Замкнула, зараза! вилаявся Василь та повернув до літньої кухні, на якій теж стримів замок. Так як за злом з проникненням він міг отримати рогача чи макогона, Василь, напружуючи залишки пам'яті, почав кумекати.
Тиждень тому Галька підсипала квочку! блиснула ідея, а ноги самі повернули до курятника.
Квоч! Квоч! Квоч! відволікав увагу Василь, одною рукою вигрібаючи з-під квочки яйця, а другою тримаючи птаху. Розтикавши яйця по кишенях ношеного піджачка, Василь через огороди побіг до самогонщиці Дуньки, де оптом обміняв товар на пляшку самогонки, частину якої випив зразу, а із рештою поліз на сіно додивлятись сни.
Дунька, не відкладаючи справи у довгий ящик, провела оборот товару, продавши яйця дачниці Маринідебелій сорокарічній городянці. Марина запалила газ та розбила на сковороду пару яєць. Побачивши бракований товар, дачниця не стала звертатись у інспекцію по захисту прав споживачів, а схопила остальні яйця і з криком:
Уб'ю, гадино! вторглась у Дуньчину приватну власність, стріляючи по противнику розбовтками та недосидженими півниками та курочками.
Дунька зразу хотіла досягти консенсусу та, відчувши запах від розбитого об плече яйця, забарикадувалась у літній кухні, підперши двері лавкою. Василь рештками затуманеної свідомості почув лемент та ще глибше зарився у сіно.
На другому кінці хутора молодиця, одягнена поверх адідасівського спортивного костюма у заяложений халат із двадцятилітровим бідоном на кравчучці, бігла додому.
Кумо! Куди це ви так летите? донеслось із-за тину. Молодиця із кравчучкою на мить завмерла на місці, потім із вишколеною солдатською виправкою разом із кравчучкою повернулась через ліве плече на звук.
Здрастуйте, кумо! Біжу додому, бо поставила снідать варить. Та й свого хочу впіймать, поки до Дуньки не забіг. А ви чого це молоко не здавали? Та й вирядились, як на празник, наблизилась до тину кума.
Та й празник у мене, кумо, скажу вам по секрету, запишалась кума Марія.
Та який празник може у будень бути? Минини у вас зімою. У церкву Ви не ходите. Чи не гостей ждете? І кізяк біля двору прибрали, і стежку піском висипали. Ану, коліться, кумо!
Тин під могутніми куминими грудьми почав, потріскуючи, хилитись.
Кумо Галько! Не ламайте мені тину. Я на ремонт витратила три чарки горілки. Мій гаспид на дурняк робить не хоче. Налий, зроблю, ні, бойкот об'являє.
То шо за празник? Бо в мене ні радіво не робить, а телевізор зараз немає коли дивитись. Може президент щось придумав? Кажіть, кумо, бо у грубі перегорить, без сніданку залишусь.
Нікому б не сказала, а вам, кумо, по секрету скажу. Тільки нікому, бо рознесуть та прибрешуть. Я знаю цей народ. Сваху, кумо, жду. На змовини та розглядини приїде. Во!
То що, Петро жениться? То чого ж ви мовчите? Подарок треба купить достойний. Це ж мого ірода хрещеник. А звідки ж сваха? примружила очі Галька.
З города, кумо, з города!
Да, повезло Петрові! Тещу з города одхватив. Квартиру ж має вона?
І квартиру має, і робота у неї така інтересна, і Петра уже встроїла. Чолноком робить. Во!
А шо ж за робота така, чолноком? Я щось не чула.
Де ви почуєте, як у вас радіво не робить. А мені вже і телевізор імпортний з переключалкою привіз, і антену польську поставив. Челнок, це, кумо, за границю їздить, за бугор по їхньому, бере там товар дешевий, шмотками називається, а тут продає. І навар має.
То це спекулянт він? скривилась кума Галька.
Кумо, які ви забиті на вашому кутку. Бізнес це зараз зветься. І сваха у бізнесі, і Петра взяла. А робота в неї так інтересно називається, зараз нагадаю, мружить лоба, тре виски. Згадала, підніматєль наче.
Та це, кумо, крановщиця вона, якщо підніматєль. Піднімає краном цеглу на стройці. Я в городі бачила. Зараз же мода міняється, то і придумали слова нові. У лікарні читала: уколвштрик, таблеткапігулка. Теж мені інтересна робота!
Та ні, вспомнила. Прініматєль вона.
То це заготовач постарому. У нас, поки не закрили, у центрі хутора стояв. Заготовач Іван робив, шкури, залізо, лікарські трави приймав. М'ясо заготовляв, поки не посадили.
Аж оце вспомнила. Препідніматєль вона. Да! Переможно підняла вказівного пальця кума.
То це гружциця, мабуть. Пре і піднімає. Мішки на собі носить. Це вже краще, вкрасти щось можна. Та хіба це інтересна робота?
Ладно, кумо, йдіть, бо у вас давно у грубці перегоріло. А я сваху розпитаю та прибіжу розкажу вам.
Та я вже ради вашого празника, кумо, день і попостю. А свайбу коли робитимете? А людей скільки кликатимете? А харчі які будуть? А музика? строчила кума Галька, ще дужче напираючи на тин.
Кумо, ви краще заходьте у двір, бо, бачу, від вас не одчепишся. А то тин поламаєте геть. Знову свого ірода поїть прийдеться. А тепер отвічаю по порядку. За свайбу договоримось зі свахою, ну, мабуть, відтягувати не будемо. Хай живуть собі на радість, пустила сльозу кума Марія. Весь хутір покличу на гулянку, хай гуляють і зубами скрегочуть. Із города свати автобусом приїдуть здоровецьким. На харчі кабанчика заріжемо, і Буржуя заб'ємо.
Кумо! сплеснула руками Галька, а хто ж на корівок стрибать буде? Він же у вас такий справний! Моя Рябушка ні разу після нього не перегуляла. Це ж такий убиток череді ви зробите!
Пострибає Луїс Альберто із вашого кутка. А в мене ще маленький росте. Та й Буржуй уже другу загороду розбиває, не встигаю своєму наливать, щоб справив. А ще курочок та гусей порубаємо та натушимо. А на солодке птиче, желе, та ще різних пундиків наробимо. Ви ж, кумо, прийдете помагать?
Та де ж я дінусь. І свого пришлю балаган робить. Перед тим на тиждень у погребі закрию, то робитиме, як звір. А чи то не ваша сваха йде? показала рукою на стежку, що прямувала до Маріїного двору.
Може й вона, я ж її ні разу на бачила, пильно вдивлялась у прибулицю кума Марія.
Видно, шо з города, в штанях, як наша Люська, та розодіта як!
Та й накрашена з усіх сторін. І коси непонятно якого кольору. Диви, синяки під очима. Чудно.
А тухлі, гляньте, кумо, які інтересні? З такими носками, наче лижі.
Цитьте, кумо, а то почує, обідиться ще не дай бог.
Прівєт, тьоткі!
І вам доброго здоров'ячка, одночасно поклонилися обидві куми.
А скажітє, здесь куток Кацапуловка?
Тут, тутечки, закивали головами спантеличені куми.
А четвьортая хата от угла ето?
Це, це четверта хата, замахали хустками хуторянки.
А здєсь жівьот моя сваха Марія Серафімовна?
Да, ось вона стоїть, виглядає вас, тицьнула на куму кума Галька.
Тогда здраствуйтє, свахо, протягнула випещену руку з нафарбованими нігтями городянка. Марія зашарілась від такої уваги, довго терла об поділ спідниці свою порепану руку та боязко торкнулась до свашиної.
Меня зовут Єлізавета Полікарповна, представилась городянка. Можна просто Ліза.
Марія Серафимівна, можна просто Манька, вкриваючись рум'янцем, кивнула сваха. А це кума моя Галька. Чоловік її хрестив мого Петрусика.
Да, віжу, ви здєсь от цівілізації далєко, огледіла подвір'я городянка. Про асфальт і нє слишалі. Да і сервіса нікакого. Зато воздух, какой воздух, сваха розправила і без того безмежний бюст. Дишішь і нє надишішся. После духоти в офісе аж сєрце завмірає.
Ой, чого ж ми стоїмо на порозі? Заходьте до господи, і ви, кумо, заходьте. Ви, мабуть, свашечко, не снідали ще? То зараз поснідаємо.
Я вобщє на дієте. Про кремльовскую слишалі? Фігуру берегу. Знаєте, кручусь среді серйозних людей. Нада, чтоб всьо било прі себе, та першою зайшла до господи і попрямувала до столу. Ах как вкусно пахнет. Наверно сделаю разгрузочний день. Отдохну от дієти. А то, знаєте, как утомітельнодієта. Всьо по грамах, часах, калоріях. Тяжєло!
Поки сваха ставила на стіл, кума Галька вже розговорила городянку. За хвилину Галька в своєму амплуа вже встигла задать із сотню питань, аж поки городянка не закрила Гальці рота рукою.
Падаждітє, нє всьо сразу. Сначала о работє. Занімаюсь бізнесом, работаю прєдпрініматєлем.
О, насилу згадала, як ваша робота називається, втрутилась у розмову сваха Марія, розставляючи на столі графини з домашніми напоями та маленькі чарочки. Прєдпрініматєль називається! А ми зранку згадували, ким ви, свахо, робите, та ніяк і не згадали. Шо ж воно за робота така?