Стім нагорі, у душі. Через хвилину буде.
Чому він приймає душ тут?
Від відповіді Еббі врятував Ред: «Що, вибач?».
Чому тут?
Що чому тут?
Хай Бог милує, Редкліфе, купи собі слуховий апарат і носи його.
У мене є, аж дві штуки.
То вдягни той, що працює.
Троє хлопців забігли до кухні із заднього двору. Розчервонілі та знесилені, вони заповзли до столу.
А скоро вечеря? спитав Піт.
Хлопці, памятаєте, це ваша двоюрідна бабуся Меррік? сказала Еббі.
Добридень, невпевнено привітався Піт.
Як життя? запитала Меррік і простягнула хлопцю руку. Він подивився на неї і спробував дати «пять», але це у них вийшло якось незграбно. Інші діти навіть не намагалися повторити спробу Піта.
Ми голодні, сказали вони, скоро вечеря?
Уже все готове, мийте руки і сідайте за стіл, сказала Нора.
Що, вже? спитала Меррік. А я хотіла випити.
Усі подивилися на Еббі. Вона запитала:
О, що тобі налити?
Думаю, у вас є горілка? радісно запитала Меррік.
На мить здалося, що Еббі скаже «ні», але зрештою ввімкнувся режим гарної господині і вона сказала:
Звичайно.
(Вони тримали її спеціально для Меррік).
У проході зявилися Ред із Денні.
Любий, звернулась Еббі до Денні, ти не принесеш нам випити? А ми всі разом підемо до вітальні.
Еббі, Ред і Меррік вийшли з кухні.
Було чутно, як Піт сказав: «Але ж ми дуже голодні!», Нора щось їм відповіла.
За цілий день я навіть не могла присісти, уявляєш? сказала Меррік. Це так виснажує готуватися до подорожі.
Куди ви їдете?
Вирушаємо у круїз по Дунаю.
Як мило.
Якби ви знали, яким занудою став Трей. Йому краще грати десь у гольф. О! А ось і Бренда. Привіт, моя дівчинко! Вона має кепський вигляд, бідолашна. А що трапилося з батьківським годинником?
Еббі подивилася спочатку на собаку, яка вляглася на холодній камяній плитці, а потім на тріщину на склі.
Невеличкий казус під час гри у бейсбол, врешті-решт відповіла вона.Сідай, Меррік.
Хлопці приносять стільки шкоди будинку, відказала Меррік, вмощуючись у крісло. Їх так багато, я нарахувала трьох, правильно?
Так, їх троє, ти не помилилася, підтвердила Еббі.
Цікаво, а третього планували? поцікавилася вона. О, привіт, Стіме, скажи, а третю дитину ви планували?
Ні, усміхнувся Стім. Від нього линув запах мила, коли він пройшов повз і сів у крісло. Як поживаєте, тітко?
Я така виснажена, саме розповідала, як з кожним роком стає все важче готуватися до нової поїздки, відповіла йому Меррік.
Чого б вам тоді не залишитися вдома? спитав він.
Що? обурено вигукнула Меррік, а Денні, який ніс випивку, випрямився в очікуванні.
В одній руці Денні ніс склянку з горілкою, у якій дзвеніли кубики льоду, а в іншій келих білого вина. Ще він ніс три банки пива, стискаючи їх лівою рукою.
Тримайте, сказав він і поставив склянку із горілкою на стіл біля тітки, тоді передав вино мамі, а пиво роздав чоловікам. Після цього він вмостився на дивані і вигукнув: «Будьмо!». Меррік зробила великий ковток та видихнула. Мабуть, щоб заспокоїти себе. Потім звернулася до Денні: «А Сара теж тут?».
А хто така Сара?
Сара не твоя дочка?
Ви мали на увазі Сьюзан?
А-а. Сьюзан, Сара То вона теж тут?
Вона поїде з нами до пляжного будиночку біля моря.
О, Господи, ви й досі їздите до того вбогого котеджу біля моря? жахнулася Меррік. Ви як ті гризуни, що завжди повертаються до моря! Чи лососі, чи хто там? Ви хоча б раз думали поїхати в інше місце?
А нам подобається пляж, відповіла Еббі.
Якщо чесно, почала Меррік, зануривши свої нафарбовані фіолетові нігті у шерсть Гейді, інколи мене вражає, що наші предки змогли дістатися Америки, звернулася вона до Реда.
Перепрошую?
Америки! повторила вже голосно вона.
Ред, здавалося, не почув її слів.
Меррік продовжила:
Якщо памятаєш, мама і тато ніколи не подорожували.
Ти мала змогу подорожувати за всю нашу родину, сказав їй Ред. Тобі, як видно, потрібен більше ніж один будинок.
Що я можу сказати? Я не люблю зиму.
А я думаю, сказав Ред, що їхати на зиму у Флориду це як невиконання свого обовязку, втеча від складних моментів життя.
Ти називаєш літо у Балтиморі легкою частиною життя? вигукнула Меррік і присвиснула для підсилення сказаного. Продовжуючи пестити Гейді, вона попросила: «Хтось може поставити сильніший режим на цьому вентиляторі?».
Стім встав, натиснув кілька кнопок і лопаті закрутилися швидше.
Я можу зрозуміти, навіщо вам два будинки, звернувся до тітки Денні. Або навіть більше ніж два. Справді розумію! Бюсь об заклад: іноді ви прокидаєтеся у своєму будинку і не можете зрозуміти, де ви. Повна дезорієнтація.
Мабуть, обережно відповіла Меррік.
Перед тим як розплющити очі, ви думаєте: «Чому світло йде зліва, коли вікно має бути справа. Що це за будинок?», або йдете вночі до вбиральні і наштовхуєтеся на стіну. «Ой, куди поділася вбиральня?», думаєте ви.
Що ж сказала Меррік.
Еббі схвильовано глянула на сина. Очевидно, такі ситуації траплялися з ним самим.
Я обожнюю це відчуття, сказав він, коли ти не знаєш свого місця у світі, коли ти не прибитий цвяхами до одного й того ж.
Мабуть, відповіла Меррік.
Може, це причина, чому люди взагалі подорожують? спитав він. Мабуть, так воно і є. Ви теж подорожуєте з цієї причини?
Скоріше, я намагаюся втекти якомога далі від своєї свекрухи, ось тобі справжня причина, відповіла Меррік. Вона почала перебирати кубики льоду у своїй склянці. Цій старій карзі виповниться девяносто девять років, сказала вона Реду. Ти можеш у це повірити? Невмируща королева Еула. Клянуся, я впевнена, що вона живе так довго лише мені на зло. Такий собі подарунок долі. Але гірше, що таким «подаруночком» вона зробила і Трея. Зіпсувала його ще в дитинстві, от що я тобі скажу. Дозволяла йому все, що він хотів, виріс принц парку Роланд.
От тобі і дежавю, десь я точно вже це чув?! Ред ляснув себе долонею по лобі.
Із віком він стає ще більш нестерпним, продовжувала Меррік. Ще молодим він був страшним іпохондриком, але зараз! Повірте, той день, коли люди отримали змогу шукати медичні симптоми в інтернеті, став чорним у моєму житті.
Вона могла б продовжувати говорити про це (що завжди й робила), але у цей момент до кімнати зайшов Піт.
Бабусю, сказав хлопчик, можна ми доїмо те смачне морозиво?
Що? Перед вечерею? обурилась Еббі.
Ні, ми вже поїли.
Тоді звичайно можна. І забери Гейді з собою, бо вона знову почала чхати.
Це була правда, собака знову чхала.
Будь здорова, сказала Меррік, чого ж ти чхаєш, манюня? Захворіла? звернулася Меррік до собаки, яка продовжувала ластитися до жінки.
Гейді чхає сьогодні весь день, повідомила Еббі. Ніколи не думала, що чхання може так дратувати.
Мама вважає, що це через бабусині килими, втрутився Піт.
То навіщо ж ви її берете з собою у гості? запитала Меррік.
Вона не в гостях, вона тут живе.
Гейді живе тут? у цьому будинку? жахнулася Меррік.
Так, відповів Стім, вона живе тут разом із нами.
Ти тут живеш?
Так. До речі, у Сема така ж біда, у нього також почалась алергія. Цілу ніч важко дихав.
Меррік подивилася на Еббі.
Піте, відведи собаку на кухню, сказала Еббі. Так, вони переїхали до нас, щоб допомагати на старості, хіба це погано?
Допомагати з чим?
Ну, знаєш ми не молодшаємо!
Та я теж старію, однак не перетворюю свій будинок у гуртожиток!
Кожному своє, відказала Еббі.
Так, почекайте! Ви від мене щось приховуєте? вигукнула Меррік. У когось із вас виявили якусь невиліковну хворобу?
Ні, але після серцевого нападу Реда
У Реда був серцевий напад?
Ти про це знаєш! Ти ж йому кошик із фруктами надіслала у лікарню!
Справді, було щось таке, відповіла жінка.