Боюся, що так, місіс Старк. Приїдуть зезистизагін знезараженняі чотири-пять днів перевірятимуть та очищуватимуть усе.
Усі мої речі?!
Звісно, вам відшкодують усі збитки. Містер Енґстром попросив мене запевнити вас, що «Нешнал моторз» також покриє всі витрати, поки ви будете в лікарні, і під час усіх процедур знезараження.
Барні усвідомлював, що так мусить бути. Усе, чим вони користувалися, чого торкалися навіть ледь-ледь, стало забрудненим. Разом із пилюкою, яку Карен не прибрала, буде радіоактивний пил, він кружлятиме у вихорі й приземлиться на дивані, кавовому столику, абажурі чи на килимах.
Що сталося?запитав Барні.Макс Праґер сказав, що радіоактивність ізольована в лабораторії. Сказав, що все почистили. Як воно проникло в його кабінет?
Вони провели очистку після інциденту,пояснив Ґерсон.Не дзвонили нам, зробили все самі,і це цілком нормально, запевняю вас,але ніхто не подумав перевірити вентиляційну систему, яка мала вихід між безпечною зоною радіаційної лабораторії й маленьким кабінетом містера Праґера поруч. Через тиждень після інциденту надворі потеплішало, вони запустили кондиціювання повітря, вентилятор послужив трубопроводом для часточок пилу, які поширив від вентиляційного каналу в безпечній зоні до кабінету містера Праґера. Він виніс їх звідтичерез тиждень, коли ніхто вже нічого не перевіряв,собі в машину й дім, і у вашу машину також. Щоразу, як він сідав у вашу машину, то приносив нові часточки із собою, а щоразу, як ви сідали в його, то забирали трохи. Звісно, він подзвонив нам одразу, як дізнався про це,пояснив Ґерсон.Боюся, що йому досить зле. Вам обом пощастило. Своїм вторинним зараженням ви дістали набагато меншу дозу, ніж він. І, звісно, доза опромінення в нього почала накопичуватися швидше.
Барні, ми вже ніколи не будемо такими, як раніше.
І Барні усвідомив, що Карен бачила газетні шпальти й статті, але дотепер ядерні випробування, радіоактивні випади, стронцій-90, йод у дитячому молоці, телевізори з дефектами кольору, загублені радієві голки, навіть приголомшливі історії про вроджені мутації жертв опроміненняусе це було десь далеко. Експерти були завжди на місці й запевняли їх, що все в безпечних межах.
Проте вони ніколи не згадували про ймовірність помилок, аж доки не ставало надто пізно.
Він мало знав про вплив радіації на людей.
Історії про нещасні випадки з радіацією рідко потрапляли на перші шпальти, і тепер Барні розумів чому. Деталі триматимуть у таємниці, аж доки все не очистять і «Нешнал моторз» із Комісією з питань ядерної енергії не вирішать, що можна повідомити громадськість. Тоді зявиться півколонки в «Детройт таймз», де скажуть, що щось трапилося на промислових околицях Детройта, але все очистили, та й було це пять-шість місяців тому. Хвилюватимуться про це лише мешканці Елджина. Для решти світу це будуть (як і завжди) уже несвіжі новини.
Барні слабко памятав симптоми променевої хвороби, відколи читав про Хіросіму, але, скільки міг згадати, спочатку виникають опіки, випадає волосся, тоді загострюються симптоми, які вже почались, але які він перед тим нерозумно недооцінив (нудота, слабкість і втома, опіки), а потім, за кілька місяців, можливо, катаракта, а з роками лейкемія чи рак. На якийсь час, можливо, безпліддя або мутації та викидні. Доза, мабуть, недостатньо велика, щоб убити їх, але назавжди залишаться ця слабкість, порожнеча. І тут йому спало на думку: якщо його чекає таке майбутнє, для чого тоді взагалі жити?
Звісно, вам доведеться нас орієнтувати,заговорив Ґерсон.Сподіваюся лише, що ви не дуже багато часу провели в натовпах.Він знов обернувся профілем, ніби в нього нормально чуло лише праве вухо й він хотів, щоб відповідь пролунала саме в нього.Ні?
Натовп? Ви про що?
Ваше пересування з часу аварії. Нам потрібно буде відновити ваші маршрути. Усюди, де ви ходили, усі, з ким бачилися за останній місяць. Ви, напевно, поширили зараження на багатьох людей у багатьох місцях. У нас попереду багато роботи, і я б хотів, щоб ви нам допомагали скільки змоги, тобто поки можете. Як я й казав, «Трейсер контрол» залишатиметься в «Нешнал моторз» і перевірятиме всі можливі витоки; нам знадобиться ваша допомога. Ви, звісно ж, і надалі отримуватимете зарплату компанії.
Звісно.Але розум його метався останніми кількома тижнями, слідом забруднення, який він залишив. Тепер усе це доведеться пройти заново. Барні звеселила короткочасна думка, що він не може навіть учинити самогубствопринаймні доки не пройде заново всіма стежками й не погляне в кожне обличчя. Усіх й усе, чого він торкнувся, доведеться очистити, як їх із Карен очистили цього вечора. Це було зовсім несмішно, і він знав, що їм, мабуть, цікаво, чому він сміється.
2
Для Карен ті пять днів у лікарні були увязненням без суду, жахіттям, у якому вона була колабораціоністкою, чиї зустрічі з ворогом заразили її, за що її роздягли й зрізали волосся.
Вони не постригли її повністю, але те клоччя дратувало, тож на третій день Карен сама взяла в руки ножиці й коротко підстриглася. Її злило, що Барні дурнувато прикидався, ніби так їй гарніше. Після стрижки Карен була смутна, годинами сиділа перед дзеркалом і дивилася на незнайомку, якою тепер стала. Карен ніколи в житті не стриглася коротко, як це часто робила Майра, і від цього чомусь почувалася винною.
Що з нами буде?зрештою запитала вона Барні.
Вони закінчать до завтра,запевнив він її.Ми поїдемо додому, подивимося, що там, зберемо все докупи. Там, мабуть, такий бардак. Буде багато роботи.
Ти ж розумієш, про що я! Не поводься зі мною, наче з дитиною. Що буде з нами далі?
Я не поводжуся з тобою, наче з дитиною. Господи, перестань уже так ображатися на все.
Її злило, коли Барні так з нею говорив, і хоча Карен усвідомлювала, що йому так само тяжко, як і їй, нічого із собою вдіяти не могла.
Так, я ображаюся. А ти просто стоїш і нічого не робиш.
А що ж ти хочеш, щоб я робив?
Хоч щось. Мені страшно. Це жах, почуваєшся цілком нормальною й здоровою, але знаєш, що всередині щось відбувається. УсерединіВона не могла стримати сліз, а коли він обійняв її, то притислася до нього.Ми більше не будемо нормальними й здоровими, так? Ну, будуть же ж наслідки радіації ще.
Вони не говорили про це дотепер, але вона мусила оприявнити цю проблему, виклавши її словесно.
Це залежить,відповів він, уникаючи її погляду,від того, як нас опромінило.
Карен відчула, що Барні хвилюється, намагається захистити її, і хотіла полегшити йому це завдання, проте не знала як.
Ти дістав більше, ніж я, так?
Барні кивнув. Вона вагалася, не впевнена, чи варто про це говорити. Непевність страшніша за знання, і все одно їй було страшно знати. Якби вона була певна, що він знає, усе було б добре. Вона б не боялася обманювати себе, якщо хтось поруч знає про небезпеку.
Ти знаєш, які там наслідки?запитала Карен.
Ніхто точно не знає. Але я читав про кілька таких випадків.
Не розповідай мені. Вони знають, що робити?
За нами наглядатимуть. Будуть обстеження.
Карен здригнулася, а коли Барні торкнувся її, зіщулилась.
Вибач,заговорив він,я не хотів
Це буде як у Хіросімі? Опіки і все інше?
Зовсім ні. Краще про це не думати.
Я постійно згадую зображення тих японських жінок і дітей, у яких згоріли обличчя, а головиА тоді вона згадала слова чоловіка з лічильником Ґайґера.Коли в мене повипадає волосся?
Ґерсон каже: від трьох до чотирьох тижнів після опромінення, але воно почне відростати десь за півроку. Намагайся про це не думати.
Карен сховала обличчя в долонях. Не хотіла плакати. Неправильно так мучити його, але їй хотілося, щоб він також відчув її страждання. Увесь час, що вони пробули в лікарні, їй хотілося додому, але тепер, знаючи, що поїдуть завтра, ставало лячно. Вони кілька разів сварилися через різні дрібниціїжу, не такий тон голосу. Коли містер Ґерсон прийшов, щоб забрати їх додому, Карен відмовилась їхати.
Ґерсон кивнув, ніби вже стикався з таким, і заговорив звучно й владно про те, як тепер удома безпечно. Він запевнив їх, що показники лічильника Ґайґера тепер нормальні в кожному куткуніде не вище від рівня фонової радіації.