То познайомимось? ЯЛев Голіцин!
Лизавета,сухо відповіла дівчинка.Лизавета Осадча.
Фу, Ліззі!втрутилася бонна.Ви маєте прізвище Раєвська!
Голіцин вирішив не стишувати обертів. Скільки Юрко його знав, Лев завжди тонко й точно оцінював ситуацію, у яку втрапляв. Повернувшись лицем до бонни, він театрально клацнув каблуками.
Ви дозволите запросити вашу вихованку на Покровський ярмарок? Там буде дуже багато цікавого. Розпродаж модних речей, наприклад, можна все купити за півціни...
Тепер нічого не встигла сказати на це боннаїї випередила Ліза.
Ви, мабуть, не чули, Марто Ернестівно,сказала дівчинка, дивлячись просто на Юрка.Але мене туди вже запросив ось цей молодий чоловік, Юрій Туряниця. Тільки не на розпродаж барахла. Нині Покровадень війська, буде концерт, співатимуть наші воїни.
Так, запросив,вирвалося в Юрка машинально.
Зараз на Лева дивилося дві пари очей. Ні, триДжентльмен теж повернув у його бік голову, і дивився не кліпаючи.
Обличчя Голіцина з розпашілого, червоного, враз стало багряним. Потім до цього кольору домішався сіруватий.
Нічого,вичавив він із себе. - Тоді якось іншим разом.
А Ліза вже повернулася до бонни, проказала, ніби й нічого не сталося:
Півгодини вже минуло. Вам же не можна довго бути на свіжому повітрі.І вже потім підкреслено ввічливо звернулася до Юрка:
Дуже дякую за цікаву прогулянку. До наступної зустрічі.
Вона нахилилася, аби попрощатися з собакою.
На спадкового дворянина Лева Голіцина вже ніхто не звертав уваги.
То я пішов,ляпнув він, ніби це зараз когось цікавило.Справи, справи.
До завтра,сказав Юрко.
Думавне потисне Лев його простягнену руку. Помилився: той стиснув, навіть сильніше, ніж треба.
Лев і Ліза з бонною розійшлися в різні боки. Надягаючи на бульдога повідок, Юрко повторив уголос почуте від бонни:
«Beautiful Boy».
Лізина церберка назвала Голіцина чудовим хлопцем.
Тут гімназист ставить пастку і сідає в засідку
Зволікати з пошуком того, хто нарік себе Чорного Рукою, Юрко не збирався.
Він чудово розумів: кожен наступний день за ґратами стає для Олеся Добрянського ще небезпечнішим. Гімназист багато читав і чув про те, як мафія організовує вбивства невинних людей у камерах, аби потім списати на них усі гріхи і змусити поліцію припинити розшук реальних злочинців. А враховуючи, що українському воїнові оголошено особисту війну, зганьбити добре імя нащадка одного з наймолодших героїв Крут для таких, як Стрельцоввершина бажань і кінцева мета.
Щоб зловити Чорну Руку, слід мати добре продуманий план. Юрко прокручував у голові різні варіанти, навіть коли йшов на недільну прогулянку з Джентльменом і Лізою. Невеличка пригода трохи його відволікла, але йдучи назад додому, він знову перейнявся своїми думами. Лиш коли завернув ліворуч, на свою вулицю, рушивши повз огорожу Ботанічного саду, зиркнув на багато разів бачені дереваі аж тут його осяяло.
Юрко стишив ходу, потім зовсім спинився. Не розуміючи причини, бульдог подибав далі, вулицею вниз, сіпнувши повідок, тож гімназистові довелося намотати його на руку, притримавши чотирилапого друга.
Пес гавкнув, а Юрко стукнув себе по лобі кулакомчасто так робив, коли бився над шкільним завданням, а рішення виявлялося простішим, ніж він думав.
Бо садові зарості підказали єдино правильний спосіб виманити Чорну Руку з нори.
Для цього треба тільки написати записку, підкинути Стороженкові, а далінабратися терпіння й чекати.
Розумієш,сказав Юрко увечері бульдогові, проводячи з ним уже традиційну нараду,люди завжди бояться незрозумілого. А ми з тобою додали два і два і вирахували, що під Чорну Руку може рядитися тільки Стороженко. Еге ж?
Пес прогарчавтак він підтверджував правоту хазяїна.
Молодець,гімназист поплескав Джентльмена по загривку.Як, по-твоєму, Чорна Рука буде реагувати, якщо знайде в себе записку з погрозами за підписом Чорної Руки? Одна справа,
коли сам собі її підкидаєш, аби зняти всякі підозри. І зовсім інша, коли хтось починає таку саму гру, підкидаючи записку тобі. Що може подумати Стороженко?
Пес гойднув головою.
Не знаєш? А я тобі зараз поясню,Юрко зручніше вмостився на ліжку.Варіант перший. Щуряка вирішить, що його викрито, і почнеться шантаж. Допускати цього не можна, бо забагато вже товаришів постраждало. Зберуться разом, натовчуть пику. Тому Стороженко прибіжить на вказане місце, аби побачити, хто вивів його на чисту воду, і спробує домовитись. Може таке бути?
Джентльмен висолопив язика, облизнувся.
Добре, другий варіант. Про Чорну Руку вже йде поганий поголос. Та все ж його бояться, і підстави для страхів є. Тому наш щурисько може подумати: хтось і собі захотів побути Чорною Рукою. Бо чорт розбере, у кого вистачило нахабства перейняти його методи. Але в такому разі Стороженко тим більше прибіжить на місце зустрічі, аби глянути, хто ж такий нахабний, відбирає його злочинний хліб. Як тобі?
Бульдог зручно вмостився на пузі і витяг перед собою коротенькі лапки.
А третього варіанту тут не дано.
З цими словами гімназист махнув рукою собаці, бажаючи в такий спосіб доброї ночі, повернувся на бік і за кілька хвилин уже спав із почуттям виконаного обовязку. Записку від імені Чорної Руки написав зранку, точно скопіювавши почерк із тієї, яку мав у себе. Вимагав принести триста гривень. Інакше Андронакі дізнається, що це саме Стороженко розгатив лиховісний монітор. Така провокація має спрацювати неодмінно.
Призначив і місце: роздягальня біля спортзалу. Нічого підозрілого, гімназійна баскетбольна команда саме тепер готувалася до давно заявленого товариського матчу з «тридцятками». Юрко призначив час, коли команда буде в залі. Тож випадкова зустріч у роздягальні виключається.
Єдине, за чим шкодував,не можна взяти з собою Джентльмена. Пес у разі чого не дасть викритому Стороженку втекти. Нічого не поробиш, доведеться в критичній ситуації покластися на власні сили. Перед виходом з дому трохи повагався, але потай таки прихопив із кухні столовий ніж. Не гострий, та все ж якась подоба зброї, щоб хоч налякати якщо що.
Вловивши зручний момент, Юрко підсунув записку підозрюваному, а потім цілий день не зводив з нього очей. Не зміг простежити момент, коли Гліб її знайшов, заковтнувши наживку.
Зате потім, ловлячи Стороженка поглядом, переконався: подіяло. Бо той до кінця всіх уроків був ні в сих, ні в тих. Постійно озирався, ніби небезпека була за спиною, втягав голову в плечі, коли хтось його гукав, і навіть отримав погану оцінку з географії, не змігши показати на карті Південну Америку. Хоча жодного іншого континента на цій карті не було.
На тренування не пішов. Збрехавнога болить. Сидів у залі, дивився, як інші восьмикласники стукають мячем і тренуються вціляти в кошик. Вибравши зручний момент, ковзнув у двері роздягалки.
Порожньо.
Зайшов у нішу за шафу біля стіни. Заховатися від сторонніх очей тут цілком можливо. З першого разу не помітять, матиме кілька секунд фори. Вперся плечем, мацнув ножика в кишені.
Зачаївся.
З того моменту час потягсячерепаха швидше повзе. Скільки чекав, не визначив. Рух попереду, збоку алеї, почув зненацька.
Здригнувся.
Та наступної миті напружився, зосередився, приготувався.
Почулися обережні кроки. Рипнули двері. Хтось зайшов.
Набрав Юрко повітря в легені, видихнув, зробив крок з-за шафи.
Перед ним стояла довготелеса постать.
Знайома.
Мартишок. Стьопа Шпала.
У спортивній формі.
Несподівана зява трохи збентежила і його. Навіть стиснув свої знамениті на всю гімназію кулаки. Розгледівши Юрка, повільно опустив уже занесену для удару правицю.
Ти чого тут? запитав здивовано.Від кого ховаєшся?
А ти... чого?видушив із себе Юрко, витягти руку з кишені.
Граємо, сам знаєш.
Хіба вже закінчили?
Ну, я вийшов на хвилинку. Там зараз стратегію розробляють. «Тридцятки»шпана, але грають сильно.
Без тебе розробляють? Ти ж ударна сила!
Тобі яке діло!Степан почав дратуватися.Сам заховався в дірку, наче щось намислив. Я маю право в сортир вийти чи не маю?
Сказавши так, Мартишок демонстративно пройшов до туалету, хряпнув дверима. Лишався там неймовірно довготак, принаймні, здалося Юркові. Якщо зараз зайде той, на кого він чекає,
Шпала виявиться зайвим. Або зірве засідкуабо все зіпсує. Бо доведеться вводити його в курс справи, а Стьопа просто так не відступить. Має до Чорної Руки власний рахунок.
Нарешті Мартинюк закінчив усі свої справи в туалеті, вийшов, підтягнувши спортивні труси, і пішов геть, наспівуючи під ніс щось войовниче, і навіть не глянув у Юрків бік.
Не встиг Юрко перевести подих, як, розминувшись зі Шпалою, до роздягальні зайшов Голіцин.
Ось кого Юрко не сподівався побачити. Завжди байдужий до спорту, а тутна тобі, явлення. На відміну від цибатого Мартинюка, цей не здивувався, угледівши Туряницю. Лиш зупинився, ніби чекав зустрічі, поцікавився:
Ти чого не там?
Ногу підвернув,ляпнув Юрко.
Погано,мовив Лев байдуже.Слухай, може, прогуляєшся? Думав, що всі в залі, і призначив тут зустріч.
Комерція? Ніяк не награєшся?
Вгадав. Тільки для мене це не гра. В роздягалці,він вишкірився,нема дорогих моніторів. Псувати нічого. А ти що тут загубив?
Наші стратегію розробляють проти «тридцяток»,знайшовся Юрко.Сьогодні не граю, потім буду. Мушу все знати.
Так на полі треба бути!
Чорт, ну в сортир я зайшов! Чого причепився!сказав гімназист у манері Мартинюка.
Сходив?
Тобі яке діло!
Раптом у кишені Голіцина писнулоприйшло повідомлення на телефон. Прочитавши, Лев невдоволено скривився.
Перенесли місце зустрічі. Не виходить у нього,він сплюнув на підлогу, розтер носаком черевика.До речі, тобі ще треба? Як узагалі наші справи?
Якінаші?
Годинник ще потрібен?
Ніби Юркові думки прочитав.
Викуплю, не журися.
Гляди, бо покупця я вже надибав,мовив Лев і подався геть, втративши інтерес до Юрка.
Той же повернувся назад, до своєї засідки. Вже починав сумніватися в успіху. Саме тоді, коли не треба, кругом починають нипати сторонні особи. Носить же їх усіх нечистий...
Юрко примостився за шафою. Знову налаштувався чекати.
Невдовзі знову почувся руххтось знову зайшов. Судячи з кроківдуже обережно, скрадається.
А далі події побігли стрімко, наче винагороджуючи Юрка за терпіння. Бо озвався Стороженків голос:
Гей, хто там, у дірці! Виходь, я тут!
Юрко ступив крок ліворуч. Опинився навпроти того, кого чекав і нарешті дочекався.
Здоров,процідив крізь зуби, й не знати, для чого, додав багато разів читану в книжечках про пригоди знаменитих детективів переможну фразу:Все, маски зірвано!
Стороженко вкляк, нахилив голову, нагадавши старого ганчіряного клоуна.
Карти на стіл!мовив Юрко, аби ще більше підсилити ефект.
Отже, це ти,з вуст викритого злочинця це прозвучало якось дуже несподівано, навіть ображено.
А ти кого хотів побачити?Юрко насупився так грізно, як міг, і ступив до Стороженка ближче.Тепер я все знаю. І ти мені все розкажеш!
Гліб позадкував.
Тю. Які маски? Які карти? Де ти тут стола бачиш? Що тобі розказати? Ось, подавися!
Стороженко поліз у кишеню.
Юрко теж сягнув, поспіхом висмикнувши звідти свого столового ножа.
Але Гліб витягнув руку одночасно з ним.
Подавися, чорна душа!
Пальці стискали три пожмаканих папірці.
Три купюри по сто гривень. Він приніс, що вимагали у підкинутій записці.
Тут Чорна Рука знову погрожує
Настала Юркова черга вклякнути.
Усього чекав, але не такого повороту. Перевівши погляд із папірців на Стороженка й назад, він обережно запитав, знаючи, якою буде відповідь:
Ти для чого мені гроші тицяєш?
Аби вони тобі щастя не принесли!відрубав Гліб.Чорна Рука, Чорна Рука! Руки в тебе, бачу, білі. Душа чорна.
Ти це вже казав.
І ще раз повторю! Стільки, скільки треба буде! Гад! Останнє з людей витрушуєш!
Від обурення Юркові забракло повітря. Сильнішим за Гліба він не був, навпакитой усе ж вивчав східні єдиноборства. Але міцнішим, спритнішим відчував себе точнобаскетбол як не як. Стрімко кинувся в атаку, проте Стороженко відскочив, не випускаючи грошей з пальців.
Ах ти ж...
Та бойовий дух кудись зник. Бо Юрко остаточно зрозумів свою поразку. І від махання кулаками нічого не зміниться, легше не стане. Видихнувши, засунув ножика, що був тепер геть недоречний, навіть кумедний, і коротко сказав:
Заховай свої гривні. Не потрібні вони мені. Двічі просити не довелося. Стороженко запхав гроші назад, потім запитав глухо:
Це ти граєшся, Турянице? Перевіряєш мене?
Можна й так сказати,кивнув Юрко.Ти приніс сюди гроші, бо злякався погроз Чорної Руки?
А ти б не злякався!
Заспокойся, я теж зловився на його гачок.
Чекай... То Чорна Рукане ти?
І не ти,визнав Юрко.Я б на твоєму місці вчинив так само. Власне, я вже був на твоєму місці.
Нічого не розумію.
Я теж. Все набагато простіше, ніж я припускав. Не врахував, що, отримавши записку з погрозами й вимогами від Чорної Руки, кожен після останніх подій злякається погроз і виконає вимоги.
Це мої останні гроші,бовкнув Гліб.По дрібці збирав, потім обміняв на крупні купюри. Мені батьки не так багато дають. Ще й на собі економлю.
Знайома історія,кивнув Юрко, вирішивши при цьому не додавати: він, на відміну від Стороженка, на різні дурниці не витрачається.
Навіть соромно стало, що звав його щурякою.
Може, він і є таким, за суттю своєю, але саме зараз товариша стало шкода.
Давай усе з самого початку,сказав Юрко.Ти отримав дві записки за підписом Чорної Руки. Одну, сьогодні, підклав тобі я. А ранішехто?
Не знаю.
А коли й де це сталося, теж не знаєш?
У класі.
Точно? Добре подумай.
Та я й без тебе увесь час про це думаю!
Отже, зробив подумки висновок Юрко, коло підозрюваних не змінилося. Брати на замітку доведеться всіх, хто вчиться з ними в одному класі.