Адам зобразив каяття.
Отож, дядьку Сайтене, сказав граф Ґленкірка, поговорімо в затишку. Навіть красивій удові потрібен посаг.
І перш ніж лорд Сайтен устиг заперечити, його потягли до бібліотеки, де Адам повідомив дядькові про те, що його дочка назавжди залишиться безплідною й що, як зважити на це, йому взагалі пощастило віддати її заміж.
Тоді чому ти її хочеш? запитав Сайтен.
Тому, дядьку, що я кохаю ту пустунку.
Сайтен більше нічого не говорив. Він ніколи не вважав свою дочку надто привабливою, і він знав її репутацію. Упевнений, що йому справді щастить знову позбутися її, Сайтен пообіцяв дуже щедрий посаг, що всіх влаштував. Весілля призначили на весну.
Коли дядько пішов, Ґленкірк повернувся до свого брата.
Чому? запитав він. Ти міг би мати гарненьку Ізабеллу Форбс і законних синів.
Бо я справді закоханий у Фіону. Ще з дитинства.
Вона повія! Даруй мені, Адаме, але вона ляже під будь-якого чоловіка.
Більше не ляже. Облиш свій скепсис, Патрику. Памятаєш Неллі Бейрд?
Еге ж, сумовито проказав Ґленкірк, пригадуючи особливо гарненьку дівчину, що була в нього в Единбурзі. Вона належала тільки йому, доки він не дозволив своєму братові провести з нею одну ніч.
Адам засміявся, а потім, посерйознішавши, сказав:
Фіона більше не гулятиме. Просто в неї така велика потреба любити, що до минулої ночі всім чоловікам, що були з нею, бракувало підхожого розміру, щоб заповнити її. Мені ж не бракує, тому тепер вона задоволена.
Але та дівчина з Форбсів могла б народити тобі законних синів.
У тебе, у Джеймса та Майклау всіх вас будуть сини, що продовжать наш рід. Мені ж потрібніша моя маленька рудоволоса сучка.
Я не відмовлю тобі, брате, сказав граф, бо з юною Катріоною Хей я й сам зрозумів, що таке кохання.
Послухай моєї поради, Патрику, приборкай ту дівку, бо інакше не бачити тобі миру у власній господі.
Аби ж, але як?
Адам знизав плечима.
Це вже твій клопіт, брате, промовив він. У мене є мій власний, на імя Фіона.
Несподівано до бібліотеки увірвалася Марґарет Леслі.
Як ти міг?! накинулася вона на свого старшого сина. Як ти міг дати дозвіл своєму братові на шлюб із цією блудницею?
Сайтен торжествує, що вдруге позбувся тієї сучки. Фіона, може, і небога мені, але я не дозволю одному з моїх хлопчиків поєднатися з цією вовчицею!
Патрик випростався й поглянув на матір.
Я хотів би нагадати вам, мадам, що я голова цієї сімї, а не ви. Я тут вирішую. Адам закоханий у Фіону, а вонау нього. Сайтен дав згоду й пропонує щедрий посаг. Вони поберуться навесні, і ти привітаєш її так само, як вітала Катріону та Айліс Хей і як вітатимеш Ізабеллу Форбс.
Марґарет Леслі повернулася до свого молодшого сина. Він узяв матір за руки.
Я справді люблю її, мамо, сказав він. Ви прожили багато щасливих років із батьком. Тепер я хочу прожити свої з Фіоною.
Меґ Леслі розплакалася, і обидва сини обійняли матір.
Ви, хлопчики, завжди були норовливі. Усі ви!
Мадам, ми прагнемо щастя. Ви з нашим батьком подали нам приклад, пояснив Адам.
Мати стримано шморгнула носом. Витираючи очі, вона всміхнулася їм.
Дуже добре, мілорде графе та мій дурний молодший сину. Я привітаю Фіону, хоч і вважаю, що це неправильно. У тій дівці є потяг до шкоди. Вона вміє бути достоту злою, коли цього хоче. Мені це не подобається.
Розділ 4
Граф Ґленкірк упадав коло своєї майбутньої нареченої з елегантністю та вишуканістю французького придворного. Щоранку, коли Еллен приносила Кат сніданок, на таці лежало що-небудь від Патрика. Це могло бути щось простеньке, можливо, гілочка сосни з позолоченою шишкою, оздоблена червоними оксамитовими стрічками. Або й щось справді коштовне, як скринька, вирізьблена зі слонової кістки, з десятком діамантових ґудзиків. Кат і Патрик краще познайомилися під час коротких поїздок грудневими снігами й довгих прогулянок сплячими садами.
Патрик Леслі був добре освічений, і його юна наречена, що так завзято боролася за свою власну освіту, жадібно слухала його. Графа захоплювали серйозність і розум у такому спокусливому молодому тілі. Однак його турбувало те, що Катріона була необізнана. Вирісши в усамітненні Ґрейгевена, вона майже нічого не знала про життя.
Дівчині було добре з ним, і вона запропонувала графові одружитися в День Святого Валентина. Адам же збирався тихо побратися зі своєю Фіоною після Великодня, хоч уся родина розуміла, що весілля справлятимуть лише для годиться: вони вже жили разом як чоловік і дружина. І Фіона, яка раніше завжди намагалася схуднути, дедалі пухкішала та гладшала, стаючи схожою на вгодовану вершками кішку.
Вона мало не муркоче, хихотіла Айліс Хей. Я сподіваюся, мій Джеймі не гірший за кузенів Патрика й Адама, про яких багато розповідають дівчата.
Не гірший у чому? перепитала Кат.
Великі блакитні очі Айліс широко розкрились, а потім вона знову захихотіла.
О, Кат! Піддражнюєш мене?
Я не розумію, про що ти говориш, Айліс. Ти сподіваєшся, що Джеймі не гірший за Патрика й Адама в чому?
У ліжку, пришелепувата! відповіла роздратована Айліс. Подейкують, що з парубками з Ґленкірка дівчата божеволіють від захвату! Ніяк не дочекаюся свого весілля в червні!
Боже, Айліс! Та ти не менша повія, ніж Фіона!
На очі Айліс навернулися сльози, а її біляві локони затремтіли.
Я, кузинин голос був сповнений гідності,така ж незаймана, як і ти, Катріоно Хей! Але на цьому наша схожість закінчується! Я з нетерпінням чекаю своїх ночей у шлюбному ложі й робитиму все можливе, щоб порадувати Джеймі. Ти ж холодна, мов лід. Якщо ти не змінишся, граф шукатиме розради в теплішому ліжку. І хіба можна буде його звинувачувати?
Кат пішла геть від своєї кузини. Відколи вся родина зїхалася на Різдво, поведінка Ґленкірка була безмежно благочестива. Не повторювалося нічого з тієї ночі перед каміном, коли він збудив у ній незнані почуття, які вона досі гадала, що не здужає опанувати. Катріона хотіла пережити все це знову.
Тієї ночі, одягнена лише в мяку білизну, вона вибралася зі своєї кімнати й сховалася в ніші біля кімнати графа. Було холодно, і чекати довелося довго. Щойно Патрик зявився, Катріона вислизнула зі схованки й пішла за ним до його кімнати.
Він озирнувся.
Кат, моя солодка, що сталося?
Вона здригнулася, і він швидко накинув свою хутряну накидку їй на плечі.
Кохана, що таке важливе привело тебе до моєї кімнати серед ночі?
Дівчина знітилася. Він підняв її на руки і, притримуючи, посадовив у крісло біля каміна.
Скажи мені, моя люба.
Вона відповіла низьким голосом:
Я хочу я хочу любощів із тобою.
Ні, дорогенька. Якби я в це вірив, ти за мить опинилася 6 роздягнена в моєму ліжку.
Будь ласка, Патрику! Я справді хочу! О, мілорде, я просто страшенно дурна! Моя мати намагалася виправити це, але вона навіть слово «любощі» вимовляє надто піднесено й побожно. Айліс же хихикає та радіє славі чоловіків Ґленкірка, а Фіона відкрито спить з Адамом і має з біса пихатий і вдоволений вигляд, і це все не здається анітрохи побожним. Отож Я не знаю, чого чекати. Будь ласка, покажи мені! Хоч трохи!
Ну, що ж, гаразд, промовив він із прихованим сміхом у голосі,але якщо злякаєшся чи схочеш, щоб я зупинився, не бійся сказати про це.
Гаразд, Патрику.
У кімнаті стало дуже тихо, було чути лише, як потріскує вогонь. Однією рукою він обіймав наречену, а другою поволі спустив її сорочку з одного боку, оголюючи прегарні округлі перса, світлі, мов слонова кістка, із соском глибокої трояндової барви. Якусь мить він розглядав цю досконалість. Його рука ніжно обхопила її й стиснула. Він відчув легесеньке тремтіння в дівочому тілі й потягнувся пальцем, щоб натерти ту дратівливу рожеву плямку до твердості. Вона тихо зітхнула, і на його губах зявилась усмішка.
Він нахилився, щоб поцілувати її, і почув, як його плащ упав на підлогу, коли вона обвила руками його шию. Він обережно стягнув сорочку з чудовного дівочого тіла та кинув її на плащ. Патрик гладив її атласну шкіру. Катріона, хоча й тремтіла, але вдоволено бурмотіла та горнулася до нього. Раптом він зупинився, і вона запротестувала: