберегли нас, щоб рятувати врожаї, а гебрейські купці й далі брали нас з собою на кораблі та в каравани.
Я підійшла до Піфагора і вдихнула його запах.
Звідки ти все це знаєш? Як тобі вдається їх розуміти?
Колись я тобі відкрию таємницю Третього Ока.
Коли?
Коли вважатиму, що ти готова. Наразі для мене важливо, щоб я не один зберігав усю цю інформацію. Якщо помру, ти мусиш передати мою науку іншим котам.
Я підходжу і труся мордою до його шиї, притискаю вуха на знак покори, потім обертаюся і задираю високо хвіст.
Зроби мені дітей, щоб замінити тих, яких я втратила.
Чекаю, але він не реагує.
Я тобі не подобаюся? питаю.
Я вирішив присвятити своє життя знанням і відмовитися від підставових потребтаких як їсти чи кохатися.
Це повязано з твоїм «секретом»?
Я встановив для себе правило: «Немає бажаньнемає страждань».
Ти боїшся, що будеш страждати, коли кохатимешся зі мною?
Я боюся, що зазнаю такого задоволення, яке зробить мене залежним від тебе. Тому я насолоджуюся іншим: свободою і відсутністю будь-якої залежності. Ніхто й ніщо мене не обмежує. Це моя найбільша гордість.
Я поглянула на нього по-іншому. Він все-таки має цей дивний бузковий пластиковий ковпачок на тімені. Я знаю, що під ним є діра, отвір просто до мозку. Можливо, це ушкодило його розум. Можливо, він божевільний і вигадав усе, що мені розповів. А я, наївна, ловлю кожне його слово.
Єдине, що мене бентежить, це те, що його розповідь про зустріч наших двох видів видається неймовірно логічною. Якщо він усе це вигадав, то створив складну систему, яка ґрунтується на вагомій логіці.