- Кожумяка змія зборов,вставив Юрко.
- Так отож,кивнув Шпиг.Словом, нічого нового не бачу в появі тут чергового змія, який плюється вогнем.
Чекайте, пане шпиг. Ви ж не серйозно думаєте, що Пожежа приручив якусь міфічну потвору? Бо маю на те інше пояснення, хочу з вами це обговорити.
Ой, ну тебе к чорту,відмахнувся сищик.Не вірю я в страшні казки і страховиськ. Люди часом жахливіші бувають, повір мені. Маю на увазі, придумав усю цю історію з підпалами далеко не дурний чоловік.
Стрельцов не дурний.
Так, але ми з тобою, Івановичу, не знаємо досі його мети. Є в мене одна версія... Та я зараз не про нього, а про те, що ти назвав Вогняним Змієм.
Пожежа, до речі, теж сказав Стрельцову: не розумію, мовляв, для чого тобі все це треба. А Змійто слід реальний. І не Пожежа його придумав. А той, хто вогонь створив.
Тут вони наблизилися до Золотих воріт, знайшли вільну лавку в скверику навпроти памятника князю Ярославу. Сищик сходив по каву для себе і капучино для Юрка. Бульдогові нічого не перепало, та він, схоже, не переймався. Примостився в ногах гімназиста, покрутив куцим хвостом, чекаючи продовження розмови.
Коли вже згадуємо легенди, то вогонь людям приніс Прометей,сказав Шпиг, ковтнувши кави. - Тільки зараз ми точно не туди пішли, Івановичу. Чому Вогняний Змій - слід, який приведе до Пожежі, типчика без прикмет?
- Схоже, хтось вміє робити суміш, котра миттєво спалахує і випалює все довкола за лічені хвилини, - поділився здогадом Юрко, не торкаючись свого напою.Цю пекельну суміш її творець гучно, навіть хвалькувато охрестив Вогняним Змієм. Ще невідомо, як про неї довідався бандит на прізвисько Павук. Зате я точно знаю: він наш, з Першої зразкової.
Ну, значок же тому доказ.
Не зовсім, пане Шпиг,бульдог тявкнув, і Юрко, кивнувши йому, швидко виправився.Тобто, значок дав підказку, де шукати палія. Тепер ми знаємовласник значка спільник злочинця. І вони посварилися.
Посварилися?
Пожежа жалівся на нього Стрельцову, якого називав начальником. Невідомий нам спільник уже вимагає оплати за свого Вогняного Змія. Тому, власне, вони сьогодні й прийшли туди, на згарищепоговорити про гроші.
Сищик зробив великий ковток, спорожнивши майже весь паперовий стаканчик.
Юрко побачив жваві вогники в його очах. Шпиг задоволено клацнув пальцями, сказав, глянувши чомусь на бульдога:
- А отут нарешті дуже гаряче, чорт забирай!
Чому?
Тепер він зиркнув на гімназиста.
Івановичу, вір моєму досвіду! Коли змовники сваряться, ситуація починає втрачати контроль. А таке завжди вигідно їхнім противникам. У нашому випадкунам із тобою,пес гавкнув, і Шпиг заспокоїв Джентльмена:З тобою теж, напарнику.
Є ще одна деталь. Ніяк сказати не даєте.
Та де там. Тобі ще спробуй заткни рота. Що?
Значок.
Знову за рибу гроші!
Ного залишили там навмисне, пане Шпиг.
Сказавши це, Юрко Туряниця з поважним виглядом відпив вистиглого капучино. Поки сищик перетравлював почуте, а бульдог переминався на лапах, гімназист упорався з напоєм, зібгав стаканчик, акуратно поклав у смітник поряд. Шпиг покрутив у пальцях свій, для чогось понюхав каву, глянув спершу на Джентльмена, потімна гімназиста.
Глаголь,вичавив, мовби визнаючи поразку.
Такі значки не згорають, - почав Юрко неквапом. - Але вогонь, особливотакої сили, яку ми щойно спробували собі уявити, мав би лишити на значку свій слід. Олесь вам приніс знахідку такою, як була?
Тобто? Кажу жвидобув із попелу.
Я бачив чистий значок.
Так попіл же і зчистили!
Струсили. Обтерли рукавом чи хусткою,зауважив Юрко.Сліди кіптяви на ньому були?
Звідки я знаю! Не я ж його знайшов, чорт забирай!
Важливо дізнатися, пане Шпиг.
Сищик смикнув себе за вус. Наморщив лоба, допив каву, замислено зіжмакав стаканчик.
Чекайте тут,сказав нарешті.Відійду, подзвонити треба.
Куди ми підемо,Юрко підморгнув Джентльменові, той у відповідь чмихнув і висолопив язика.
По мобільному Назар Шпиг говорив хвилин десять, чим привертав увагу перехожих і тих, хто прогулювався сквером. Адже чоловік, дуже схожий на міського волоцюгу, не може мати телефона, та ще й нового та коштовного. У якийсь момент Юрко помітив поліцейський патрульхлопець і дівчина, обоє молоді й ладні, щось коротко сказали одне одному, потім підійшли до сищика. Той не бачив їх, аж поки не договорив, запхав мобільний в кишеню й розвернувся. Патрульні заступили йому шлях, хлопець козирнув, дівчина сказала кілька слів. Шпиг поліз у внутрішню кишеню, витягнув звідти якийсь документ, розгорнув. Поліцейські помітно знітилися, позадкували, козирнули обоє, даючи сищику пройти. Той тримався приязно, навіть поплескав хлопця по плечу. Підійшов до своїх, пояснив, хоч його й не питали:
Думалия телефон украв. Розібралися, але ж молодці. Бач, працюють,і без переходу, відразу:Ну, додзвонився до Олеся. Він уже на Донбасі, там поганий звязок. Та нічого, поговорили. Правий ти, Івановичу.
Тобто?
- Лежав значок у попелі. Причомув такому місці, де його дуже легко знайти. І вогонь його не торкався. Ти як знав.
Чесно кажучи, зважив на це тільки сьогодні, коли роздивився на місці,Юрко розвів руками.Тому й кажу: навіть якби не підслухав розмову, відкриття зробив важливе.
Так не тягни кота за хвіст!
Почувши про кота, бульдог тихенько загарчав. закрутив короткою шиєю, шукаючи потенційного ворога всіх собак.
- Значок поклали туди вже після пожежі, - заявив Юрко Туряниця.
Назар Шпиг заговорив не відразу.
Схоже, не дуже й повірив у таке припущення. Та все-таки, пожувавши губами й для порядку смикнувши край вуса, повів:
- Чекай-чекай. Ти хочеш сказати, що спільник палія, той самий невідомий нам поки учень вашої гімназії...
Він жетворець Вогняного Змія,підхопив гімназист.Саме так, він підкинув значок. Навів на слід таким чином.
На свій? Так він же ризикує бути викритим.
Не думаю,далі Юрко говорив упевнено.Ми знаємо: вони з Павуком посварилися. Стосунки в них напружені. Та наш незнайомець якраз і не ризикує, бо простіше підкинути записку, наприклад. Вказати детально, кого слід шукати. Ні, пане Шпиг. Той, хто зміг створити таку вогняну суміш, навряд чи такий необачний. І точно не хоче, аби його спіймали.
То для чого він підкинув значок на згарище?
Наводить не на себе. Показуєслід веде в Першу зразкову. Отже, він знає: почнемо нишпорити тамзнайдемо ще якусь важливу підказку. Але при ньому сам спільник Пожежі може проскочити й лишитися не викритим.
Шпиг знову потер потилицю, покректав трохи.
Бач, як воно повернуло. Спільник Павука раптом вирішив кинути підказкуй сам при цьому хоче лишитися в тіні. Ну, ми ж з тобою, Івановичу, книші терті. Знаємо: тільки він може на палія вказати. Висновок: його тобі шукати треба. Впораєшся?
Так ніби вже взявся. Навіть план маю.
Сищик трохи нахилився, зсунув брови.
А з планами, хлопче, давай тепер обережніше. Щоб не було так, як сьогодні. Не завжди я буду поруч. Тому кажи.
Подумав Юрко, глянув на Джентльмена. Бульдог тихенько загарчав, улігся на пузо.
Хай так,зітхнув хлопець.
І розповів Назарові Шпигу про свій задум дати оголошення на їхньому гімназійному форумі.
Може спрацювати,легко погодився сищик.Тільки знай: ти цим самим вогонь на себе накликаєш.
Вогонь?це справді прозвучало двозначно.
- Та отож,Шпиг підморгнув.Думаєш, той, кого ми шукаємо, не здогадається, де ти міг значок знайти?
- Але без значка в нас ходити не можна - правила не дозволяють,пояснив Юрко. Про втрату треба заявити, як і про знахідку. У того, кого ми шукаємо... Давайте його так і зашифруємо, Змієм.
- Годиться,кивнув сищик, а бульдог під- гавкнув на знак згоди.
Отже,потер руки Юрко,наш Змій так чи інакше змушений буде проявитися. Це вже я...він прокашлявся,тобто, ми потім змушені будемо доводити, що знайшли його значок саме в спаленому будинку на Златоустівській.
- Нічого, впораємося,Шпиг знову підморгнув, уже іншим оком, потому зітхнув:Ех, знати б ще, для чого вони це роблять.
- Три будинки спалили.
І не зупиняться, чортові діти.