Паша, як ти кажеш, дівчинка вже розкуштувала славу. Тепер грошей хоче.
Скільки?
Ну, зараз обговоримо. Для того й покликав. Для наочності теж, але основнеультиматум. І це так само не порожняк.
Старший заговорив інакше. Тепер брязкав погрозами. Але від того видався знайомим. Десь не так давно Юрко вже чув і схожий голос, і подібний топ.
Ульти... Що? Ультиматум? Зелень ще, погрожувати! І чим, хотів би я знати.
Хоча б Вогняним Змієм своїм. Перестане мені його давати...
Та я йому перестану!
Чекай!Павук так само підніс голос, і в ньому зазвучали загрозливі нотки.Так буває, щоб ти знав. Каже, втомився хімічити й тремтіти. Або платять за роботу, або...
Щоабо?
Викаже все, кому треба, як не отримає свого.
Отут уже Юркові почав уриватися терпець.
Стільки всього почув за разаж подих перехопило. Будь-що мусив побачити бодай одним оком, хто ж там, унизу. Тим паче, нарешті почав розуміти, до кого говорить Пожежа. Але мав у тому переконатися. Та й самого палія роздивитися треба як слід.
Почав Юрко розвертатися зі спини на бік.
Обережно, затамувавши подих, аби не виказати себе.
Ось уже майже, майже, майже. Лишалося ногу затерплу перенести в інше положення.
Вона й підвела.
Незграбно випроставши її, хлопець відчув, як литкою пробігла добра сотня кусючих мурах. Щось смикнуло, він спробував утримати рівновагу. Але від того заточився ще більше.
І полетів згори, ледь не на голови змовникам. Падаючи, крику не стримав.
Розділ шостийТут будуть старий ворог та несподіваний порятунок
Не навчився Юрко Туряниця правильно падати з висоти. А то ж ціла наука.
Але сто разів різними прикладами доведено: як не знаєш чого чи не вмієштренований читанням мозок підкаже. Чи тіло, яке не мучать щоденними фізичними вправами, саме зробить усе як слід. Так людська природа влаштована, не підведе в потрібний момент.
За мить у польоті гімназистові дивом удалося розвернутися і впасти не на спину, так що можна сильно забитися. Чи на живіт, від чого може перехопити дихання, чи навіть вдарити лицем об тверде. Гепнувся він мішком на праве плече, забивши його, та при цьому ноги машинально зігнулися в колінах. Коли приземлився, миттю розпрямив їх, перекотився, потімще раз, уже допомагаючи собі руками. Далі зміг стати на чотири й швидко відрачкувати туди, де, як памятав, були стіна й рятівний віконний отвір.
От зар-раза!почув вигук збоку, а за нимлюте:
- Куди! Назад!
Кричав старший, і за мить Юрко відчув, як повз нього пронеслося щось стрімке й велике. Тікав той, кого назвали Павуком. Або справді злякався хлопця, який упав буквально з неба, абоне бажав, щоб його побачили та запамятали.
Далі вийшло незграбно. Все ж таки у голові трошки макітрилося. Юрко не відразу оговтався, тож утратив момент, коли міг вислизнути з пастки. Звівся на ноги, труснув головоюбудівля перестала гойдатися. Але й шлях до прямокутника, що лишився замість дверей, уже заступила постать. Зиркнувши в бік вікна, зрозумів гімназистуже не добіжить. Якщо й добіжитьне дострибне з першого разу.
І боронитися нема чим.
Кричатитак само не почують. Ще й бульдог ззовні, не розуміючи нічого, гавкав з якогось дива. Тим самим грав проти свого друга й господаря, бо Дженку не перекричиш. Залишалося сподіватися, що на гавкіт хтось вийде.
Проте чоловік, котрий сунув на нього, теж розумівчасу мало, питань безліч.
Ти хто такий? Звідки взявся? Все почув?
Нічого я такого не...спробував хоч якось викрутитись Юрко.
- Брехати погано, юначе, - просичав чоловік і раптом завмер, придивився пильніше: - Чекай- чекай, де я тебе бачив недавно?
- Ніде! - вигукнув гімназист. - Я вас не знаю!
- Я тебе теж. Але ми зустрічалися. Не бреши, кажу, в мене память чудова. Я сказав би, професійна.
Аж тепер Юрко впізнав його. Бачив один раз, спершув сутінках, потімчерез шпарину в дверях Шпигового помешкання. Високий пан у дорогому короткому пальті, туфлях із модними гострими носами, незмінних тонких лайкових рукавичках. Зачіска коротка, модельна, хоч для реклами фотографуй. Схожий відразу на кількох акторів, які встигли зіграти в кіно Джеймса Бонда. Тільки той агент боровся зі злом, а цей прилизаний явно був на ворожому боці.
Минулого разу, коли Юркові довелося підслуховувати його розмову з Назаром Шпигом, чоловік назвався Стрельцовим. Керівником приватної охоронної фірми. Це він полював на щоденник київського школяра, писаний сто років тому. Це Стрельцов не хотів, аби іменем героя назвали одну зі столичних вулиць. І ось тепер він якимось боком причетний до пожежі в будинку, цінному для історії.
Цього разу - від думок, що сплуталися клубком. Тим часом Стрельцов почав прозрівати, Юркові на горе.
Отак-так. Гімназист, котрий тікає з дому. Це ж твої батьки найняли ось недавно невдаху Шпига, який корчить із себе великого сищика? І він тебе знайшов. Чи, може, Шпига теж не знаєш?
Не знаю,вирішив гнути лінію, чого б це не коштувало і як би не виглядало.
Ще одна брехня,задоволено кивнув Стрельцов.Але як твій дружок Шпиг не видатний детектив, так і ти зовсім не славне брехло. Знаєш, що я зараз подумав? Ти його агент.
Чий?
Шпига,тепер прилизаний говорив упевнено.Десь із тиждень на наступний день потому, як я здибав тебе в Шпиговій компанії, сталося дещо неприємне. Скажімо так, я програв одну важливу для мене справу. А обійшов мене там не хто інший, як Шпиг.
О! А кажетене видатний,тут уже Юрко не стримався.
То був випадок! Йому просто пощастило! гаркнув Стрельцов.І ось тепер маю не менш важливу справу, а ти знову тут як тут. Не здивуюся, якщо твій друзяка десь поруч.
Я вас теж упізнав.
- Молодець! Давно 6 так, а то все граєшся в дорослі ігри з дорослими людьми,Стрельцов за низ підтягнув кожну рукавичку по черзі, поворушив пальцями.Тільки нічого твоє впізнання не поміняє. Куди ти з ним підеш, кому і що скажеш? Ану, давай, хвалися, як збираєшся мене викрити.
Отут Юрко мало не купився.
Вже й рота розкрив, аби видати Стрельцову все, що вдалося дізнатися на цей момент. І про значок Першої зразкової, і про інші спалені будинки, і навіть про те, кого і як планує вирахувати. Та в останній момент дійшло: провокує його мудрий, досвідчений у таких справах ворог. Тож просто вичавив:
Е-е-е-е... Не ваше діло!
Отут помиляєшся, юначе. Навіть дуже моє.
Поки говорили так, замовк Джентльмен. Набридло, мабуть, гавкати. Інших звуків знадвору не чулося. А Стрельцов повільно наступав, відрізаючи Юрка тепер уже й від вікна. Притискав до стіни, заганяючи в кут.
Що мені з тобою робити?вимовив якось так буденно, зовсім без погроз, але від того голосу мурашки лоскотали Юркову шкіру.Думаю, поїдеш ти зараз зі мною. Є одне місце, де нам точно не заважатимуть. Розкажеш, що знаєш. А навіть можеш мовчати, гратися в героя. Не бійся, пальцем не торкнуся. Подзвоню нашому спільному другові, і Назар Шпиг сам мені проспіває будь-яку пісеньку, аби я тебе пустив на всі чотири боки.
Прикро стало гімназистові від того, що ворог так добре усе розумів. Стрельцов зараз чисту правду казав. Пан Шпиг так і зробить, Юрком не ризикуватиме в жодному разі. І скінчиться історія, так до пуття й не почавшись.
Або сам зараз признаєшся, або Шпига кличемо.
Спина вперлася в обгорілу стіну.
Все, приїхали. Капець.
Не втрачаючи надії до останнього, Юрко спробував маневром обійти прилизаного, пірнути під його руку, якось прорватися. Стрельцов і тут рахував краще: передбачив такий хід, зупинив Юрка в русі, сильно штовхнув до стіни. Удар змусив гімназиста опуститися вниз на брудну підлогу.
Правиця в лайковій рукавичці вже хапала за карк.
І враз щось сталося.
Всередині відчувся стрімкий рух. Стрельцов завмер, рвучко випростався, розтиснувши пуку.
Заволав, не контролюючи себе й, здавалося, колихнув повітря не слабше землетрусу:
А-А-А-Айй!
Тут же крутнувся, намагаючись скинути з себе живий клубокззаду, стиснувши зубами мяке місце, теліпався розлючений бульдог.
З повідком на товстенькій шиї.
Як вдалося відчепитися від пожежної драбинихтозна. Але дуже вчасно, мови нема.