Сабіна повільно встала і, намагаючись надто відверто не витріщатися на Енні, підійшла до кухні.
Після того Енні з пів години була дуже мовчазною. Вона майже не говорила за вечерею, її чоловік теж був небалакучий, тож підтримувати розмову залишалося місіс Г. і Сабіні, яка дещо нервувалася. Патрік не належав до письменників того типу, який вона собі уявляла, худих і замордованих, а був великим чоловягою з грудьми колесом і грубуватими рисами обличчя, зі зморшками, які борознами пролягали через його чоло й по краях губ. Утім, мякий та послужливий, справляв ненавязливе враження інтелектуала, від чого Сабіна трохи губилася і відчувала, що майже всі її слова звучать банально чи по-дурному.
Як тобі вечеря, Патріку? Добре? Боюся, приготовано трохи наспіх.
Вона чудова, мем, відповів він. Добрий шматок ягнятини.
Сабіні, яка впіймала себе на тому, що витріщається на Енні, важко було уявити їх двох разом. Він такий великий і суворий на вигляд, а вона така змарніла й безтілесна, наче млявий вітерець може запросто підхопити її та віднести геть. І все ж Патрік явно обожнював її: попри його небагатослівність Сабіна помітила, як він двічі торкався її руки, а одного разу погладив її шию повільними, сповненими любові рухами.
До вас хто-небудь приїздить на вихідних? спитала місіс Г., беручи ножем і виделкою одну зі своїх відбивних та кладучи на й без того повну тарілку Патріка.
Патрік подивився на Енні, а тоді знову на тещу.
Не думаю, що хтось резервував номер. Я гадав, ми з Енні могли б зїздити до Ґолвея, просто розвіятись.
Ґолвей! вигукнула місіс Г. Лох-Інах, там є така прекрасна місцина. Ми з твоїм батьком колись щороку їздили туди відпочивати, коли ти була зовсім маленькою, Енні. Погода чомусь завжди була жахлива, але ти любила її. Ми купили тобі ті блискучі гумові чоботи, памятаєш, і ти ганяла по воді туди-сюди цілий день.
Енні не підводила очей.
На мить занурившись у щасливі спогади про минуле, місіс Г. продовжила:
Однієї ночі ти навіть наполягла, що спатимеш у них, так сильно їх полюбила. Уранці твоє ліжко було повне піску, і мені довелося витрушувати твої простирадла крізь вікно! Ох, мила. Тобі було лише три рочки.
Енні метнула різкий погляд на матір, яка раптом змовкла. Кілька хвилин чути було лише гул і тріскіт вогню, віддалений стукіт дощу по підвіконню. Споглядаючи за цим, Сабіна знов озирнулась на Енні, гадаючи, що такого жахливого сказала місіс Г. Але Енні лише знов опустила очі й відштовхнула свою напівповну тарілку на середину стола. Як не дивно, місіс Г. начебто не зважила на це. Просто чекала, доки впевнилася, що всі доїли, а тоді почала збирати посуд. Без того надриву з підтекстом «Я роблю це, щоб до тебе дійшло», як у Кейт, коли Сабіна грубила їй. Вона зовсім не здавалась ображеною, наче все, що турбувало її зараз, це подальша доля тарілок.
Не обовязково до Ґолвея, мяко запропонував Патрік на вухо дружині.Можна поїхати до Дубліна. Відпочити в місті. Наразі там має бути дуже весело.
Запала коротка пауза.
Може, іншим разом, гаразд? Енні погладила чоловіка по плечу, встала й без пояснень вийшла з кімнати.
Місіс Г. відсунула стілець і попрямувала до кухні.
Отже, Сабіно, зїси щось на десерт? Ми маємо трохи яблучного пирога, можу підігріти в мікрохвильовці. Або шоколадне морозиво. Закладаюся, ти не відмовишся від морозива. Правду кажу?
Вона не дала Сабіні часу спитати себе, що відбувається. Патрік після сердечного поцілунку в щоку від тещі теж вийшов з кімнати, однак кивнув на запитання про десерт, а це означало, що скоро він повернеться. І в цей ніяковий момент двері відчинилися й увійшов Том. Вітер віяв за ним слідом, його дощовик був лискучим від зливи. Сабіна мало не кинулася вітати його: вона вже почувалася трохи незручно.
Я пропустив вечерю? Одна з тих халабуд протікає, тож я подумав: треба залишитись і прибити до даху брезент, перш ніж піду. Брудно там, сказав він.
Сідай, любий, сідай. Повісь дощовика он на той стілець. Твоя вечеря в духовці. Ягнячі відбивні тебе влаштують?
Атмосфера в кімнаті миттєво зробилася розслабленою, вільнішою, і Сабіна відкинулася на своєму стільці. Здавалося, Том завжди розряджав напругу. Вона всміхнулася йому, і він усміхнувся у відповідь.
То як, тобі вдалося подивитися щось хороше по телеку, Сабіно?
Сабіна подивилася на місіс Г.
Я прийшла не для того, щоб просто дивитися телек. Я прийшла побачитися з усіма.
А, ти щось хотіла подивитися, люба? Правду кажучи, з тією вечерею та всім іншим я про це майже не подумала. Що ж, увімкнімо його, доки їмо наш десерт, гаразд? Там може бути якийсь фільм, чи не так?
Вони по-компанійськи перемикали канали, доки Том накинувся на їжу. Той їв жадібно, не підводячи голови, його ніж і виделка працювали в тандемі, згрібаючи їжу йому до ротатак їдять брати й сестри у великих родинах, не бажаючи проґавити свою частину добавки. Місіс Г. кивала й усміхалася з мовчазним задоволенням. Вона явно любила свого племінникадивилася на нього, наче на улюбленого сина. Спостерігаючи за цим у теплій кімнаті, на повний шлунок і під віддалений рев вітру й дощу надворі, Сабіна відчула жаль, що бабусин дім не може бути так само привітним і теплим, як цей. Вона навіть не знала цих людей, а вже з відразою думала про повернення до Кілкерріону.
Вона підвела очі, коли знов увійшла Енні, усміхаючись. Патрік стояв поряд з нею, трохи схвильований.
Привіт, Томчику, проказала Енні, куйовдячи волосся Тома. Як поживає мій улюблений двоюрідний братик? Вигляд у тебе, мов у втопленого щура.
Може, тобі спробувати іноді виходити з дому, відповів Том, простягаючи їй долоню для рукостискання. Це називається погода.
Так само всміхаючись, Енні знову сіла до стола. Патрік сів поряд, не зводячи очей із дружини. Він не торкався свого десерту.
Де ти був цілий тиждень? спитала Енні Тома. Від тебе ні слуху ні духу.
Бігав скрізь, відповів він. Клопітка пора року. Готував коней до початку сезону. Усе гаразд, Патріку?
Завжди ти зі своїми кіньми. Хочеш знайти собі подружку, то почни цікавитися чимось нормальним. Що сталося з тією дівчиною з ресторану? Вона була нівроку.
Том не звів голови від їжі.
Не мій тип.
А хто твій тип?
Не вона.
Місіс Г., протираючи поверхні в кухні, вибухнула сміхом.
Ти вже мала б знати, Енні. З Тома ні слова не витягнеш. Може, у нього вдома дружина й шестеро дітей, а його власні родичі нічого про те не відатимуть. Ти колись зустрічала такого хлопця, а, Сабіно?
Сабіна впіймала себе на тому, що червоніє. На щастя, ніхто не помітив.
Твоя біда в тому, що ти надто перебірливий, сказала Енні, розмазуючи своє підтале морозиво по тарілці.
Можливо.
Місіс Г. кілька разів глянула на доньку, але не зауважила щодо її короткої відсутності. Вона взялася мити посуд, відкинувши несміливу пропозицію Сабіни допомогти.
Сиди. Ти наша гостя.
А, не кажіть так, мем. Ви змусите її почуватись однією з нічників.
Сабіна глянула на Тома за розясненням.
Нічників. Тих, що зупиняються на ніч, пояснив Патрік. Тих, що сплачують за проживання.
Я гадав, вони ваші бранці,мовив Том. Ви ж не хочете сказати, що ще й змушуєте їх платити?
Ти не гостя, заперечила Енні, не звертаючи на нього уваги й кладучи руку на плече Сабіни. Ти з Беллентайнів, тож майже член родини. І можеш приходити в будь-який час. Мені б не завадило товариство.
Її усмішка була щиро тепла.
Місіс Г. кивнула, ніби підтверджуючи це.
Хочеш чашку чаю, Патріку? Можу віднести тобі нагору, якщо працюєш.
Дякую, мем. Мені вистачить вина тут. Томе, у тебе є що пити?
Сабіна хотіла була передати йому пляшку вина, але не встигла дотягнутися до неї, як місіс Г. подала йому склянку апельсинового соку, яку він узяв і жадібно осушив.
А я випю ще. Енні озирнулася. Куди подівся мій келих?
Я його вимила, сказала місіс Г.
Ну то можеш дати мені інший. Я ще не доїла.
Як просувається книга? спитав Том.
Патрік похитав головою.
Наразі трохи буксує, якщо чесно.
Не знаю, як ти це робиш, сидиш там один день у день, похитала головою місіс Г. Я б збожеволіла від нудьги. Ніяких людей, нема з ким поговорити, лише ті персонажі у твоїй голові. Дивно, як ти ще не схибнувся Ну гаразд, я закінчила. За хвилину піду. Твій батько сьогодні ввечері у своєму клубі, хочу повернутися, перш ніж він буде вдома.