Я намагався досягнути досконалості, але чомусь не мав для цього сил і терпіння. І так уже мав чудовий вигляд. Хоча б зникла блідість обличчя. Ще раз перевіривши, чи все нормально, я повернувся до місця. Сідаючи, рефлекторно перевірив, чи є піді мною рятувальний жилет, і сам себе заспокоїв, коли пальці торкнулися ластику.
Мені хотілося розслабитися і просто прийняти цей факт як належне. Однак я не міг. Кожен мяз у тілі був напружений, навіть комфортне крісло не полегшувало ситуації. Стиснувши бильця крісла так, що побіліли кісточки пальців, я дивився поперед себе і намагався переконатися, що все гаразд. Тривога не покидала мене І це не через політ. Їх у моєму житті було дуже багато.
Колись студентом я ліг спати, а прокинувся вдень посеред вулиці, явно прямуючи до корпусів університету. Зі мною були всі конспекти, книги та приладдя. Коли? Як? Це був мій перший провал у памяті. Це можна зрозуміти, адже в той період я дуже багато вчився і мене постійно супроводжувала втома.
Останнім часом я все частіше ловив себе на думці, що частини життя зникають. Шалений ритм просто стирає з памяті дні, години, навіть хвилини Не звертав на це уваги, бо і Сашко жалівся, що життя стало схожим на день бабака. Усе відбувається по колу, однотипні дії, день за розкладом, а коли раптом зупиняєшся і намагаєшся озирнутися навколо, то усвідомлюєш, що минув день, тиждень, навіть місяць. І ти починаєш бігти за цим часом, а не можеш наздогнати Ось і я. Мій час безслідно зникав, а я не встигав просто жити.
Мені хотілося жити А ще хотілося бути впевненим, що я зробив правильно, коли вирішив полетіти. До речі, а куди я лечу?
Рука потягнулася до кишені в пошуках хоч якихось підказок. У паспорті лежав квиток до Чикаго. Отже, я зараз лечу, мабуть, у Нью-Йорк, а звідти прямуватиму до іншого важливого для себе місця. Усе правильно
Я знову глянув на папірець Це була адреса моєї першої роботи. У компанії, де стажувався і дізнавався всі тонкощі справи. Давно там не був. Погляд знову і знову повертався до написаної адреси. Я чіплявся за кожен завиток у своєму почерку та мимоволі порівнював його з тим, що був на записці. Той здавався просто ідеальним, найбільша довершеність, що я тільки бачив за своє життя. Мій же був протилежністю до нього, хоча я міг і помилятися. Я знаходив тисячі хиб у своєму почерку. Хоч і намагався писати рівно, але букви були під кутом, хоч і мінімальним. У деяких місцях рука так і скакала вгору. Так не повинно бути, і це зовсім не схоже на мене. Я завжди намагався писати рівно і слідкувати за тим, щоб букви мали однакову висоту. Чого не скажеш про цю записку. Тут усе скакало. Хоча Я, знову ж таки, міг помилятися. Тому швидко прибрав записку, щоб не злити себе.
Мої думки пірнули далі. Пальці торкнулися нижньої губи, я повільно почав водити ними по ніжній шкірі, розмірковуючи над тим, що буде далі і що є на цю мить.
За своє життя я пожив у трьох країнах. Народився в Україні, навчався і пізнавав практику в США та побудував самостійне життя в Англії. Україна посідає окреме місце в моєму житті. Кожного разу, повертаючись до роздумів про неї, я не міг конкретно визначити, що вона для мене значить. У старших класах я був переконаний, що стану юристом, адже мав достатньо якостей, щоб здобути першість у цій професії. Усі тести на характер та психіку вказували, що я повністю підходжу для цієї ролі. Окрім того, я сам відчував, що це і є моє покликання. Мені хотілося бути корисним людям, захищати їхні права, стояти на боці справедливості. Я дійсно цього хотів. Тому я відразу вирішив: щоб дістати правильні знання, я маю вступити у найкращий виш світу, а після цьогоотримати практику в найсильнішій конторі.
Я ні на мить не сумнівався у своєму виборі, коли вирішив залишити Україну. Гляньмо правді у вічі справедливість давно скоїла самогубство в нашій країні. Я доклав чимало зусиль, щоб вступити до вишу у США, ба більшеотримати стипендію, що було справжнім дивом для хлопця з України.
Я й досі памятаю ті почуття, коли вперше ступив на вільну землю. Усе було інакшим, навіть повітря, здавалося, було наповнене нотками тієї свободи, змін і можливостей, на які я сподівався. Тоді вперше я відчув велику силу в собі, впевненість, що точно зможу досягнути всього.
З моїм менталітетом, що передався з кровю предків, було важко влитися у новий світ, звикнути до правил, традицій і звичаїв. Я був ще зовсім юним, тому період адаптації виявився не дуже довгим. Я з радістю приймав усе, що давала мені Америка. І я ще й досі готовий казати, що це країна можливостей. Звичайно, якщо ти для них відкритий.
Де б ти не був, навіть на рідній землі, тобі ніколи не досягнути більшого, якщо ти побоїшся ризикнути і не докладеш усіх зусиль задля досягнення мети. Важко буде скрізь, просто в іншому місці тобі дадуть сильнішу опору, щоб витримати удар життя. Таку опору я тут і отримав.
І зараз мені приємно повернутися сюди знову. Особливо відвідати колишнє місце роботи, поринути у ті приємні спогади. У душі був неспокій, але разом із тим я відчував солодкуватість від того, що зовсім скоро пройдуся знову по тій землі. Скільки років я тут не був?.. Мабуть, ще не раз повторюватиму це складне запитання.
Мужньо витримавши пересадку та ще один переліт, хоч він був значно коротший від попереднього, я офіційно ступив на землю Сполучених Штатів Америки. І це було справді значущим для мене. Увесь негатив зник, поступившись місцем для нового почуття. Це була радість, мені кортіло скоротити час між цим моментом і тим, коли я зайду у стіни колишньої роботи.
Примечания
1
Баристер (англ. barrister) категорія адвокатів у Великій Британії. Баристери мають право виступати у всіх (зокрема й вищих) судах. (Тут і далі прим. авт.)
2
Соліситор (англ. solicitor) категорія адвокатів у Великій Британії. Соліситори готують судові матеріали для ведення справ баристерамиадвокатами вищого рангу, а також працюють юрисконсультами в різних організаціях і мають право вести справи в судах нижчих інстанцій.