Матрос (не дослухавши Щура, кидає котромусь із поближчих пацанів). При у будку, хай поміняють музику.
Щур (тому ж пацану). Нашу хай ставить! Врубився? «Боні М»!
Пацан зривається із місця і мчить крізь натовп у «клітку».
За якусь мить із гучномовців починає лунати пісня групи «Boney M»«Rasputin».
Тільки-но прозвучали перші акорди, «пацанва зі Східної» починає звідусіль збігатися-збиратися-«кучкуватися» навколо Матроса, розмахуючи руками, битами, цепами та вигукуючи урізнобій: «Погнали!», «Понеслося!», «Бий Мальованку!»
Матрос викидає руку вперед, указуючи «напрям атаки». Звідти, куди він вказував, у цей момент вибігають «мальованські». Під акомпанемент приспіву починається жорстоке «місиво» Хтось падає і його топчуть ногами; хтось хапається за окривавлену голову і дико верещить; хтось відповзає убік
Над «полем битви» розноситься гучне: «Мінти!!! Мінти!!!» Бійка умить припиняється. Здатні самостійно пересуватися «бійці» (Матрос, Шпрот, Щур і Царику тім числі) розбігаються хто куди, рятуючись втечею. На «полі битви» залишаються поранені і покалічені
Зявляються міліціонери. Оточують залишки учасників «місива». Грубо і брутально заламуючи «бійцям» руки, копаючи їх ногами, штовхаючи, бючи по нирках, «доблесні стражі порядку» під завершальні акорди пісні виводять-тягнуть-волочать «бійців» за лаштунки
3(«No, there is none like you» / «Scorpions»)
Пізній вечір (власне, ніч). Парк. Алейка обіч «Клітки».
Лавочка під крислатим кленом.
На стовпі трохи оддалік блимаєніби світломузиканеоновий ліхтар.
На лавочцітроє дівчат: Алька, Жанка, Лєнка (Воркута). Пють вино «Аліготе»із пляшки, по черзі: зробивши ковток, передають пляшку із рук в руки. Закушують шоколадом (розгорнута обгортка із гіркою плиточокна лавочці).
Алька(співає):
За окном барабанит дождь,
В серой комнате серая тень.
И крадется серая ложь
В этот серый осенний день.
Ты сегодня домой не пойдёшь,
Позвонишь маме, скажешь: «Не жди!»
Потому, что на улице дождь,
А у нас еще ночь и стихи
Воркута. Алько! А коли тебе перший раз, тобі скільки було?
Алька. Тринадцять
Воркута (до Жанки). Бреше?
Жанка. Бреше, мабуть.
Воркута. А без понтів? Скільки?
Алька. Тринадцять!
Воркута. Що, справді тринадцять?
Алька. А то!
Воркута (до Жанки). А тобі?
Жанка. Пятнадцять Здається (Згадує, подумки рахує). Ну да! Пятнадцять.
Воркута. О, то я між вами стара дєва!
Жанка. В смислі?
Воркута. А мені вже шістнадцять було Якраз на дні народження і
Жанка. Напоїлиі?..
Алька. Напоїлаі!.. Вона напоїла Січеш?
Жанка. А! Любов? Да?
Воркута. Ага. Любов. Велика і красива
Алька. А толку?
Воркута. Толку мало Я ж за ним, падло, півроку ушивалася. Думала: дамі все, мій буде На день народження покликала у ліс, на шашлики Тиждень предків на пецики крутила А він!.. «Нічого, каже, падла, не памятаю, а значить, нічого й не було!» Гуд бай, аривідерчі, «вон пашла»!..
Жанка. А ти?
Алька. Вона й пішла. По повній програмі і на всю котушку! Пятирічку за два роки, ударниця туда!
Воркута. Нічого Пару раз потім підвалював: відика кликав подивитися, ну і те-се Але я його відшила. Із принципу
Алька. Принципова!
Жанка. І правильно!
Воркута (роздратовано). Сама знаю, що правильно, що неправильно! Без тебе!
Жанка. Ти чого? Я ж
Алька. Ну, хватить вам! Завелися!.. (Співає, Воркута із Жанкою підхоплюють):
А когда ты стихи прочтёшь,
Будет всё как старинный роман,
И ты тихо скажешь: «Пусти!»
Опрокинутая на диван.
Будут губы алы и нежны,
Будут руки искать и ласкать.
Равнодушно отметят часы
Первый день твоей женской судьбы
Жанка. Ну що, гайда по хазах? Засиділися ми (До Воркути). Глянь-но, котра вже на твоєму «писку моди»?
Воркута (подивившись на годинникневеличке «сердечко», із кришечкою, на довгому ланцюжку через шию). Ого! Половина першої! І справді, пора! Пішли, Алько.
Алька. Ви йдіть.
Воркута. А ти.
Алька. А куди мені йти? Додому краще не потикатися. Мати убє
Воркута. Так вже й убє?
Алька. Як не вбє, то все одно не пустить у хату Так що мені що тут, що на сходах у підїзді до ранку кунятивсе одно. Тут навіть краще.
Воркута. Не дурій! Пішли. Пустить, куди вона дінеться?!
Алька. Не пустить. Сказала: щоб у десять була вдома, і хана: рівно в десять двері на замок, ключ під подушку. І хоч ти що!..
Жанка. Так батько, може, впустить? У тебе ж батько є?
Алька. І батько є, і сестра молодша. Тільки вони матір бояться, як вогню Це раніше батя мене захищав, поки не запив по-чорному. А теперфігушки заступиться! Боїться, що матір в ЛТП його здасть
Воркута. Ну, гаразд. Пішли до мене. Може, проканає якось тихенько пробратися у спальню А ні, то викину із вікна якийсь куртяк, у нашім дворі на дитячій площадці перекантуєшся до ранку. Там є хатка на курячих ніжках. Нормально, я вже там ночувала, коли із предками посварилася і з дому пішла. Класно було! Залізла, лежу, у віконце зиру. До дванадцяти батько під підїздом курив одна за одною, ждав, що вернуся. А пізніше вже й матір вискочила. І давай мене шукати. Батько в один бік біжить, матив другий Потім збіжаться, заскочать у квартируа мене нема! Знов біжать Так до ранку і бігали Я дивилась, дивилась, та й заснула А вранці прихожуприкиньте! предки як шовкові: обнімають, плачуть, цілують, мало не в ноги падають Отак-от!.. То що, Алько, до мене?
Алька (знизує плечима). А що робити?.. Пішли
4(«Здравствуй, мальчик Бананан» / ВІА «Весёлые ребята»)
Міліцейський відділок. На задньому планіклітка-«мавпятник», «запакована під завязку» затриманими за бійку у парку. Стережуть їх, стоячи по цей бік клітки, кілька сержантів-міліціонерів.
Заходить Капітан. Заклавши руки за спину, підходить до «мавпятника».
Капітан (до сержантів). Втихомирили? Не бунтують більше?
Котрийсь із сержантів. І менше теж. Ми їм тут популярно пояснили
Капітан. Не перестаралися?
Котрийсь із сержантів (регоче). Розтин покаже!
Капітан. Тіпун тобі на язик!.. (Погрожує кулаком). Дивись мені! Жартівник хренов!..
Котрийсь інший із сержантів. Я!
Капітан. Що ти?
Котрийсь інший із сержантів. Сержант Хренов!
Капітан. Що, справді?
Котрийсь із сержантів. Справді, товаришу капітане!
Капітан (сміється). От умора! Із новеньких?
Хренов. Так точно!
Капітан. Ну гаразд. Із тобою, Хренов, пізніше познайомимося. Сподіваюсь, ти не сволоч і не цирозник (Підходить ближче до «мавпятника»). Ну, дауни, що цього разу не поділили? Що за привід був для такого буйного свята? Ну-у?! Мовчите? Корчите із себе партизанів на допиті у гестапо? Ну-ну Мушу вас розчарувати. Якщо я покличу єфрейтора Диню, гестапо відпочиватиме! Вірите?.. Вірите! І правильно. Це якраз той випадок, що краще повірити на слово і не нариватися на зайві неприємності. Неприємностей вам і без Дині вистачить. Зрозуміли, дауни? Не чую! Відповідаємо дружнім хором, за чарівним помахом моєї руки. Чітко і голосно: «Так точно!» Ну ж бо!..
Капітан змахує рукою. У відповідь із кліткиодин чи два кволі вигуки: «Так точно»
Нариваєтеся, дауни! Нариваєтеся Я вас по-доброму попереджав. Отже
Котрийсь із сержантів. Провести виховну роботу?
Капітан. Зачекай (У клітку). Дядек є? (Із натовпу у «мавпятнику» протискується до решітки чорнявий, високий і стрункий парубок). Іди-но ближче!.. О, то це ти? Ну, як тобі мій фокус із фуражкою? Класний фокус, правда? (Капітан задоволено сміється, затим обертається до сержантів). Я його примітив ще раніше, до бійки. От сподобався він чогось мені. А потім, як свято закінчилося, дивлюся: еге, робить ноги моя симпатія! Я фуражкухвать із голови, заховав за спину і за ним. Між кущами, між деревами, перебіжками. Вечір же, візьми розгледь у темноті мінта без фуражки. Отак я його і зацапав. Далекувато, правда, аж на Лазо, біля нової обкомівської девятиповерхівки. (Наказує сержантам). Цього випускайте. Великі люди за нього просять! Сам Боца приїхав Хренов, ти знаєш, хто такий Боца? (Хренов заперечливо хитає головою). Ну нічого, я тебе потім у курс введу. Не за так, звичайно. За окрему плату. (Капітан вказує кивком голови на Дядека). Виявляється, це ще то-о-ой гусь! Молода надія житомирського футболу! Запамятайте його обличчя, шановні! Може, Блохіним стане. Запамятали? Ну, то виводьте, виводьте! (Сержанти відчиняють решітку, випускають парубка. Капітан зневажливо махає рукою, показуючи на вихід). Брись, поки не передумав! Брись, сказав! І Боці передай: хай не забуде, що за ним боржок. (Капітан обертається до пацанів у «мавпятнику»). То що, дауни? Кликати Диню?