А як же Рита? запитала Марія Петрівна.
А при чому тут Рита? я подивився на Ритку і продовжив. З Риткою ми просто з першого класу дружимо, ну, сидимо за однією партою, живемо неподалік один від одного. Так таких «риток» може бути мільйон.
Ти взагалі, ідіот? тихо запитала Ритка. Вона повільно встала з-за столу і зібралася йти. В останній момент вона обернулася і сказала. Ти, реально, Антон, дебіл. Ти не розумієш, де дружба, а де вже не дружба, таких як я мільйон Сам ти мільйон Це таких телепнів, як ти, мільйон. Ось чому ти завжди можеш все зіпсувати? Сиділи собі, веселилися, приколювалися, так ні, потрібно знову мудрувати і псувати всім вечір.
Друзі, та не сваріться. Антон, напевно, не те хотів сказати. Правда, Антоне? заступилася за мене Інга, але її, схоже, ніхто не сприймав серйозно.
Слухай, Інго, не лізь не в свою справу. різко відповіла їй Рита.
А чому це не мою? Чи ти думаєш, що, якщо ти сохнеш по ньому, то всі повинні зараз тут почати ридати через твоє нерозділене кохання?
Так Рита стиснула кулаки і зробила глибокий подих. Гаразд, не хочу сьогодні ні з ким сваритися, піду я покурю, хто зі мною?
А батьки твої що скажуть? запитав хтось із темряви.
Стривай, Рито. гукнула їй у слід Марія Петрівна. Ну ось, скажи, Антоне, ти ж, начебто, нормальний хлопець. Ну, чому ти вічно намагаєшся здаватися гірше, ніж ти є насправді? Невже для тебе люди взагалі нічого не варті? Так, Ритазаучка і Інга теж, я теж була заучкою, закінчила школу з медаллю, а університет з червоним дипломом. Тож, що нам тепер, повіситися? Чи і далі жити з клеймом «ботанів», чи як ви там зараз таких називаєте? Мені просто іноді хочеться плакати, коли я бачу тебе таким. Для чого? Поясни. Мері дивилася мені прямо в очі, впершись двома руками в стіл.
Мені хотілося щось сказати, пояснити, що я вже давно не такий, як вони думають, що це просто мій протест і виклик суспільству. Що, насправді є дівчина, від якої в мене зриває дах, через яку я не сплю ночами, але я не міг цього нікому розповісти, тому що ми з нею були абсолютно різними, у неї були тоді зовсім інші пріоритети, таких, як я, вона просто ігнорувала і зневажала. Я давно вже прийняв рішення, що я змінюся, хоча б тільки для того, щоб наблизитися до неї. Я вірив, що це можливо, але мені треба було пройти намічений шлях і в той самий час, залишатися собою хоча б зовні. Світ, який я тоді створив, світ хокею, світ нашого двору і світ нашого класу, де я був тим, ким був, ніколи б не прийняв мене таким, яким я вирішив стати. Але виходу в мене не було. Якщо я вирішив домогтися симпатії і уваги цієї дівчини, то я просто повинен був змінитися. Але цей шлях був довгим і не зовсім таким, як я спланував. Мало того, результат цих змін перевершив сам себе, одночасно, не досягнувши головної мети.
Марія Петрівна повільно випрямилася, ще подивилася на мене кілька секунд, якось з докором кивнула головою і пішла в сторону Ритки.
Дівчата, стійте, я з вами. це була Інга. Не промовивши в нашу сторону ані слова, вона побігла за нашої Мері Попінс і Риткою.
Ні фіга собі, дівчатка Вона що, взагалі з головою не дружить? сказав хтось із темряви. І, взагалі, хіба Інга палить? А на вигляд така правильна вся.
Та, всі вони правильні, коли їм це вигідно, але насправді вони всі однакові.
Слухайте, я взагалі чув, що у Інги є пацан, набагато старший за неї, він за нею якось в школу приїжджав на такому крутому мотоциклі, і я їх разом пару разів бачила під ручку в місті. Ну, він реальний байкер, весь в шкірі, в заклепках, кажуть, що він крутий в своєму районі.
Так, я теж декілька разів бачив. Бачив, як вони в парку на лавці сиділи і пиво пили, так що не треба думати, що наша Інгуся вся така пай-дівчинка
Так замовкніть ви всі. Що ви тут ростринділись, як баби базарні,крикнув я на всіх. Думаєте, що все знаєте, що все бачили. Нема чого обговорювати людей за їх спинами. Якщо хочете щось сказати, то скажіть прямо. Ви ж всі «В правду» граєте, чого тоді як барани мовчите, коли треба, зате, як курки куткудакаєте, аби тільки правду не говорити.
А ось ти піди, Антон, і запитай у неї, де правда, а де ні. І ми тоді подивимося, хто тут герой. Чого ти тоді Ритульці своїй не скажеш те, що нам тут говориш.
Чуєш, ти я був готовий вже розбити голову цьому правдошукачеві, але щось мене зупинило в останній момент. Напевно, те, що я сам собі тоді дав слово змінюватися. І в ці мої нові плани бійка аж ніяк не входила. Та ну вас всіх, виродки
Я встав з-за столу і пішов шукати дівчат. Але в саду було темно. Батьки Ритки були людьми небідними і дачну ділянку мали немаленьку. Я не одразу знайшов Ритку і компанію. Я вештався садом, з веранди доносився сміх, напевно, точно обговорювали мене, але мені на це було наплювати. І раптом я почув голоси. Я причаївся за деревом і став слухати. Я знав, що підслуховувати підло, але вони говорили про мене:
Маріє Петрівно, ну не плачте Ви, він же просто придурок. втішала нашу Мері Ритка.
Рито, ти ще просто маленька, хоч і п'ятнадцять років тобі. Але, повір, Антон просто може ні з того ні з сього так глибоко поранити, що ти собі навіть не уявляєш. Справа не в тім, що він називає нас «ботанами», це не прикро. Прикро те, що він при своєму розумі і інтелекті хоче бути поганим. Він вічно шукає пригод, шукає якогось конфлікту. Ми з ним вже неодноразово говорили про це, я йому намагалася пояснити, як влаштований світ, але його світ влаштований зовсім по іншому. І, схоже, змінювати він нічого не буде. Ти, Рито, ось страждаєш по ньому, а ти хоч знаєш, що у нього є дівчина? запитала Мері.
Як це є дівчина? Яка? Точніше, хто? пошепки видавила з себе Ритка.
Я точно не знаю, але я якось говорила з його батьками, і вони мені почали розповідати, що Антон постійно на тренуваннях, а після тренувань він ніби як ходить додатково займатися до мене. Я не стала його видавати, бо до мене він точно не ходить займатися, та й навіщо йому займатися, якщо він і так все знає і з усіх предметів встигає. Те, що він не хоче вчитися, то це інша справа. Я якось намагалася постежити за ним, але мені стало гидко, що я партизаню за своїм учнем, і я залишила цю справу. Але його мама розповіла мені, що після «моїх занять» він приходить додому якийсь по особливому збуджений, закривається в кімнаті і довго грає на гітарі.
Антон? На гітарі? здивувалася Ритка. Не повірю, поки сама не почую. А ти чого мовчиш, подруга по нещастю? Ритка звернулася до Інги. Чи так і будеш стояти на піонерській відстані. Іди сюди, раз приперлася. Інга вийшла з темряви. Я бачив лише її силует.
А ви точно знаєте, Маріє Петрівно, що все саме так і відбувається? запитала Інга.
Інго? Що, і ти плачеш? Ви що, змовилися, чи що? Через те, що якийсь дебіл назвав нас заучками? Ритка потрусила Інгу за плечі, а та не піднімала голови, а лише тихенько всхлюпувала. А може, ти? Короче, моя тобі порада, забий на нього.
Маріє Петрівно, а ви також палите? тихо запитала Інга.
Ну так, зловживаю трошки, але вам не рекомендую.
Я теж хочу спробувати. видавила з себе Інга. Ритка простягнула їй цигарку, потім піднесла до обличчя Інги запалену запальничку, і я побачив у відбитому світлі заплакане обличчя Інги і неприємну посмішку Ритки. Тоді мені хотілося задушити Ритку, мене трусило всього, і я просто тихенько пішов з саду, переліз через паркан і пішки пішов у бік міста.
Я не чув, про що вони говорили, але пізніше, вже на випускному в десятому класі, Мері розповіла мені, що тоді, в ту ніч, вони з Риткою випили на двох ще пляшку шампанського, і Ритка їй сказала: «Запам'ятайте, Маріє Петрівно, Антон, все одно буде моїм, чого б мені це не коштувало». Якби я почув це тоді на дачі, то все могло б обернутися зовсім інакше, але через два роки, на випускному вечорі, коли всі думки були тільки про те, що нарешті ми стали вільними, ці слова вже не мали для мене ніякого значення. Тим паче, що з Риткою ми зустрічалися таємно, її батьки були проти наших зустрічей. А потім, на випускному вечорі ми розмовляли з Мері, і вона мені сказала одну таку річ, що я довго не міг прийти до тями. Я не вірив, що так буває, точніше, я думав, що таке буває лише в кіно, але ніяк не могло статися зі мною. Виявилося, що могло. Мері тоді мені відкрила таємницю, що з того моменту, як прийшла в наш клас, вона була закохана в мене, і їй нічого не залишалося, як тільки тихо страждати. По-перше, тому що вона була нашим класним керівником, а по-друге, що з Риткою вони були реально подружками, хоч і намагалися це від всіх приховати. Але після тієї дачної ночі, їх дружба стала надбанням всіх. Правда, клас наш вмів зберігати таємниці, тим паче, що Марію Петрівну ми дійсно любили, і неприємностей їй не бажали. Та й після тієї ночі за нашою Мері Попінс почав «запалювати» Риткін батько. Незабаром, він розлучився з її мамою, але Мері його просто відшила. Він довго ходив до школи, дарував Мері квіти, але та була непохитною. Ритка через це перестала з батьком взагалі спілкуватися, зате ще більше зблизилася з Марією Петрівною.