Вважаєш, що побутові негаразди здатні зруйнувати стосунки, де було кохання? Родіон подивився Ромі в очі.
Тобі цього не зрозуміти. Вибач.
Чому?!
Бо ти народився із золотою ложкою у роті, жив у родині, де все у тебе було. Родю, ти просто не можеш знати, як це жити, коли за душею немає нічого. Можеш уявити, що не маєш не те що даху над головою, а найпростішого, наприклад черевиків на зиму, своєї улюбленої чашки, стола чи стільця, нема свого ліжка, і ти мусиш спати на чужому із скрипучою панцирною сіткою та обісцяним матрацом? Усе винайняте, чуже або подароване, і нічого особистого. Це морально тяжко, але я мріяв про той час, коли матиму свій куток, вірніше, ми удвох матимемо його, і розумів, що все у нас буде, якщо ми разом ітимемо до мети, підтримуючи одне одного.
Так, я мав у дитинстві все, що хотів, погодився Родіон, але добровільно від усього відмовився, щоб бути разом із коханою жінкою. Тепер, як і ти, я не маю нічого.
Але знаєш, що тебе чекають удома батьки і затишний будинок, куди ти можеш повернутися, коли буде бажання.
Здається, ми тут тому, що хочемо власними руками збудувати своє щастя, щоб не залежати ні від кого і чогось досягти в житті,зауважив Родіон. Виходить, що ми в однаковому становищі. То як щодо Олі? Ви розбіглися чи що?
Оля швидко стомилася від невдачїй хотілося мати все й одразу.
Так не буває.
Буває, якщо народився у заможній родині,промовив Роман. Якось Оля заявила, що стомилася від такого життя, хоча вона виросла у сиротинці, як і я, і розуміла, що сподіватися нема на кого, манна з неба не посиплеться, треба своїми руками на неї заробити. Не знаю, що з нею сталося, але Оля вирішила спробувати знайти мажора, щоб отримати все в одну мить, і почала ходити до нічних клубів.
І як? Вдалося? посміхнувся Родіон.
Вона одразу зрозуміла, що на таких простачок, як вона, там не звертають уваги, сказав хлопець. Кілька разів до неї чіплялися, але то були зустрічі на одну ніч, щоб переспати і забути на ранок, як її звуть.
Родіон поцікавився, як до таких походеньок своєї дівчини ставився сам Роман.
Ти будеш здивований, але я навіть давав їй гроші на нове вбрання, коли Оля зробила висновок, що на неї не звертають уваги, бо погано і бідно вдягнена, з сумом промовив хлопець.
Але нащо?! здивувався Родіон. Так її кохав до нестями?
Тоді мені здавалося, що любив її безмежно і заради щастя коханої ладен був на все, пояснив він. Зараз розумію, що то була жалість, от і давав кошти на походеньки у клуби та модні шмотки. Звичайна дурість з мого боку!
Кохання воно не таке, інше.
Тепер я це розумію. Якби у нас були справжні почуття, то все мало б бути інакше. Вона розважалася, а потім просила у мене гроші в борг знову і знову, я давав, і ми знали обоє, що повертати борг вона не буде. Дожився до того, що сам відмовляв собі навіть у нормальному харчуванні. Все скінчилося тим, що Оля звязалася з одним мутним типом, який запропонував їй їхати у столицю, щоб працювати проституткою.
І вона погодилась?!
Так. Відкрито мені про це розповіла, подякувала за допомогу і поїхала. Уяви, вона навіть не сказала «пробач».
Ти її так просто відпустив? Не став боротися за неї?
Роман розповів, як намагався переконати, що там вона грошей не заробить, лише неприємності, але дівчина стояла на своєму і врешті-решт сказала, що їй начхати на почуття і кохання взагалі не існує.
Вона розбила мені не лише серце, а й віру в кохання, у справжні почуття і чесні стосунки, зізнався юнак.
Родіон зауважив, що по ньому цього не скажешзавжди усміхнений оптиміст.
Життя мене навчило швидко справлятися з неприємностями і розчаруваннями, задумливо промовив Роман. Вже за місяць я увійшов у своє звичне русло життя і зробив висновок, що Оля не та людина, яка мені потрібна, і таких менше, ніж справжніх щирих дівчат, просто я ще не зустрів свою половинку.
І тоді вирішив піти в АТО?
Те рішення прийшло тоді, коли зрозумів, що від держави мені свого житла не бачити, як власних вух, тож вирішив сам заробити на дах над головою, пояснив Роман і запитав, чи вірить Родіон у справжнє кохання.
Так! Я покохав Віталію і люблю її і досі,впевнено промовив той.
Але ж ви ви зараз не разом, обережно зауважив Рома.
Це нічого не значить. Чи ти хочеш сказати, що Віталія у мою відсутність знайде собі іншого?
Та нічого я не хочу сказати! Чого ти скипів? Я не знаю твоєї дівчини, але життя таке
Ромко! Запамятай: якщо навіть Віта покохає іншого, я не перестану її любити! схвильовано і збуджено промовив Родіон. Я завжди її кохатиму і бажатиму щастя, але вона не така! Розумієш?!
Та заспокойся ти! Я лише хотів сказати, що не всі витримують випробування розлукою та часом.
Яне всі! І Віталія не така! скрикнув Родіон і підхопився з місця, мов ужалений.
Родю! Вибач! промовив хлопець, але Родіон уже пішов у казарму.
Роман довго сидів у задумі, намагаючись зрозуміти, чим він міг так образити друга. Він не сказав ні слова про те, що Віталія може покинути Родю, але той зрозумів розмову, як натяк на це, і психанув. «Ясно, що Родіон хвилюється від того, що Віта йому не телефонує, але зривати злість на другові негоже», думав Роман.
Ввечері він зустрівся з Родіоном за вечерею. Друг був набундючений і мовчазний.
Я тебе чимось образив? запитав Рома.
Та ні,промовив Родіон невдоволено.
Не дзвонила?
Ні.
Не накручуй себе, все буде добре, сказав Роман.
Сподіваюсь, відповів хлопець і додав: Це ти мені вибач. Я нервую, як ніколи.
Проїхали! промовив задоволено Рома і щиро всміхнувся.
Розділ 15
Дорогою додому Віталія довго мовчала, поринувши у роздуми. Здавалося, що їй на плечі давить тягар, який не можна винести, і жінка йшла, опустивши плечі, повільно, ледь переставляючи важкі ноги. Володимир запропонував їй зупинитися і перепочити, Віталія залюбки погодилася. Вони присіли на горбок у густу траву, і чоловік дістав бутерброди.
Я не хочу, промовила Віталія.
Бери і їж! наполегливо і дещо грубо промовив чоловік.
Вона, як слухняне дівча, взяла бутерброд, відкусила і почала їсти.
Не можна так себе мучити! сказав їй Володимир.
Не я себе мучу, провина стала моєю вічною мукою, сумно промовила жінка. Я помилилася, і розплата за помилку була гіркою!
Усі ми помиляємося, але не для того, щоб усе життя мучитися, а щоб не повторити знову тієї самої помилки. Кінь на чотирьох ногах і той спотикається, а милюди.
Я відчуваю себе вбивцею своєї дитини.
Розумію! зітхнув чоловік. Тобі важко, боляче, але життя продовжується. Минуле змінити ще нікому не вдавалося, майбутнє ми можемо лише уявляти, а живемо ми у теперішньому часі, сьогодні і зараз. Найдорожча цінність, яку Всевишній подарував людині,це життя, і воно неповторне, тому не можна кожен день марнувати, як це робиш ти.
Легко сказати, а зробити
Один мудрий чернець сказав, що Господь дає нам сили рівно на один день, продовжив Володимир. Я порозмислив над його словами і зрозумів, що він правий. Кожен свій день людина має не проживати, а жити. Це і подолання труднощів, і радість від пробудження зранку, і кілька кроків вперед до поставленої мети.
А якщо сил не вистачає на ті навіть кілька кроків?
Все одно їх потрібно зробити! Нехай один маленький крок вперед, але треба йти! Якщо не вистачить сил, то буде наступний день, зійде сонце і Господь дасть іще сил на один крок, але життяце рух уперед, а ти, доню, немов застигла на одному місці. Так не можна. Розумієш?
Так, стиха промовила жінка, розумію. Мені так жаль! Так жаль!
Жалкування не може щось виправити, повернути або змінити, воно завжди повязано з каяттям, провиною, відчаєм, але що б не сталося, життя продовжується! І воно не має проходити повз тебе, бо ти самачастина того блага, даного Всевишнім, життя!
Віталія доїла бутерброд, запила водою. Зірвала травинку і почала жувати її стебельце.
Солодке, промовила вона, і ледь помітна усмішка промайнула на її обличчі.