Глянула на послушника здивовано.
Ви би поспішили до грішника, отче!
«Точно, треба спішити»,стрельнуло. Вхопився за край важкої портьєри, смикнув щосили, відсікаючи від кімнати білий світ, та вийшло не дуже: цупка тканина перекосилася, лишила для світла знадвору вузьку смужку.
Гроші у вас де?спитав тихо, та все ще не агресивно, ніби попросив.Ви ж на похорон собі відкладали?
Бабця не відповіла. Завмерла, дивилася на послушника приголомшено.
Не хочете говорити? Може, я сам подивлюся?
Жінка затримала подих і все не зводила з послушника ошелешеного погляду. Раптом видихнула, потяглася до мобільного у кишені теплого реглана
Потім, коли все скінчилося, Консуматенко нахабно брехав собі, що хотів лише відібрати у жертви мобільний. Випростав ліву руку, аби вхопити жінку, та вона замість відсахнутися подалася до нього. Впустила мобільний, вчепилася у долоню послушника обома своїми сухенькими немічними руками й увіпялася в неї міцними фарфоровими зубами. Від несподіванки Консуматенко заволав, упав на коліна, поволік за собою стару. Жінка не розтискала зубів, та хіба це могло допомогти? Неушкодженою правою рукою послушник щосили вдарив жінку по голові. Старенька зойкнула, розімкнула щелепи і впала на підлогу.
Консуматенко сидів поряд, із прикрістю роздивлявся покусану долоню.
Навіть шкіру не прокусила стара шкапа,буркнув.Тільки синець буде.
Забрав жінчин мобільний, сховав у кишеню, підвівся, переступив через тіло жінки і вже зібрався шукати все, що мало велику цінність і невеликі розміри, та раптом зверху, з книжкової шафи, на спину йому кинувся котисько.
Консуматенко від несподіванки ледь не обісцявся.
Ах ти ж, падло жирне!крутився дзигою, смикав плечима, пробував дотягнутися до кота, скинути його зі спини, та де там. Кіт наче сказився: увіпявся кігтями у спину послушника, дряпався, намагався вкусити, і вийшло би, якби Консуматенко не здогадався щосили прибитися спиною до стіни.
Кіт упав на підлогу, і перш ніж зник поміж меблів, Консуматенко встиг буцнути по ньому носаком.
Сука, суканіяк не міг заспокоїтися. Вже нишпорив по шухлядах і полицях, та все озирався, грозився коту.Зачекай! Я тебе знайду, сука! Я тебе на шмаття розірву!
Кіт наче розчинився, хоч Консуматенко і заглядав під дивани і крісла одночасно з обшуком багатої квартири старої віруючої жінки.
За пів години чимала дорожня сумка хазяйки, яку знайшов на кухні, заповнилася вщент, бо ніяких особливих зусиль злодію для того докладати не довелося. Чи то жінка з якихось відомих тільки їй причин вірила у недоторканість власної хати, чи то надто філософськи ставилася до життя, але цінних речей і грошей не ховала. У шкатулці знайшов більше десяти тисяч гривень, жіночий золотий годинник і чоловічий PATEK PHILIPPE. Гаджети теж знаходилися практично у відкритому доступі: у комоді відшукав новенький планшет в упаковці, на підвіконніноутбук, а ще вигадливий настільний годинник з порцеляновою пастушкою. Лише відкладені окремо десять тисяч доларів, загорнуті у білий цупкий папір з колонтитулом «Верховна Рада України» по верхньому краю, ховалися поміж медичних довідників у книжковій шафі.
Оце так допомогла жабка!забобонний.
Упакував сумку, роззирнувся: нічого цінного не проґавив?
А хрест!присів біля недвижної жінки і, поки знімав з її шиї золотий ланцюжок з хрестом, спробував намацати пульс на шиї. Пульсу не було. Отоді Консуматенко і збрехав собі! «Сама винувата!буркнув подумки.Я хотів лише відібрати мобільний!»
Підхопив повну сумку, вже було посунув до виходу, та за звичкою вирішив визирнути у вікно, оцінити ризики. Трохи відхилив портьєру, глянув: нікого. І чоловіка у коричневій шкіряній курточці, який стирчав у глухому куті скверика, теж нема.
І мені час
Знову посунув до виходу, а тут нова думкаколом у мозок: раптом щось несподіване? А він же геть беззахисний і абсолютно неозброєний! Кинув сумку, побіг до кухні, посеред кухонного приладдя знайшов невеликий, але гострий ніж, що він у долоні легко ховався.
Згодиться,знову до виходу, та раптом почув тихий стогін за спиною.
Озирнувся. Бачить: жінка на підлозі прийшла до тями, слабко ворухнулася, відкрила очі, руки затремтіли.
Не думав! Не думав, гнав думки! Підскочив до жінки, вдарив ножем у груди. Раз! Ще! Ще! Дах проломився від жаху: бив і бив, поки не отямився. Завмер, глянув на себе у велике старовинне дзеркало.
Добре, що у підряснику,прошепотів, бо чорне вбирає у себе всі кольорихоч червону кров, хоч біле вино. Все стає чорним!
Вимив руки і ніж. Запхав ніж у кишеню підрясника, знову роззирнувся, наче варто йому лиш повернути до вхідних дверей, як означиться чергова проблема. Може, кіт?
Треба вже звідси тікати!психонув. Вислизнув з чужої хати, зачинив двері. «Закінчив діло, гуляй!»промайнуло.
Ще не закінчив,прошепотів, бо розумів: розслабиться, лиш коли сяде за кермо «міні-купера» і відїде якнайдалі від багатої хати віруючої киянки.
З підїзду не вискочив, як підстрілений. Застиг на мить біля прочинених дверей, визирнув у тихий провулок: є хто? Ані душі. Вже прикидав, як спокійно дійде до щасливої жабки біля сміттєвих баків, щоби покласти в її багажник сумку з жирною здобиччю, коли побачив чоловіка з кейсом у руці: вивернув з-за рогу, швидко сунув у бік підїзду, в якому якраз будував план відходу Консуматенко.
Це ж тивразився Юрко, бо впізнав демона, на боротьбу за яким його нині заряджала довірлива стара жінка.
У чоловіка, певно, були залізні нерви: в одній руці міцно стискав алюмінієвий кейс, другою застібав ґудзики просторої синьої куртки, яку на ходу вдягав поверх шкіряної коричневої. Зараз скине бейсболку і стане іншою людиною: не впізнати.
Бейсболка і підвела. Чоловік з кейсом якраз порівнявся з підїздом Підняв руку, щоб зняти бейсболку. На коротку мить рука перекрила огляд, бо інакше б чоловік помітив крізь щілину прочинених дверей підїзду збуджені очі Консуматенка.
Консуматенку не заважало ніщо! Встиг розгледіти навіть великі краплі поту, які стікали по скронях незнайомця. «Нервуєшся, брате?»промайнуло щиросердне. Стиснув сумку в одній руці, другою різко розчахнув двері підїзду і я-а-ак дасть незнайомцю ногою в живіт. Чоловік не чекав! Звалився, як підкошений, скрутився, тримався за живіт, бейсболка покотилася по землі, та кейс із руки не випустив, міцно тримав.
Консуматенко полохливо роззирнувся: нікого! Кинув сумку в підїзді, вхопив бейсболку, натяг чоловікові на маківку. І перш ніж підхопити його попід руки і разом з кейсом затягти до підїзду, нахилився і щосили вдарив ножем у живіт.
Тепер не рипнешся
Незнайомець судомно хапонув ротом повітря і знепритомнів. Консуматенко затяг його разом із кейсом до підїзду. Одразу кинувся відкривати кейс: не виходить!
Дідько, добре! Потім Далі що?роззирнувся, аж бачить: під сходами невеличкі двері до підвалу ведуть. Твою наліво! І як після того в дідові віщування не вірити?! Всев масть!
Затягнув незнайомця до підвалу, без роздумів полоснув ножем по горлянці, той і віддав Богові душу. Консуматенко витер з ножа свої відбитки, вклав ніж у долоню небіжчика.
Сука ти! Стару зарізав!і ходу з підвалу. Щільно зачинив двері, ще й скрутив дротом металеві дужки, на яких мав би замок триматися.
Сумку в одну руку, кейсу другу. Красава! Тільки треба вже покидати місце щедрих жнив: удача не любить тих, хто занадто довго її гвалтує.
З підїзду вийшов, ледь не обісцявся від страху, бо тихий провулок узявся жахати Консуматенка звуками, рухами, людьми. Звідки вони всі?! Онде молода матуся візочок котить, кілька жінок розмовляють біля сусіднього будинку, двоє чоловіків тягнуть великий, схожий на телевізор пакунок, а проїжджою частиною тихо повзе розкішна іномарка.
Йшов до іржавого «міні-купера», очі в землю:
Анасрати! Все вийде! Я ж фартовий тепер!
Фарт не подарував упевненості. Нервово відкрив багажник, закинув у нього сумку й алюмінієвий кейс, зачинив і вже подався до передньої лівої, аби вскочити в салон (скоріше геть!), та згадав дідові слова: «І памятай: ти не просто суперавтівку купуєш, а ще й суперсейф, бо нікому і ніколи не спаде на думку в багажник іржавої жабки залізти!»