1. Друга шкіра
Що вдягти на війну
АРМІЙСЬКИЙ КАПЕЛАНЛЮДИНА ТКАНИНИ, але якої тканини? Якщо подорожує з польовим артилерійським підрозділом, вінлюдина середньовогнетривкої віскозно-нейлонової тканини з домішком двадцяти пяти відсотків кевлару для додаткової зносостійкості та з репелентом, що відстрашує комах. Якщо у танку, то вінлюдина номексу, тканини високої вогнетривкості, але задорогої для повсякденного носіння. За відносної безпеки великої військової бази капеланлюдина 50/50 нейлоново-бавовняної тканини, з якої шиють і стандартну польову уніформу армії США, і камуфльовану рясу, що висить у його кабінеті в Натіцьких лабораторіях.
Повна офіційна назва комплексу, відомого як Натік або Натіцькі лабораторії, така: Натіцький центр досліджень і розроблень солдатського спорядження армії США. Усе, що солдат надягає, що їсть, на чому спить, де живе, розроблено або принаймні випробувано в цьому центрі. За роки існування (у різних інкарнаціях) з Натіку вийшли самонагрівні парки (зимові куртки), гранульована кава, гортекс, кевлар, перметрин, прихована натільна броня, синтетичний гусячий пух, рекомбінантний павучий шовк, реструктуровані стейки, стерилізована опроміненням шинка та шоколад для аварійних пайків з домішкою керосину, щоб нікому не захотілося ним просто поласувати. Натіцькі капелани, своєю чергою, винайшли портативні сповідальні, контейнеризовані каплиці та просвіри з подовженим терміном зберігання.
Сьогодні в Натіку комфортні 68 градусів. Водночас, залежно від того, що саме зараз випробовують у Доріоті, там може бути мінус 70 градусів зі снігом, що летить майже горизонтально, чи 110 градусів у тіні. Коли 1954 року комплекс відкрили, кліматичні камери Доріо були його центральною спорудою. Більше не посилатимуть вояків на Алеутські острови в протічних, неізольованих черевиках чи в екваторіальні джунглі без протицвільних наметів. Щоб воювати, солдатам потрібні не тільки повні шлунки, а ще й пальці на ногах і руках, та й виспатися не завадить.
У наш час снігові та дощові машини віддають в оренду «Л. Л. Бін» чи «Кабелаз», коли треба випробовувати військовий одяг. Адже армія США дуже хоче, щоб усі елементи уніформи були надійні. Якби це було можливо, вона воліла б одягати чоловіків та жінок, які в ній служать, в уніформу, що захищала б від усього, з чим можна стикнутися в сучасному бою: вогню, вибухівки, куль, лазерів, отруйних речовин, сибірської виразки, піщаних бліх. Армія США хоче, щоб та сама уніформа однаково добре зберігала прохолоду і сухість за спеки, витримувала безжальні умови польових пралень, була приємна на дотик, мала б гарний вигляд, а ще відповідала б бюджету. Мабуть, легше розвязати конфлікти на Близькому Сході.
Почнімо з будівлі 110, як її тут усі називають. Офіційна назваОбєкт термічних випробовувань Веллеттнадає якоїсь французької кокетливості смертельним вибухам та опікам. Головний технолог з текстилюшикарна струнка жіночка років пятдесяти, дуже приємної зовнішності, сьогодні вдягнута в кремову, плетену з вовни туніку. Мені здалося, що вона і є Веллетт. А потім вона заговорила, і її бостонська вимова просто різонула вухо. Це Ауербах, Марґарет Ауербах. Та тут, у 110-й, вона просто Пеґґі, або «богиня полумя».
Коли комусь здається, що створено тканину з покращеною вогнетривкістю, зразок передають Ауербах для випробовувань. Дехто надає клаптики, дехто оптимістично відправляє цілі рулони. Та щоб зруйнувати сподівання, може вистачити пасма ниток. «Подивимось, чим нашим хлопцям, може, доведеться дихати», каже Ауербах і нагріває кілька сантиметрів нитки до 1500 градусів. Випари, що при цьому утворилися, вивчають за допомогою газового хроматографа. Вогнетривкі тканини, принаймні деякі, обробляють хімікатами, що виділяють тепло. Ауербах треба впевнитися, що ці речовини не небезпечніші за полумя.
Коли нетоксичність тканини встановлено, Ауербах береться до випробовування її здатності зупиняти вогонь. Частково це робиться із застосуванням «великого страшного лазера» (так написано на приліпленому до нього стикері). Ауербах розміщує зразок у прицільному пристрої лазера. А тепер найцікавіше. Щоб увімкнути лазер, треба натиснути на велику червону кнопку. Промінь калібрується так, щоб видавав у зменшеному масштабі сплеск енергії, характерної для бомби бойовиківсаморобного вибухового пристрою розміром як чашка для чаю. Сенсор, що міститься позаду зразка, вимірює, скільки теплової енергії пройшло крізь зразок, і видає цифри, що показують, який захист дає тканина і опік якого ступеня дістане той, хто в неї вдягнений.
Ауербах вмикає вакуумну помпу, і зразок щільно пристає до сенсора. Це робиться задля наближення до ефекту вибухової хвилі, маси згущеного повітря, що рухається з високою швидкістю і може розчавити людину. Трохи слабша вибухова хвиля притискає одяг до шкіри, що може призвести до збільшення переданої теплової енергії та викликати сильніший опік. Одна з виграшних властивостей тканини «Дефендер М» (Defender M), з якої виготовляють вогнетривку армійську польову уніформу (Flame Resistant Army Combat UniformFR ACU; солдати називають її «фрек ю» (frack you)), під час горіння вона пухирем віддувається від тіла.
Недолік тканини «Дефендер М»вона легко рветься. (Над цим працюють.) Те, що робить її комфортною в спекотну погоду, також її і послаблює, адже вона складається переважно з віскози, що вбирає вологу та має низьку «міцність у вологому стані». Якщо одяг унаслідок вибуху рветься, захисний тепловий барєр зникає. Ви підсмажитесь. Виробник додає дещицю кевлару, та все ж до міцності номексу, волокна, з якого виробляють форму для пожежників, далеко. Номекс забезпечить не менш ніж пять секунд до займання одягу.
Ауербах пояснює, що це особливо важливо для танкістів та авіаторів.
Там, де неможливо качатися, падати та Вона замислюється. Падати, зупинятися що там ще?
Зупинятися, падати, качатися по землі?
Дякую!
Чому ж не виробляти всю армійську уніформу з номексу? Погано відводиться волога. Для бійців на Близькому Сході, які багато бігають і пітніють, це не найліпший вибір. До того ж номекс дорогий. І на нього важко наносити камуфляжний малюнок.
Так уже воно виходить із цими захисними тканинамиу всьому доводиться шукати компроміс. Хоч куди киньпроблема. Навіть колір. Тканина темніших кольорів гірше відбиває тепло, і його більше поглинається та передається на шкіру. Ауербах перетинає лабораторію, щоб узяти зразок камуфльованої тканини, і показує мені почорнілу ділянку.
Ось тут, де тканина поглинула більше тепла, утворилися складки.
Що там утворилося? Насправді я все добре почула, просто захотілося ще раз послухати, як Марґарет каже «складки». Бостонська вимова просто неймовірна.
Я могла б припустити, що військові мають фанатіти від поліестеру. Він міцний, дешевий, не горить. Але проблема в тому, що він плавиться і, подібно до воску та інших розплавлених речовин, стікає та прилипає до прилеглих поверхонь, а отже, подовжує час контакту та робить тяжчим опік. Колготки з поліестеруот чого на вас точно не повинно бути, якщо ви опинитеся в танку, що горить.
Аби визначити ступінь уражень, що будуть завдані тепловим впливом, Ауербах пропускає дані з сенсора, який був за тканиною, крізь модель прогнозування опіківїї розробила після Другої світової війни перша «богиня полумя», Еліс Столл, яка вивчала опіки за завданням флоту. Для розрахунку моделей опіків першого та другого ступенів вона сміливо зголосилася використати шкіру власного передпліччя. Тож те, що для побудови кривої утворення опіку третього ступеня вона скористалася сторонньою допомогою, їй можна пробачити. До цього залучили анестезованих тваринщурів і свиней. Шкіра свиней має (серед інших доступних для вивчення тварин) найближчі до нашої шкіри характеристики відбивання та поглинання тепла. Свині, як вид, заслуговують на Пурпурове Серце чи хоча б на Рожеве.
Столл виявила, що коли мякі тканини тіла досягають температури 111 градусів, утворюється опік. Модель прогнозування опіків Столлце своєрідний математичний термометр для мяса. Ступінь нагріву мяса та глибини проникнення нариву крізь шкірукритичні фактори, що й визначають ступінь опіку. Короткочасний вплив полумя чи високої температури якщо й впливає, то тільки на верхній шар, утворюючи опік першого ступеня. Триваліший вплив тієї самої температури призведе до ураження внутрішніх шарів і спричинить опік другого чи третього ступеня.