Ти знаєш дорогу до туалету.
Від його усмішки Рейвен стало легше на душі. Було приємно, що він дозволив їй піти самій. Перш ніж повернутися назад, Рейвен оглянула вікно. Забите цвяхами.
Вона вийшла і попрямувала до дверей у гардероб, та Алексі зупинив її.
Сідай, випий зі мною кави з пітою.
Він приніс і поставив на стіл дві паруючі чашки і тарілку з теплими хлібними коржиками. Відламав шматочок і вмочив у каву. Рейвен зробила так само.
А тепер продовжимо розмову, яку почали кілька днів тому.
Рейвен, як учениця у школі, зчепила руки на столі.
Добре, Алексі, як скажеш.
Хороша дівчинка.
він ще, чого доброго, й золоту зірочку тобі за слухняність дасть
Яка країна є імперією зла?запитав Алексі.
Він хоче, щоб вона сказала, у що повірила?
Америка.
Чому твій батько запроторив тебе до афінської божевільні?
яка відповідь йому сподобається?..
Хочеш, щоб я тобі пояснив?спитав Алексі.
Так.
Тому що він розбещував тебе, коли ти була маленькою, і ти, очевидно, почала про це згадувати.
Рейвен кивнула.
Він
стули пельку, рейвен
І всім начхати на те, що з тобою відбувається.
Звідки ти знаєш?
Я тобі доведу,Алексі вийшов і невдовзі повернувся, несучи в руках ноутбук. Поклацав мишкою.Я завантажую пошуковик.
Що це таке?
Звісно, Рейвен знала, що таке пошуковик, але погоджувалася із сестрою, що треба й далі вдавати дурну білявку.
Завдяки йому я можу переглядати пресу за будь-який день з якого завгодно куточка світу.
дозволь йому тебе повчити. чоловіки це люблять
Це неймовірно! І що ти шукатимеш?
Статті в газетах за той день, коли ми звільнили лікарню. Побачимо, чи є комусь діло до твого зникнення.
По спині Рейвен пройшов холодок. Мусить щось бути. Це ж новина.
Алексі набрав: Рейвен Слейд.
Скільки ти вже в нас?
Під столом вона провела пальцями по подряпинах у себе на руці.
Разом з сьогоднішнім девять днів.
Поряд з твоїм іменем я ставлю дати, відколи ти в нас. Дивись, отут газети: «Нью-Йорк Таймс», «Дейлі Ньюз», «Інтернешнел Гералд Трібюн». Бачиш? Жодного слова. Якби вони переймалися, про тебе написали б у газетах.
Рейвен раптом пройняв страх.
А місцева преса?
Алексі додав кілька назв грецьких газет. Про її викрадення ані рядка. Алексі мав рацію. Нікому немає діла.
Тому тобі краще буде тут з нами. Розумієш?
Починаю.
Коли я ненароком застрелив Ясона Тедеску, він сказав: «Рейвен знає». Що він мав на увазі? Що ти такого знаєш?
Рейвен похитала головою.
Уявлення не маю, що я знаю.
Алексі встав з-за столу і підійшов до шафки над плитою. Рейвен не було видно, що він там робить.
Один з наших завжди тримає запас для себе,він простяг їй кусник чорного шоколаду.
Вона відкусила трішечки. Потім більший шматок, іще один. Відчула, як рот наповнюється солодкою слиною.
навіть краще, ніж золота зірка
Рейвен зіскочила зі стільця і обійняла Алексі.
Він впявся очима у її ліву руку.
Де ти так подряпалася?
Так я веду відлік днів. Це мій особистий календар,вона порахувала шрами.Девять подряпин за девять днів.
Алексі викрутив їй руку.
Щоб більше такого не робила. Я казатиму тобі, який день. І що робити. І коли їсти, і коли спати, і коли ходити в туалет. Щоб більше жодних подряпин.
Мені боляче.
Алексі відпустив її руку і погладив по щоці.
Коли ти все добре зрозумієш, зможеш стати однією з нас.
Я зроблю все, що ти захочеш.
Добре. А зараз мені треба вийти ненадовго, буду хвилин за десять.
Її охопила паніка.
Не залишай мене саму.
Та я ж ненадовго.
Візьми мене з собою.
Не можу. Ти мусиш залишатися тут.
Рейвен вчепилася йому в руку.
Не йди.
Я думав, ти готова робити все, що я скажу.
У неї запаморочилося в голові. У жодному разі не сердити Алексі.
Так, звичайно,Рейвен заходилася прибирати зі столу.Я помию посуд, поки тебе не буде. Повертайся швидше.
От і молодець,Алексі поцілував її в чоло.
Коли він вийшов, Рейвен помітила, що двері лишилися прочиненими. Підбігши до вікна, вона побачила, як Алексі переходить вулицю. Це її шанс втекти. Геть з цієї вязниці, зійти східцями внизі на волю. Рука потяглася до клямки.
зупинися. він, напевно, спостерігає з того боку вулиці
Рейвен відсмикнула руку так, ніби клямка раптом розжарилася до червоного. Намотала пасмо волосся на палець з такою силою, що ледь не вирвала. Якби він хотів її вбити, то вбив би в лікарні. Що ж, якщо вона їм потрібна, вони її не чіпатимуть. Рейвен з грюкотом зачинила двері й пішла назад до мийки. Повитягала шухляди. Ні ножів, ні виделок, самі лише ложки.
розбий тарілку і переріж собі горло
Чому ти кажеш, щоб я себе вбила?
нумо, зараз же
Ні!
боягузка
Сама ти боягузка. Я виберу час і місце, як мама. Як ти на це дивишся?
Мовчання. Сестра зникла.
Кроки на сходах. Алексі повертається. Рейвен змусила себе зайти до гардеробу і зачинила двері. Схлипуючи, почала вишкрябувати на руці свій десятий день.
Боже, Алексі ж заборонив їй дряпатися. Не треба його дратувати. Рейвен поплювала на долоню і потерла свіжий шрам. Якщо питатиме, вона скаже, що забула. Або що поранилася випадково. Алексі повинен думати, що вониодна душа. Вона має зробити так, щоб він її захотів.
У темряві Рейвен обмацувала шрами так, ніби це був напис шрифтом Брайля. Десятий день ще не заструпився й болів дужче за інші.
РОЗДІЛ 11
Алексі Коста бився з американськими солдатами, слухав їхні крики, коли стинав їхні голови. Раптом вони всі перетворилися на жінок з немовлятами. Весь мокрий від поту, він сів у ліжку. Проковтнув мокротиння, що зібралося в горлі. Кляті нічні жахи! Алексі глянув на годинник: майже сьома. Рейвен, мабуть, ще спить у своїй кімнатці. Він не став будити її, коли прийшов учора ввечері, радий, що вона не спробувала втекти.
Хтось тихо постукав у вхідні двері. Дивно. Ніхто не приходив до схованки, попередньо не зателефонувавши. Алексі вийняв з шухляди під нічним столиком свою «берету» двадцять другого калібру.
Хто там?
Тиша. Тримаючи пістолет за спиною, Алексі поклав руку на клямку. У щілину над порогом просунувся складений папірець. Він шарпнув двері на себе. Маленький хлопчик, що стояв на сходах, кинувся навтьоки, та Алексі схопив його за руку.
Ти що тут робиш?
Пані дала мені десять драхм, щоб я відніс записку на цю адресу,зарюмсав малий.Нікого не кликати, просто просунути під двері.
Яка вона на вигляд?
Висока. Очі як вуглинки. Волосся чорне, заплетене короною. Оливкова шкіра. Десь за тридцять, але гарна.
Нікуди не йди,Алексі розгорнув записку.
ЗАТЕЛЕФОНУВАТИ ЗА НОМЕРОМ 210722 09 53. ТЕРМІНОВО
Алексі поліз до кишені і видобув звідти євро.
Забудь, що взагалі сюди приходив.
Хлопчина схопив монетку і дременув униз сходами. Алексі увійшов досередини й замкнув двері. Витріщився на послання. Ніхто, крім людей із «Сімнадцятого листопада», не знав, де їхня схованка. Якби поліція їх викрила, то давно влаштувала б облаву. Алексі перевів погляд на телефон. Дзвінки можуть відстежувати. То й що, автор записки все одно знає, де він.
Понишпоривши в шухляді письмового столу, Алексі витяг один зі своїх одноразових мобільних телефонів. Набрав номер. Чотири гудки. Він зібрався було вибити, як раптом мякий голос здушено прошепотів:
Рада, що ти зателефонував, Алексі.
Хто це?
Не розмовляти по телефону. Ми зустрітися.
Зустрітися з незнайомкою? А раптом ви хочете мене вбити?
Хихотіння.
Якби я хотіла, ти вже був би мертвий. Я ж знала, куди послати хлопця.
Де зустрічаємося?
За півгодини в Плака, біля таверни.
А вона не дурна. Для таємної зустрічі переповнене туристами відкрите кафенайкраще місце.
Як я тебе впізнаю?
Я тебе сама знаходити. Ми впізнаємо одне одного. Не дзвони більше на цей номер, я заплатила за нього наперед і знищити, коли ми закінчимо розмову.
Приголомшений, Алексі спробував пригадати всіх жінок, з якими спав. Надто багато. Звузимо коло. Хлопчик сказав, що вона висока і вродлива. Із чорними очима і чорним волоссям, заплетеним короною. Що ж, невдовзі він сам усе побачить. Алексі засунув «берету» за пояс штанів ззаду. Звичайно, він не зможе використати її в натовпі, але нащо ризикувати?