Якщо подивитися навколо, то всього цього могло й не бути. Яка ж дивовижа життя Можливість появи таких розвинутих організмів, як ми, є просто мізерною. Життяце щось довершене й унікальне. Це ідеальність, тонка грань між руйнацією та хаосом. Ми перебуваємо на золотому перетині всього в усесвіті. Проте цього недостатньо, ми продовжуємо спускати наше життя у помийну яму, навіть не намагаючись скористатися подарованим самою природою.
Я повільно прямував до свого місця, дивлячись на 100 % біля келиха. Як часто ми стикаємося з такими відсотками в житті. Під час завантаження відео, у фінансових розрахунках, для виконання якихось справ чи вимірювання власних сил А хто встановив, що це число досконалості?
Прийшло воно до нас зі Стародавнього Риму (недарма кажуть, що всі дороги ведуть до Рима), зявившись на світ задовго до винайдення десяткової системи числення, тобто в час виконання розрахунків за допомогою дробів, що кратні 1/100. І пішло-поїхало. У середні віки 100 % узагалі стали просто популярними. Так, оскільки деномінацію валюти обчислювали завдяки числу 100, такий метод розрахунку почали використовувати для визначення прибутку, збитків чи відсоткових ставок І що далі, то більш упевнено число фігурувало зі значенням 100 %. Цьому сприяло й те, що в ньому, як ні в якому іншому, відчувається повнота, закінчений цикл усіх дій, загалом якась незбагненна довершеність.
Ось і я розраховував своє життя за таким числом. Бо у 100 % мого життя кожен відсоток був справді вагомий і відігравав чітко визначену роль. Моя теорія трималася на чотирьох стовпах, три з яких були рівнозначними та не мали пріоритетів: 33 % роль і місце у світі, 33 % продовження роду, 33 % спадок для наступних поколінь, а один був найменший і стояв окремо: 1 % внесок у власне коріння.
Для мене були такі катастрофічно важливі ці 33 %. Я втратив їх того жахливого дня: 11 % моя дружина і 22 % діти. Я не міг прийняти того, як підло обійшлося зі мною життя, адже всі свої дії я спрямовував на досягнення досконалості. На якусь мить я вирішив, що моя теорія неправильна, аж тут мені повідомили, що причиною аварії стала відмова гальм на слизькій через погодні умови ділянці дороги. Це все сталося тому, що хтось пішов не тим шляхом, який йому написало життя. Обравши не ту професію, працівник виконував роботу, що була не призначена йому. У всьому винні люди.
І ось зараз, щойно я почав оговтуватися. Щойно віра знову повернулася до мене. Я відчував, що можу відновити ці 33 %, хотів якнайшвидше взятися за це, коли хтось вирішив зі мною погратися і надіслати записку. Мене не полишало відчуття, що це зробив не хтось сторонній, а той, хто добре знає мене. Адже кожну деталь досконало продумано. Я торкнувся кишені, у якій лежала записка. Здавалося, що навіть через тканину я відчуваю прохолоду від неї. Моє серце забилося пришвидшено. Не розумію чому, але ця пригода вабила мене своєю таємничістю. Мене, що зовсім не був авантюристом.
Я вже сидів за столиком, розслаблено споглядав людей і міркував. Тож навіть не помітив, як до мене підійшли та заговорили:
З виразу твого обличчя бачу, що захід просто мерзенний.
Сашко, я видихнув, почувши знайомий голос.
Світло-русявий чоловік, який ледве діставав мені до плеча, мав великі привілеї бути моїм добрим другом. Я подивився на ньогоі бліда лінія відокремилася від його костюма, щоб показати 60 %. Сякі-такі проценти Сашко втратив на успішності навчання, проходженні практики та фізичному здоровї (він частенько нехтував ранковими пробіжками та споживав доволі некорисну їжу). Приятель мав шанси набрати хоча би 96 %, якби знайшов собі відповідну дружину й завів дітей. Ми товаришували ще зі шкільних років. Дружба наша була близька до ідеалу: попри те, що їй ще багато чого бракувало, допоки я не зустрів нікого, хто підходив би мені більше за Сашка.
Алекс, скривився друг.
Сашко, наполіг я. Незважаючи на відверте невдоволення, він завжди розмовляв зі мною українською мовою. Це було природно.
Алекс, мій любий друже.
Ти для мене будеш завжди Сашком, мої губи сіпнулися в легкій усмішці.
Ендрю, ти ж чудово знаєш, як мене нервує це імя.
Андрій, мене звати Андрій. І ні, тебе воно почало нервувати, коли ти вирішив стати повністю недоанглійським громадянином.
Хто б казав? Сашко здивовано скинув брови. Сам поводишся, ніби третій у списку на королівський трон. До того ж інші тебе називають Ендрю і ти їм не перечиш.
То інші, а ти мій друг і ми з тобою виросли на одній вулиці й завжди були Сашком і Андрієм, моя усмішка стала ще ширшою, мені подобались ось такі невеликі суперечки з моїм другом. І чому лише третє місце?
Бо друге місце посідаю я, гордо, з невеликим пафосом промовив друг і дуже елегантно сів за столик. І ти мені не відповів.
Ах, точно. Пробач. Так, ти маєш рацію.
Напевно, ти випив замало алкоголю, друг кивнув на мій іще повний келих. Ох, ну ж бо вгадаю: вони зіпсували твою улюблену класику.
Ще ті вандали. Якби вони ввімкнули ту твою улюблену співачку, то я б нічого проти не мав, там псувати нічого.
Ну, звісно, куди їй до твоєї улюбленої Адель, Сашко закотив очі.
Я хотів іще щось додати, але вчасно кинув погляд на годинник. Завтра робочий день, і мені треба виспатися, а для цього вартувало би лягти в ліжко хоча б до одинадцятої вечора. Поки я дістануся додому, виконаю вечірні процедури Потрібно було вже вирушати.
Попелюшці час додому?
Я б і тобі радив їхати, завтра у нас достатньо справ, я поправив метелик і суворо подивився на друга.
Тепер розумію, чому моя мама ніколи за мене не хвилювалася. Вона усвідомлює, що мій друг абсолютний зануда і попіклується про мене.
Ходімо, я зараз викличу таксі.
Я машиною, Сашко простягнув руку до мого келиха з алкоголем.
Ти пив алкоголь, тобі не можна за кермо. Я теж дозволив собі ковток шампанського, тому не буду ризикувати й розвозити нас по домівках.
Зануда, промовив друг і, допивши шампанське, дзвінко поставив келих на стіл, жестом запрошуючи мене йти попереду.
Я не зануда, а просто передбачливий. А ще занадто молодий, аби ось так помирати.
Резонно, Сашко заховав руки до кишень штанів і попрямував слідом за мною. Тільки нагадай, чому ти змушуєш мене так рано лягати спати?
Бо сон найміцніший, коли ти засинаєш до одинадцятої (узагалі, я лягаю о десятій, і це найкращий варіант). У цей період організм виробляє особливий гормонмелатонін, що приносить щастя й енергію на наступний день. До того ж оптимальний сонце вісім годин. Я виконую цю норму і встаю відносно рано, встигаю поробити всі вранішні справи та приїхати вчасно на роботу.
Ти колись відкриєш мені таємницю свого графіка життя, і я здам тебе до божевільні.
Увесь світто суцільна божевільня, тихо буркнув собі під ніс я.
3%
Для маленького хлопчика небо не було чимось простим, знав-бо, що під шаром хмар на відстані в тисячі кілометрів є ще більший, безмежний світ. Він сповнений таємниць і незрозумілих явищ, які не можна пізнати сповна. Два різні світикосмічний і земний. Хлопця так вабив той простір. Йому невимовно кортіло зазирнути під ковдру, що накриває Землю. Поглянути на той космос, що притягує багатьох людей. І, як кожен, він задумувався: як у такому гігантському світі вони можуть існувати самі? Невже тільки на їхній планеті можливе життя? І чому саме на їхній? Чому не на Марсі? Венері? Сатурні? Як так сталося, що саме тут вони почали свій шлях еволюції?
Татку, татку, а чи є життя на інших планетах?
Маленький хлопчик сидів, обхопивши долоньками коліна, аби тримати ноги підтягнутими до себе. Поклавши підборіддя на коліна, він захоплено дивився у нічне небо, вкрите зірками. У такі моменти йому здавалося, що досить просто простягнути руку, аби торкнутися сяючої цятки. Поряд із ним сидів, приставивши до очей бінокля, його батько.
У нашій Сонячній системі не знаю, а от десь там, дуже далеко від нас, може, і є.
А чому у нас є життя, а на інших планетах немає?
Син уважно подивився на батька, який нарешті відклав бінокль і перевів погляд на нього. Зелені очі променилися мякістю й теплотою, а губи вигнулися в усмішці.