Ай! скрикнув Денні.
Гю? Де аптечка? запитала Дженні.
Несу, несу, відізвався Гю, заходячи до кухні. Він проcтягнув дружині металеву коробку, схожу на ящик рибалки. Дженні швидко її узяла.
До речі, любий, піди скажи іншим, щоб вони не дали Стіму заснути, добре? Не чіпай це, сказала вона Гю, який нахилився і почав збирати розбиту тарілку.
Ми маємо впевнитися, що він не втратить свідомість, ти мене зрозумів? Дженні завжди була авторитетною особою під час кризових ситуацій. Її чорний хвостик високо підскочив, коли вона рвучко розвернулася у бік Денні, Гю швидко покинув кухню. Щойно за ним зачинилися двері, Денні сказав:
Я присягаюся, це була не моя вина.
Справді?
Так, ти маєш мені довіряти.
Сьюзан, знайди мені «Неоспорін».
Сьюзан підняла очі на Дженні, але продовжувала сидіти на місці.
Це мазь, вона в аптечці, повторила Дженні. Вона замінила серветки біля скроні Денні, викинувши старі. Сьюзан відпустила руку батька і підійшла до аптечки, на плечі блузки залишилися невеличкі плями крові.
Ми мили посуд, почав розповідати Денні, усе було мирно, а потім Стім налетів на мене, бо я сказав, що він може повернутися до себе додому.
Так, можу собі уявити, відповіла Дженні.
Як це зрозуміти?
Дженні викинула використані серветки у смітник та взяла з рук Сьюзан «Неоспорін».
Не рухайся, сказала вона Денні і намазала його скроню. Денні сидів тихо й уважно дивився на свою сестру.
Коли ти вже припиниш, Денні? Змирися вже! Досить!
Із чим змиритися? Це він почав!
А ти не думаєш, що кожен відчуває образу? Сам Стім, наприклад! Знаєш, я теж заздрю, якщо так подумати. Тато виділяє Стіма набагато більше, ніж мене, хоча я теж непоганий працівник! Постійно повторює, що весь бізнес дістанеться йому, наче мене і не існує, наче я взагалі нічого не вмію робити сама, і чоловіки мають мені показувати, як і що робити. Але знаєш, Денні, справа у тім, що Стімові ніколи ніхто не показував, як робити. Він наче народився, знаючи все. Він може розібратися в усьому без інструкцій. І він справді заслуговує бути головним.
Денні роздратовано пирхнув, Дженні нічого на це не відповіла.
Подай мені пластир, звернулася вона до Сьюзан, якщо, звісно, він у нас є, це було б чудово.
Сьюзан довго копирсалася в аптечці, мабуть, там був безлад. Вона відкладала у сторону різні речі: ножиці, пінцет, рулон марлі, пляшечку оцту, який використовують при опіку від медузи, нарешті дістала коробку з пластирем.
Дуже добре, сказала Дженні. Вона дістала кілька штук, розклала на столі, потім взяла ще один.
Кілька штук допоможуть, у цьому секрет, звернулась Дженні до Денні, не ворушися.
Мене не хвилює, що він стане головним у сімейному бізнесі, повернувся до розмови Денні, я точно не хочу цим займатися. Річ у тім, що батько ніколи не задоволений нами, власними дітьми, нас троє, хай Бог милує! Ти сама сказала: ти маєш керувати. Ти, Вітшенк! Але ж ні, татові треба було знайти когось чужого, не з нашої сімї.
Але тато нікого не шукав, спокійно відповіла Дженні. Вона приклеїла перший пластир і потягнулась за другим. Він не обирав Стіма для нашої сімї, просто так сталося.
Знаєш, я все життя відчував себе непідходящим, сказав Денні, наче я якийсь неправильний, наче мені чогось бракує. Але знаєш, Дженні, коли я працював улітку у Міннесоті, мій начальник говорив, що у мене гарне чуття. Ми встановлювали шафи, і я вигадав такий дизайнерський план, який мій бос назвав фантастичним. Він навіть запитав, чи не хочу я у майбутньому виготовляти меблі. Він казав, що у мене є талант. Чому ж мій батько цього не бачить?
А далі що трапилося?
Що ти маєш на увазі?
Щодо того, щоб виготовляти меблі у майбутньому?
А, це Я вже не памятаю. Думаю, ми почали займатися нудними речами, плінтусами чи щось типу того. Мені наскучило, і я звільнився.
Дженні зітхнула і зібрала обгортки від пластирів.
Гаразд, Сьюзан, сказала вона, допоможи батьку вийти з кімнати.
Але коли Денні почав вставати, до кухні зайшов Стім із Норою позаду. Судячи з усього, він оговтався від падіння, але був блідим.
Денні, почав Стім, я хочу вибачитися перед тобою.
Йому справді дуже прикро, додала Нора.
Я не повинен був так гарячкувати, і я хочу заплатити за зіпсовану футболку.
Денні задоволено хмикнув, а Еббі, яка теж зайшла до кухні за ними звісно, вона мала обовязково бути тут присутньоюсказала: «О, Стіме, не хвилюйся, пляму можна вивести порошком».
Денні голосно засміявся.
Забудь, сказав він Стімові, будемо вважати, що нічого не трапилося.
Дуже гарно з твого боку, відповів Стім.
Насправді мені навіть стало легше, що ти точно людина, сказав Денні, до сьогодні я навіть не думав, що у тебе є дух суперництва.
Суперництва?
Забудьмо про це, сказав Денні і простягнув руку.
Чому ти вважаєш, що я змагаюся з тобою? спитав Стім.
Денні опустив руку.
Облиш, сказав Денні, ти щойно напав на мене, бо я сказав, що допомагати батькам повинен я, а не ти. Хіба це не змагання?
Дідько, сказав Стім.
Дуґласе! скрикнула Нора.
Стім заїхав Денні в обличчя. Це був не дуже вдалий удар, рука ковзнула незграбно і криво, але цього було достатньо, щоб Денні впав назад. Із нижньої губи відразу потекла кров. Він приголомшено струсонув головою. Еббі голосно закричала:
Припиніть! Будь ласка, досить!
Заради Бога! вигукнула Дженні.
А Сьюзан знову почала плакати і гризти нігті. На кухню вмить прибігли всі. Стім мав здивований вигляд, він подивився на свою руку, перевів погляд на Денні.
Так, геть звідси, знову сказала Дженні. Що ж, спочатку слід промити рану і вияснити, чи потрібно накладати шви.
6
Спочатку Еббі дуже хвилювалася через майбутній візит до лікаря Вісса, але потім подумала: «Я зможу, я ж добре знайома з маминими фестонними ножицями Вісс». І вона згадала ці великі важкі ножиці, їхню товсту ручку, що неприємно тиснула на кісточку великого пальця, а ще той хрускіт, коли грубі зубці вгризаються у тканину.
Але чекайте. Насправді ці дві речі між собою зовсім не повязані.
Це Нора записала Еббі до лікаря. Вона дізналася у свого пастора імя геронтолога, а потім зателефонувала лікареві Вісс, навіть не запитавши у Еббі. Як тільки вона посміла пхати свого носа? Хоча мабуть Нора спершу обговорила це з Редом, бо коли Еббі почала йому скаржитися, він відреагував спокійно і сказав, що їй не зашкодить поговорити з лікарем.
Еббі все частіше помічала, що Нора діє їй на нерви. Чому наприклад, вона називає її «мама Вітшенк»? Звучить так, наче вона старезна селянка у деревяних черевиках і хустці. Еббі зазвичай пропонувала невістці і зятям називати її або «мама», або «Еббі». «Матуся Вітшенк» такого вона ніколи не казала.
А ще Нора складає тарілки одна на одну, прибираючи зі столу, замість того щоб носити їх по дві у кожній руці і повертатися по них по кілька разів Еббі вчили, що культурно робити саме так. Усі тарілки були з залишками їжі на зворотному боці. І Нора ще критикувала, як слідкує за господарством Еббі! Або ж її натяки на те, що у Сема алергія через пил у килимах! А сама вона готувала масну смажену їжу, шкідливу для серця Реда, і недостатньо суворо поводилася зі своїми дітьми, а її велике двоспальне ліжко зайняло всю маленьку кімнату Стіма, і тепер там неможливо пройти.
«Це просто звикання до нових співмешканців», казала собі Еббі. Але ця штовханина у тісному коридорі дратувала її.
Такі слова Еббі повторювала подумки декілька разів на день.
Вона нагадувала собі, що у житті нам трапляються нові типи людей, не повязані з попередніми інкарнаціями новий досвід, щоб розширити свій світогляд. То, може, Нора покликана поглибити і збагатити душу Еббі?
Не те щоб Еббі була поганою свекрухою чи тещею. Вона чудово ладнала із Гю Аманди! Це було непросто, сама Аманда з цим погоджувалася, але Еббі вважала його цікавим. І Гю Дженні, він теж неї здавався їй милим. У деяких подруг Еббі були погані стосунки з чоловіками і дружинами своїх дітей. І найчастіше з невістками. Деякі взагалі не спілкувалися з ними. Тож в Еббі у цьому плані все було набагато краще.