Як видно з рис. 1.1, одразу ж підскочило ожиріння. А за десять років, як показано на рис. 1.2 (див. с. 42), неминуче та невпинно почав ширитися діабет. Його вікова представленість досі стрімко прогресує. За оцінками 1980 року, діабет мали приблизно 108 мільйонів людей у всьому світі, а до 2014 року ця кількість зросла до 422 мільйонів14. Однак тривожнішим видається той факт, що кінця-краю цьому, схоже, не видно.
Чума ХХІ століття
Поширеність діабету істотно зросла серед осіб обох статей, усіх вікових груп, будь-якої расової та етнічної належності й різних освітніх рівнів. Діабет 2-го типу атакує щораз молодших пацієнтів. Педіатричні клініки, колишні вотчини діабету 1-го типу, сьогодні охопила епідемія підліткового ожиріння та діабету 2-го типу15.
Ця епідемія вирує не лише в Північній Америці, а стає пандемією, хоча до 80 відсотків дорослих діабетиків світу мешкають у розвиткових країнах17. Найшвидше показники діабету зростають у країнах із низьким та середнім рівнем прибутку. Наприклад, у Японії 80 відсотків усіх новодіагностованих випадків діабету припадають на 2-й тип.
Справжню діабетичну катастрофу переживає Китай. За оцінками 2013 року, приблизно 11,6 відсотка дорослих китайців хворіють на діабет 2-го типу, перегнавши навіть незмінного «чемпіона»СШАз його 11,3 відсотка18. З 2007 року у 22 мільйонів китайцівпоказник, що наближається до всього населення Австралії, діагностували нововиявлений діабет. За одне покоління рівень діабету зріс на страхітливі 1160 відсотків. За оцінкою Міжнародної федерації діабету, якщо наявні темпи поширення будуть збережені, до 2040 року на діабет захворіє кожен десятий дорослий у світі19.
І проблема тут не тривіальна. У 14,3 відсотка дорослих мешканців США виявлено діабет 2-го типу, а у 38 відсотків населенняпереддіабет, що сукупно становить 52,3 відсотка. А це означає, що вперше в історії хворих на діабет може бути більше, аніж здорових. Переддіабет і діабет стають новою нормою. Ба гірше, поширеність діабету 2-го типу зростала лише впродовж останніх сорока років, і це чітко вказує на те, що йдеться не про якесь генетичне захворювання або складник нормального процесу старіння, а про явище, породжуване стилем життя.
За деякими підрахунками, у 2012 році діабет обійшовся Сполученим Штатам у 245 мільярдів доларівяк безпосередніми видатками на медицину, так і зниженням продуктивності праці20. Медичні видатки, повязані з лікуванням діабету та всіх його ускладнень, удвічі, а може, і впятеро перевищили видатки на лікування інших хвороб. За наявними оцінками Всесвітньої організації охорони здоровя, 15 відсотків медичних бюджетів у міжнародному зрізі щорічно витрачають на супутні діабету захворювання. Такі суми загрожують банкрутством цілих країн.
Поєднання непомірно високих економічних і соціальних видатків, зростання поширеності та настання в молодому віці перетворюють ожиріння та діабет 2-го типу на вирішальні епідемічні виклики нового століття. За іронією долі, попри стрімкий розвиток медичних знань і технологічних досягнень, діабет становить сьогодні навіть більшу проблему, ніж двісті років тому21.
У 1800-х роках домінував діабет 1-го типу. Попри майже стовідсоткову смертність, траплявся він досить рідко. А якщо перенесемося у 2016 рік, то побачимо, що діабет 1-го типу становить менш ніж 10 відсотків сукупних випадків, а діабет 2-го типу повністю домінує й поширюється, хоч уже набув характеру ендемії (пандемії). Майже всі, хто на нього хворіє, мають зайву вагу або ожиріння, і в них розвинуться супутні ускладнення. Інсулін та інші сучасні медпрепарати можуть дієво регулювати рівень глюкози у крові, однак самé її зниження не відверне діабетичних ускладнень, включно з серцевими захворюваннями, інсультом та ракомпровідними причинами смерті.
Те, що ми дожилися до пандемії одного з найдавніших захворювань світу, нагадує вибух бомби. Усі інші недугивід віспи до грипу, від туберкульозу до СНІДузгодом вдалося приборкати, натомість частота породжуваних діабетом хвороб зростає страхітливо швидко.
Однак так само без відповіді залишається запитання: чому? Чому нам несила спинити поширення діабету 2-го типу? Чому ми не в змозі покласти край його ширенню серед дітей? Чому не спроможні усунути руйнівну дію діабету на наш організм? Чому нам не до снаги відвернути супровідні серцеві напади, інсульти, втрату зору, ниркові захворювання та ампутації? Чому після трьох тисяч років із часу його відкриття від діабету й досі нема порятунку?
Відповідь полягає в тому, що ми абсолютно хибно розуміли хворобу, яку називаємо діабетом 2-го типу. Щоб знайти доцільне лікування, що матиме шанси на успіх, потрібно почати все з чистого аркуша. Ми мусимо збагнути причину цього захворювання або ж, говорячи медичною мовою, етіологію. Яка етіологія діабету 2-го типу? Щойно ми це усвідомимо, зможемо починати. Тож до роботи!
Примечания
1
«Нецукровий діабет», або «нецукрове сечовиснаження». (Тут і далі прим. перекл.)