Чоловік повернувся до рукомийника і взявся зачісувати волосся вузьким густим гребінцем, позираючи у прибите до дерева дзеркало. Енергійними рухами правої руки він водив гребінець від чола до потилиці, намагаючись пригладити неслухняне шорстке і вже трохи сивувате волосся. Задоволено дивився у дзеркало і крутив головою то праворуч, то ліворуч. Та він ще й нічого хлопець! У силі віку, як то кажуть. «Не гарний, але до біса симпатичний», вимовив уголос улюблену приказку свого діда. А він і схожий на діда: успадкував від запорізьких козаків і високий зріст і дужість. Хоч зараз би відмахав пішки скільки завгодно без усіляких фізичних тренувань. І дівчатам він ще подобається Згадавши деякі пікантні подробиці свого самітництва, про які дружина, зрозуміла річ, і гадки не мала, Олег вдоволено посміхнувся до свого віддзеркалення.
Пройшов на кухню і розпочав обов'язковий ранковий ритуал«кавову церемонію». Поставив на вогонь глиняну турку, яку купив колись у Опішні, засипав туди дві чайні ложки кави грубого мелива, зачекав допоки не зявляться бульбашки, зняв каву з вогню, перелив її у великий кухоль і пішов на відкриту веранду, щоб неквапливо і без поспіху випити каву невеличкими ковтками Саме в неспішності й полягала суть цієї вранішньої церемонії
Як доля завернула Але ж Олег Томашенко не завжди трудився виконробом-охоронцем у власної жінки. У золоті дев'яності, коли все державне перепливало до приватних рук, давній друг Діма Леоненко перетягнув його, доцента кафедри історії, з металургійного інституту на свою фірму. Діма тоді гендлював трубами, що вироблялись на великому металургійному підприємстві, де його дядько працював заступником директора. Інфляція, зростання долара. Кому війна, а кому мати рідна: гроші зненацька сипонули як з рогу достаткуне порівняти з доцентською мізерною платнею з усіма її набавками. Дружина тоді пишалася ним. Негайно купили музичний центр, телевізор Sony, відеомагнітофон, вдяглися пристойно, почали краще харчуватися. А потім залишили сина тещі й майнули в круїз Середземним морем. Італія, Франція, Греція миготіли як малюнки з «Клубу кіноподорожей». А в Римі в одній кав'ярні його ледь не викрала якась гаряча італійка! Спочатку недвозначно йому сигналила за спиною шлюбної жінки, а потім підмовила офіціантку, щоби та виманила його на вулицю. Мало не повела за собою, бестія! Якби не дружиначкурнув би за смуглявкою аж закурилось би! Які то були чудові часи!..
Та до кінця століття справи у державі залагодились, інфляція знизилася, дядькозамдиректор віддав Богові душу, і від заводської годівниці їх одразу ж усунули. Зароблені на трубах гроші Олег вклав у кіоски, втім зиску від них так і не дочекався В сімї почалися сварки Дружина тоді вже перевчилася на бухгалтера й засвоювала практичне рахівництво. Швидко забулися часи, коли він приносив додому гроші пакунками. Жінка раптом схаменулася, що все розтринькано на круїзи, техніку й ремонт квартири, а нерухомості так і не придбали. Та засмучувалася недовго: приятелька порекомендувала її на роботу до приватної фармацевтичної фірми на посаду головного бухгалтера, і матеріальне становище родини Томашенко знову поліпшилося з тією лише різницею, що гроші тепер заробляла дружина. Не порадившись ні з ким, вона придбала цю ділянку й почала вкладати кошти в спорудження двоповерхової дачі. Спочатку будівництво рухалося повільно та згодом пожвавилося. Рахунки будівельних фірм дружина оплачувала легко й обирала насамперед якість. Зведення дачі вимагало уваги, і Олег дедалі більше відволікався від своїх кіосків. Зрештою бізнес довелося згорнути. Спочатку мав гадку влаштуватися на якусь роботу. Але на яку? Охоронцем? На що він був здатний, крім того, як гендлювати трубами уторованими схемами або читати лекції з історії? І потім Кандидат історичних наук, який-неабиякий бізнесмен, працюватиме охоронцем? Та згодом питання про працевлаштування відпало само по собі.
Олег із задоволенням вгруз у глибокий фотель на відкритій веранді, притуляючи до грудей кухоль з гіркою ароматною кавою. Поволі озирав зелені верхівки шпилькового лісу, який манячив десь вдалині, і думав про те що буде, коли будівництво закінчиться. Відчував, що нічого доброго Марек міг стати у нагоді лише при працевлаштуванні за елементарними будівельними спеціальностями, але дружина такої ганьби не потерпить. Начебто все в неї гаразд, але на необразливе питання: «А чим ваш чоловік займається?» вона спочатку відповідала, що в нього є крамниця на Лівобережжі, допоки якийсь прискіпливий мешканець житлового масиву Лівобережний не зажадав отримати адресу тієї злощасної крамниці. Тоді вона почала всім казати, що крамничку чоловік спродав і наразі займається кіосками, невиразно махаючи рукою у далину ТамДесь на окраїні міста. Будь-яку жінку, яка робить кар'єру, можна збити з пантелику щонайпростішим питанням: «А чоловік ваш чим займається?». І вся кар'єра затьмарюється, тому що в дами, яка цілодобово длубається на робочому місці, з особистим життям майже завжди не все гаразд. Якщо чоловік і є, то не такий він вже й бізнесмен, як його репрезентують, а часто-густо ніде й не працює, а розтринькує жінчині гроші.
Олег допив каву й ляснув себе по чолу. Телефон! Як він забув?!! Побіг до своєї «виконробської» і витяг з-під подушки мобільника. Оце так-так! Чотирнадцять дзвінків за годину! Що там в неї горить?
Не встиг вмикнути звук, як телефон заграв мелодію Морріконе Проте із слухавки долинув незнайомий товстий голос:
Алло, алло Вичоловік Томашенко Марини Олексіївни?
Так, я здивувався Олег. А ви хто?
Капітан міліції Григоренко. Негайно приїздіть до лікарні Це та, що в райцентрі Прісне. Одразу за містом.
Щось трапилося?.. Де моя дружина?
Вона тут. Коли ви будете?
Олег швидко міркував. До Прісногокілометрів тридцятьЯк туди дістатися без автівки? Може Марек підкине? Якщо він вдома, звичайно. Як ні, то доведеться пхатися пішки крізь ліс або ґрунтовкою до траси.
За годину буду
Гроші візьміть і документи, кинув капітан наостанок.
Олег метнувся до Марека, але той, як і очікувалося, ще зранку поїхав до міста. Вирішив таки тьопати пішака до Калинівки крізь ліс, а відтіля вже якось маршруткою або подорожнім транспортом. Швидко збігав нагору і витяг з сейфу 5000 гривень, які дружина залишила на ковані поручні. Поки метушився, одна-однісінька думка дерла його розпечений мозок: як вона там опинилася? Їхала сюди? Але чому об'їздом через Калинівку? Останнього разу він розмовляв з нею вчора десь о сьомій вечора. Олег схопив мобілку і знайшов перелік дзвінків. Так Вона телефонувала йому о 18 годині 37 хвилин і повідомила, що запізнюється на роботі. Потім нервово поскаржилася, що всі її задовбали, вилаяла за те, що досі не домовився з різьбярами кованих поручнів та трошечки поскиглила, що завсіди має всі справи сама ладнати. Далі помякшала і наказала чекати на неї завтра, тобто сьогодні, у суботу. Приїде по обіді, коли виспиться.
Через півгодини змоклий як хлющ Олег ледве видибав з лісу. Черевики на тонкій підошві неприємно чвакотіли, і він пошкодував, що не пішов ґрунтовкою. Пройшовши з півгодини уздовж лісосмуги, побачив удалечині на роздоріжжі міліцейську машину, а поручсріблясту автівку, яка просто-таки вжмакалася у величезного дубаУ передчутті лиха він прискорив крок і за декілька хвилин впізнав свій Chevrolet Поки біг вдивлявся у пошкоджену передню частину, зігнуту кришку капота, відірване праве дзеркало, зім'яті дверці й силувався уявити міру важкості травми, яку одержала його дружина. Біля міліцейської машини тупцювали міліціонер (напевно той хрипкий капітан, який йому телефонував) та два даїшники. Олег побіг щосили, не зважаючи на хлюпання води в черевиках. Капітан вже підвівся на підніжку, коли його зупинив крик:
Зачекайте! То ви мені дзвонили?
Капітан обернувся.
Ви хто? Томашенко? Давайте швидше.
Олег на мить зупинився біля свого Chevrolet:
Подушка хоч спрацювала?
Ні Вона ремінь не пристібнула
Сідаючи до міліцейського УАЗіку, Олег послизнувся на мокрій глині, яка, очевидячки, вже давно просипалася з якоїсь вантажівки. «Не впоралася з кермом» промайнуло в голові
Дорогою капітан розповів, що аварія сталася приблизно опівночі. Повз їхав хлопець на «Ланосі», побачив потрощену автівку і подав трохи назад, щоб довідатися в охоронців з базару, де тут найближча лікарня. Один з охоронців під'їхав з ним до місця події і повідомив, що лікарня далеко, а фельдшерсько-акушерський пункту п'яти кілометрах. Вирішили, що хлопчина відвезе зомлілу жінку до фельдшера, а охоронець викличе міліцію. Разом вони перевантажили Марину до «Ланосу», хлопець повіз її у ФАП, який, звичайно, був зачинений. Довелось підняти там всіх собак, щоб знайти фельдшерку, але сонна й перелякана жінка наказала негайно везти непритомну Марину до районної лікарні, бо не має чим і уколу зробити. Та коли б і мала чим, то не зробила б, бо побоюється, що лікар тоді не зможе поставити правдивий діагноз. Телефону у фельдшерки теж не було. Хлопець чортихався, що в нього грошей на картці катма, а йому ще треба дружину, яка наразі їде містом до пологового будинку, розважати. Словом, привіз він Марину біля третьої години ночі до лікарні, швидко все це розповів медсестрі в приймальні й тільки закурилося за ним. Увесь цей час ваша жінка щось бурмотіла, але невиразно, наче уві сні. Охоронець стверджує, що від неї тхнуло алкоголем. Щось солодке на кшталт шампанського. Така от тяганина