Раптом Оксана потягнулась до настінного відривного календаря, видрала його разом з гвіздочком і зі злістю кинула на підлогу. Календар, мов підбита птаха, упав на темну зелень килима. Оксані ніби трохи полегшало, хоча календар тут був зовсім ні до чого, тим більше, православний. Їй зробилось соромно. Оксана підійшла до календаря, підняла його. Він відкрився на сторінці із притчею про прощення.
Скільки разів потрібно прощати винуватцям своїм? Чи до семи? прочитала вона дрібно набраний текст.
Кажу вамне до семи, а до семидеся ти семи, була відповідь.
І тут Оксана зрозуміла, ніби осяяло. Це вона самаруїна. Стільки накопилося в душі злості і гіркоти за нещасливе дитинство, яке вона провела, ховаючись по сусідам від пяного вітчима. За нещасну матір, яка крім тяжкої роботи нічого не бачила. За вічну бідність і безгрошівя. За перше, нерозділене кохання. спогади про яке досі терзали серце. Від природи тонка і ранима, Оксана була досить скритною і ніколи не виносила свої почуття на загал, переживала все в собі. Допереживалась.
Відірвавши листочок від календаря, Оксана почала вчитуватися в слова. Чим більше читала, тим легше ставало. Бо тільки відпустивши і пробачивши всім ти зможеш ступити на нову дорогу і в нове життя.
По чарці
Наливай! сказав Роман і підсунув чарку.
Лєгко! відповів Ярик і щедро плюснув у гранчак.
Хлопці випили.
Харашо пішла! сказали вони разом і розсміялися.
За першою пішла друга, потім третя, четверта
По мірі того, як порожніла пляшка, світ навколо розфарбовувався в яскраві, хоча дещо розмиті кольори, на душі може й не світлішало, але веселішало точно. Горілка закінчилась, але остаточної «поліровки» і кондиції мужики ще не досягли, тож попхалися за пивом.
Знач так, сказав Ярик, хто зможе присісти десять разів і віджатися від землі п'ятьтой отримує пляшку пива. Хто не зможеіде в
Яволь, мій капітан! Роман спробував виструнчитися, але не втримався і гепнувся, наче мішок, додолу і тут же почав віджиматися. Виходило в нього так собі, але з горем пополам він таки це зробив.
Гони пляшку, братан! сказав він Ярику. Той у відповідь скрутив дулю:
Ще десять присідань!
Роман намагався присісти, але в нього нічого не виходило: неслухняні ноги підгиналися і він валився на землю.
А ну тебе на хр, Ярик, сказав Роман сидячи в траві,пляшку гони!
Ярик гепнувся додолу поряд з Романом, протягнув тому пляшку і раптом, дивлячись кудись в бік, присвиснув:
Ох ти ж єтіть-колотіть! А це хто така?
Де? стрепенувся Роман. Він був пристрасним шанувальником жінок і не оминав своєю увагу будь яку привабливу, на його погляд, особу.
Да он, чеше. Нє не чеше, а прямо пливе? Ярик вказав пальцем напрямок, а цицки, пардон, груди які! Нє, ти це бачив?
Роман, скільки дозволяли залиті алкоголем очі, вдивлявся туди, куди показував Ярик.
Жіночка і правда була нічого: висока, не худенька, але струнка, з довгим кучерявим рудим волоссям.
Ага! присвиснув Роман, феміна шо треба. Йпрст, раптом захвилювався він, так це ж наша Леська!
Роман був директором невеликої фірми, а Лесяновим співробітником. Працювала вона зараз радше на «общєствєнних началах», чекаючи, доки у Романа настануть кращі часи. Вони були давно знайомі, не раз одне одного виручаличому б не допомогти? Тим більше, Роман був дуже хорошою людиною, от тільки горілка перетворювала його на когось, діаметрально протилежного тому, ким він був насправді. А випивав Роман останнім часом частенько.
ТочноЛеська! Роман примружив очі, щоб краще розгледіти жінку. Вона зупинилась, привіталась з якимось чоловіком, весело засміялась у відповідь на його жарт чи комплімент.
Ти диви, як вирядиласьдекольте на дванадцять персон. Ще й либиться, як не знаю хтопрошипів Роман, це ж кому, цікаво, вона, окрім мене, свій п'ятий розмір показувати зібралась? Ах ти, лярвочка!
Можна подумати, вона тобі щось колись показувала! пирхнув Ярик, обламайся, начальник!
Роман зло на нього зиркнув, раптом підхопився і побіг до Лесі, схопив за руку, притягнув у те місце, закрите від людських очей розлогою вербою, де вони з Яриком пили.
От скажи мені, Лесько, причепився він до жінки, ти на хрєна пофарбувалась в рудий колір? Знаєш, хто фарбується в руде? він притулився до Лесі і у вухо прошепотів, блді, ось хто. Ти шо, Лесько, бдь?
Жінка здивовано поглянула на Романа. Раніш він не дозволяв собі таких випадів. Чи може вона ще ніколи не бачила його таким п'янючим?
Вона мовчки дивилась на Романа, не знаючи, що сказати.
І не дивись на мене так! раптом заволав він, ти, відьмачка! І очі у тебе відьомські, зроду віку ні в кого таких не бачив! І все одно тибдь. От скажи мені, як на духу: скільки в тебе коханців?
Нікого в мене нема, чітко вимовляючи кожне слово, сказала Леся.
Брешеш! Щоб у такої баби як ти, не було коханця? Брешеш! От зізнайсяі дитина в тебе не від чоловіка? Він проти тебе ніхто, розумієш? Нагуляла десь, а потім бідного Толіка знайшла і на тобі, тату, синочка чужого в подарунок.
Ти п'яний придурок, прошипіла Леся, дитина у мене від чоловіка і я не шляюсь, на відміну від декого, ні з ким ночами. Відпусти!
Але Роман і не думав її відпускати.
А сюди чого тиняєшся, га? Що ти все пижишся, шукаєш когось? Зиркаєш отими своїми відьомськими очиськами на всі боки? Нового коханця шукаєш? Чоловіку кажеш, що до подружок, а сама у пошуки і мандри? Так? А я тебе прикриваю. Аякже, дядя Рома добрий!
Сюди я їжджу, щоб допомогти тобі, придурку. Бачу, що тобі непереливки. Життя он як прикрутилогорілку хлищеш, мов сліпа коняка воду. Забув, якою командою ми були? Ідіот! Забув, що мало не золоті гори мені наобіцяв, коли справи на лад підуть? За те, що я тобі, по дружбі, стільки допомагала, я ж тепер ще й бдь? Красно дякую! Леся церемонно вклонилася, нарешті змогла вирвати долоню з чіпких Романових рук і пішла геть.
Пройшовши декілька кроків вона раптом озирнулась і сказала:
Та яке твоє собаче діло до того, чого я очима зиркаю? Мої очіщо хочу, те й роблю!
А може у мене до тебе симпатія, дурепа ти така! заволав Роман, А ти на мене нуль на масу! І все одно ти бдь руда, а не перефарбуєшсярозлюблю на фіг. А Мишку передай, що він бездарний працівник, і ти тежбездарна. Та що ви без мене варті! Еге ж? повернувся він до Ярика.
По любому! підтвердив той і додав, наливай! О, глянь, он Вітька чеше! По моєму, він на нас не так глянув. Чи мені здалося?
Точно! Не так глянув! Пішли розберемося!
Повторення пройденого
Юлька думала, що вона розумніша і хитріша від усіх і зможе обманути долю. Колись давно, ще в юності, вона поклялась: ніколи не проживе життя так, як її мама. Ніколи! Мати, поховавши свого першого чоловіка, Юлиного батька, через три роки вийшла заміж вдруге. Вітчим пив. Напившись, ставав настільки буйним і непередбачуваним, що мати виставляла Юльку і Юркасина, на вулицю чи відправляла ночувати до сусідів, коли вітчим п'яний вітчим переступав поріг хати. Юлька не могла зрозуміти: чому мама його не вижене? Хіба те, як вони жили, можна було назвати нормальним сімейним життям?
Десь через рік після того, як в них оселився вітчим, у Юльки, наче в старої баби, почали тремтіти руки. У школі вона навіть соромилася тримати ручку в руках, бо та «танцювала» по зошиту, мов навіжена. Брат прокидався ночами від жахіть.
Мамо, давай його виженемо! не раз просила Юлька матір, навіщо він тобі здався.
Підростешзрозумієш, відповідала мама і вітчим залишався.
Пізніше мама вмовила його пройти курс лікування і життя трохи налагодилосьтверезим, вітчим все ж був схожим на нормальну людину. Але завів собі двох коханок. Про це знали всі, навіть мама. Вона не раз (без стида і сорому, наплювавши на власну жіночу гідність, як вважала Юлька) забирала його з чужих хат. Юлька знову просила матір виставити вітчима з дому, але та не згоджувалась. Чому? Чому? Юлька не могла цього зрозуміти.
Ось так вони прожили років, мабуть з десять. А потім вітчим сам зійшов з хати, до великої радості Юльки.
З часом Юлька зрозуміла: мама не вигонила вітчима тому, що любила його, отакого п'яницю і кобеля. Любов зла Але вона залишилась навіки переляканою і вирішила: у її житті не буде ніяких п'яниць, ніяких «злих» і «незлих» любовей. Нормальний чоловік, спокійна атмосфера в сім'ї, щоб діти не бачили скандалів і в них ніколи не тремтіли руки!