Кася вже зварила каву й узялася патрати курку під нудні дорікання любої матусі:
Касю, не можна лити на квіти стільки води. Скільки тобі повторювати!? Ох, дівчата, що у вас в головах?! Аби полити! Зовсім не думаєте, що потім потече. Через це й шибки потіють. А кактуси взагалі не треба поливати.
Добре, пробачте,звично бурмоче Кася, величезним ножем розрізаючи курці живіт.Я нібито й зовсім мало лила Так, трохи
Магда тікає від цього видовища до їдальні, де вже сидять старші брати, чекаючи на матір. На століулюблені матусині тарталетки.
Марек насмішкувато поглядає на Магду й питає з удаваною турботливістю:
Як, ти ще не чепурилася? Ми ж увечері до театру йдемо! Твій залицяльник особисто тебе запрошує, навіть підкреслив: відмови й чути не хоче! Ось тобі гроші,під сміх старшого брата Марек вивертає порожні кишені,тобі ж до перукаря треба О, в мене нема нічого, тобі тато дадуть.
Обидва брати білозубі, як і личить синам дантиста, що на кожному кроці пропагує зубну пасту «Kalodont», котра запобігає утворенню зубного нальоту.
Кася заносить тарілки зі сніданком. Слідом за нею під руку йдуть батьки. Весело переглядаються.
Коротка молитваі сніданок починається.
Ви всі разом на премєру йдете? Що дають?
Здається, «Веселу вдову».
Неправда, «Периколу».
Для мене що вдова, що Периколаwszystko jedno. Співатимуть фальшиво, танцюватимуть убого.
Ну, неправда ж, неправда! Скажіть йому!
О! Памятаєш, ми бачили це у Відні,батько звертається до мами.У ті часи й ми на премєри ходили. Щоправда, ми більше оперу любили. Драму. Узагалі, серйозне мистецтво А ви про батьків і не згадали.
Тату, квитки купував Гогенцоллерн. Та, якщо хочете, ми з Мареком можемо провести вечір деінде, вибір ве-ли-чез-ний!Роман підморгує Марекові, але той захоплено їсть і не помічає.Ви йдіть з мамою, а Магді за кавалера буде Гогенцоллерн.
Роман задоволено пирскає від власної дотепності. Пані докторова свариться на нього пальцем:
Не треба Магду дратувати. З нею підете ви. Хіба забули, що ми сьогодні запрошені до Мацевичів на хрестини? На виставу сходимо іншим разом.
Після сніданку Марек затримався біля Магди, яка повільно складала у свій великий ридикюль скручені ноти. Настав час іти до консерваторії, де вона брала уроки на підготовчому відділі.
Сувора викладачка пані Гелена не допускала запізнень навіть через обєктивні причини. Крута армійська дисциплінапримха старої діви.
Магдо, я хочу тебе попередитипочав був брат, на диво, нерішуче.
Слухаю. Тільки поквапся. Я запізнююсь,дівчина підійшла до люстерка, вправленого в масивні двері, і заходилася фарбувати губи та розчісувати довге волоссяодночасно, бо мала дві спритні руки, натреновані працювати несинхронно, бо ж піаністка, хоч поки що й майбутня.
Сьогодні з нами до театру піде один наш друг. Я тебе дуже прошу: ніяких жартів про його зовнішність. Ти маєш занадто гострий язик! Іноді твої жарти Вони просто жорстокі.
І хто б це казав! Магда від несподіванки завмерла з помадою та гребенем у руках і почала пильно розглядати Марекачасом, бува, не захворів?
Цей твій приятельвін смішний чи потворний?
Я дуже поважаю цю людину. Дуже. Я не хочу, щоб його навіть порухом образили. Магдо, я тебе дуже прошу.
Старанно вкладаючи своє пишне волосся кольору темно-золотавого меду, вона недбало відповіла:
Добре, обіцяю. Але ти мене дивуєш: сам як глузуєш зі своєї Ядзі?
Марек поморщився, але заперечувати не став: ніде правди діти, глузує.
А з Гогенцоллерна? Бідолаха має сталеву витримку. Інший давно б викликав тебе на дуель. Або припинив би твої глузування добрячим мордобоєм,дівчина приколола капелюшка й прискіпливо оглянула себе в люстрі.Що за велике цабе до нас прийде, що й пожартувати не можна? Та добре, добре. Обіцяю, що німуватиму. Як золота рибка. А тепер, вибач, поспішаю.
Марек чемно допоміг сестрі убратися в пальто й відчинив перед нею двері. Словом, виявив щиру вдячність за обіцянку. Аби не передумала.
* * *
Галасливі й метушливі горобці зграйками пурхають за вікном. Але Магда дивиться, як ідуть вулицею її брати з Гогенцоллерном та ще з якимсь високим струнким паном. Марек і Роман такі гарні, в елегантних кашемірових пальтах, довгополих, розкішних.
Шкода, що Гогенцоллерн не має такого блискучого вигляду У цивільному він геть незграбний. А ще в нього завжди вологі долоні. Магда, торкаючись Генрихових долонь, раз по раз згадує Марекову капость, коли цей винахідливий хлопчисько поклав їй до кишені жабеня. Мав він тоді років сім. Марек помирав зі сміху, бачачи, з якою огидою трирічна сестричка витирає руку фартушком і голосно плаче від страху та образи. Татко покарав пустуна дуже суворо: залишив без солодкого десерту, заборонив іти з Романом на риболовлю і вишпетив за маленьку сестричку, яку треба берегти й любити, а не лякати. Та Магда, яка не могла ображатися на братів більш як пятнадцять хвилин, після обіду поділила тістечко навпіл, і вони з Мареком їли його маленькими ложечками, а потім, уже на прогулянці, розчулений хлопець сказав сестрі дуже серйозно, по-дорослому:
Якщо тебе хто скривдить, я його вбю!
Отже, право кривдити молодшу сестричку він застеріг лише собі.
А Гогенцоллерн, тобто Генрих фон Штаубе?.. Нудний, набридливий, гидкий, липкий. Крім того, що він титулована особа, нічого доброго про нього й не скажеш. Математика страшна, але точна.
Магда, молода й недосвідчена, помічає, як дивиться на неї цей нещасний барон фон Штаубе. Його увага трохи лестить дівчині, однак якби-то не ця огидна огрядність!.. А брати сміються. Взагалі він зайвий у їхній компанії, нецікавий. І мундир йому не личить, не прикрашає його. Навіть військовий Конфедератка не пасує до занадто вгодованих облич.
У театрі Магда не встигає сісти поміж братів, якнайдалі від барона, і той примощується поруч, майже всю першу дію цікавлячись враженнями. Не дає спокійно слухати оперету.
Це так дратує!
І не тільки дівчину.
Новий приятель братів, Матей (якого чемно відрекомендували баронові, а в бік Магди тільки легковажно махнули рукоюмовляв, це наша сестра) теж насмішкувато озирається на цього докучливого чоловіка, а потім переводить погляд на Магду, наче звертається до спільниці, і вони обмінюються усмішками. Нічого ані потворного, ані красивого дівчина в ньому не помітила. Звичайний. Можна було б і не попереджати. Хіба що в театрі занадто темно.
У буфеті під час антракту Марек запропонував:
Годі тут сидіти! Нудотні співи! Ходімо краще до нас. Татові з Угорщини передали чудове винотакий букет! Неповторний смак! Ходімо, але хто хоче залишитисябудь ласка. Я нікого не примушую. Вино я й сам здатен посмакувати.
Усі троє Свідзинських заблищали білими зубами.
Пляшечку? Сам-один?
Не вийде!
Бо напєшся!
Товариство радо пристало на Марекову пропозицію. Лише барон, здається, приховував невдоволення. Навіть Магда втішалася, що піде додому, а не вестиме безглуздих розмов з Гогенцоллерном.
Роман таки мав рацію: цю виставу шедевром не назвеш. Львівська публіка розбещена відомими виконавцями. Її чимось сіреньким здивувати важко.
Гомінка весела компанія висипала з театру й без поспіху рушила проспектом. Сутінки окутали місто. Було радісно дихати прохолодним повітрям.
Магда міцно вчепилася в руки братів, що за звичкою стали обабіч неї непорушною стіною, і Генрихові довелося всю дорогу йти позаду, поруч із їхнім новим приятелем Матеєм, слухаючи його міркування про європейську політику, про загрозу коричневої чуми фашизму і про Ромена Роллана як активного борця за мир. Не можна сказати, що політика барона зовсім не цікавила, але Магда цікавила незрівнянно більше. Ця дівчина непомітно запала йому в душу. Запропонувати коханій руку й серце, як йому здавалося, було питанням часу і незмінним наміром.
Удома, крім прислуги, нікого не було. Наказавши Касі накрити стіл у залі, брати з друзями зійшли на другий поверх. Гогенцоллерн допоміг Магді скинути пальто, навмисно затримавши руки на її плечах:
Може, сходимо з вами до ресторації? Побудемо, нарешті, хоч трохи вдвох. Повсякчаскупа людей поруч. Ми так мало розмовляємо. Я скучив за вами