Мамо! Ой, я пройшла! Ура! Ура-а-а-а-а-а! заволала Льолька.
Зірвавшись з крісла, вона закружляла кімнатою у танку, що нагадував своїми рухами танець печерної людини, яка загнала у яму мамонта.
У відповідь на її крики й тупіт босих ніг по лакованому паркету в стіну затарабанив сусід Діма, який працював фізруком у середній школі та був змушений підробляти ночами таксистом. Бо на зарплати вчителя і продавчині супермаркету одягнути, нагодувати й вивчити двох восьмирічних доньок-близнят молодим батькам було вкрай складно.
Льолька, будь людиноюдай поспати! У мене друга зміна в школі сьогодні,пролунав приглушений стіною голос сусіда.
Спи, Дімончик, спи. Я більше не буду. Зараз в іншу кімнату піду, крикнула у відповідь щаслива дівчина.
Льолька підскочила до столу, висмикнула дроти й, схопивши ноутбук, втекла до вітальні. Впавши в крісло, вона швидко прочитала другий лист, у якому їй повідомляли про нагородження премією в розмірі тисячі євро, яку отримували всі фіналісти.
Такою новиною потрібно було негайно поділитися з Дариною та Марго. Льолька, поклавши ноутбук на журнальний столик, підскочила з крісла в пошуках мобільного телефону, який за законом підлоти лежав там, куди вона дісталася в останню чергув спальні на підвіконні. Схопивши підступний апарат, Льолька повернулася в крісло, але виявилося, що без цигарки якось не так смачно розповідатиметься. Вхопивши цигарку, вона замість крісла попрямувала до кухні. Насипавши в турку мелену каву, додала цукру і заливши все водою, поставила її на вогонь. Підпаливши цигарку, Льолька увімкнула витяг та нарешті зателефонувала Дар'ї.
Подруга довго не відповідала, потім скинула виклик і за хвилину зателефонувала сама.
Вітаю тебе, Льольчик. Я у «Техасі» з клієнтом обідаю, так що пардончасу замало, швидко проказала подруга.
Дашка, мене узяли! Ура!
Куди узяли? Ти про що це? Ти чого? Куди це ти вже знову влізла? Тобі що, зайнятись нічим? обурений голос подруги розривав динамік мобільного телефону.
Дашка, алло. Увімкни мозок! Або ти через обід з клієнтом не в змозі це зробити? Я в фінал конкурсу пройшла і штукар євриків виграла!
Фух! пролунав полегшений видих подруги, Ти мене так більше не лякай. Я пам'ятаю про твій конкурс, і ні хвилини не сумнівалась у твоїй перемозі. Ти геній, Льолька! Пуаро та Агата Крісті, у порівнянні з тобоюпорожнє місце.
Дарина! Пуароце літературний персонаж, а Крістінеповторний майстер у написанні детективів. Мені до неї, як козі до балетмейстера.
То й що з того? Все гаразд. Не зважаючи на цети найкраща. Всіх розірвемо або затопчемо! Давай, сонце моє, зустрінемося ввечері. Я у тебе буду десь о сьомійвсе візьму. Цьомки-цьомки тебе! зв'язок розірвався.
У цій галасливій промові була вся Дарина! Після закінчення навчання у виші, їй потрібно було довести батькові, що вона цілком може замінити йому сина, про якого він мріяв. Тому новоспечений менеджер брала клієнтів за горлянку, користуючись усіма доступними й не зовсім, засобами, якими її нагородила матінка природа.
Від батька вона перейняла ділову хватку і вміння зрозуміти кандидата у потенційні покупці. Навіть досвідчені продавці із захопленням спостерігали, як вона проводила переговори. Дашка узяла на озброєння «метод Жеглова» та успішно застосовувала його на практиці. Вона вміла залізти в душу до співрозмовника, зрозуміти його, а за необхідністюі побути серветкою для сліз. Вона все робила швидкомиттєво оцінюючи обставини й блискавично приймаючи рішення.
Ось і зараз, почувши про Льольчин успіх, Дар'я безпомилково вловила її бажання розповісти за довгий й такий бентежний шлях до перемоги. Відчувши це, вона сама призначила зустріч. Льолька посміхнулась, подумки побажавши подрузі успішного завершення перемовин і набрала номер Марго.
* * *
Марго доводилася Льольці одночасно хрещеною матірю та двоюрідною тіткою. Своїм другим імям (яке практично замінило найперше, прописане в паспорті та свідоцтві про народження) дівчина була зобов'язана саме їй.
Маргоша в свої сорок два роки встигла тричі вийти заміж та розбігтися. І всі три рази вдало, як вона всім розповідала, але, як не дивноце відповідало дійсності.
Від кожного з колишніх чоловіків, Марго отримала пристойне збільшення у грошовому плані. Вона примудрилася зберегти з колишніми прекрасні відносини, не дивлячись на те, що кожен із чоловіків після розлучення з Марго, створив нову родину.
Отримані від чоловіків гроші вона не розтринькала, на відміну від більшості подруг, а з розумом вклала в бізнес, який будувала на власний розсуд, без партнерів і кредитів, користуючись природною кмітливістю та вродженим почуттям краси й гармонії.
В наслідок цьогоМаргарита Турова стала власницею дачі в престижному селищі неподалік від столиці, спа-салону, двох крамниць елітних парфумів та лазні.
З крамницями та салоном Марго впоралася сама, а лазнею керував тамбовський сільський мужик, до якого всі зверталися «Петрович».
У свої п'ятдесят шість років, Петрович розумівся на легкому парі, віниках, травах й трав'яних чаях та зазвичай у жіночій душі.
Незрозуміло як, але Маргоша виділила його в натовпі ринкових вантажників, де Петрович перебивався випадковими заробітками під час подорожі з Португалії у Тамбовську область. До Європи, за його словами, він потрапив без копійки грошей і без знання мови, просто з цікавості властивої слов'янської душіподивитися, як інші народи живуть.
Вивчення народів затягнулося на сім років, за які він встиг не тільки подивитися, але й органічно вписатися в європейське суспільство, доки пильні співробітники еміграційної служби Португалії не виявили його в порту Лісабона. Чоловік був затриманий під час спроби нелегально потрапити на борт вантажного пароплава, який прямував до Аргентини. З незрозумілих причин Петровича депортували замість Росії до України.
З Європи він виніс відмінне знання п'яти мов, вміння готувати чудову піцу «Весела вдова», пасту «Де ля Римо» і дивовижно смачну лазанью, масу анекдотів, народних пісень та жартів з примовками.
Марго оселила його на дачі, найнявши на роботу садівником. Інакше Петрович не погоджувався приймати матеріальну допомогу. Її найближчі подруги крутили пальцями біля скроні, пророкуючи, що «безхатько» обкраде дачу, влаштує там кубло для вживання наркотиків, торгуватиме самогонкою ы наостаннє зґвалтує Маргошу, після чого обов'язково її вб'є.
Яке ж було їхнє здивування, коли після двотижневої відсутності вони всією компанією, суботнього ранку з'явилися з перевіркою. Окрім незвичайного дизайну дачної ділянки «комісія» виявила дерев'яний зруб, який невідомо звідки зявився на подвірї і під час детального огляду виявився лазнею.
Ще більше вони здивувалися після того, як Петрович, змусивши «панянок» переодягнутися в льняні сорочки, до колін, влаштував їм сеанс «банного релаксу». Сеанс тривав три години й складався: з семи заходів у парильню, з віниками, жартами й піснями, розпивання трав'яних чаїв, дерев'яних цебер, наповнених ароматною сіллю, в які втомлені бізнес-леді з задоволенням опускали натруджені ступні та легкого перекусудивної за смаком юшки з карасів, виловлених у озері. Після цього «панянки» проспали до вечора, а прокинувшись, відчули себе народженими заново.
Саме тоді у Марго й зявилася ідея поставити «банний релакс» на комерційну основу. Петрович, який звертався до Маргоши не інакше, як «Бариня», почухавши бороду, погодився очолити лазневий підрозділ, тому, як на його думкуйому зараз все одно нічого було робити.
Одружуватися Марго більше не збиралася, завівши «для здоров'я» двох молодих коханців-екстремалівінструкторів з дайвінгу та парашутного спорту, повністю поділяючи їхню пристрасть до цих дорогих захоплень. Дітей у неї не було, тому хрещена перенесла всю свою нерозтрачену материнську любов на Льольку.
* * *
Марго відповіла одразу. Вислухавши захоплені крики улюбленої племінниці, привітала її, та з радістю погодилася приєднатися до їхніх посиденьок увечері. За цими розмовами Льолька мало не проґавила каву, що підскочила догори. Вона підхопила турку й перелила шиплячу та запашну коричневу рідину до чашки. Любов до гарної міцної кави й вміння її заварювати, теж були отримані під час спілкування з хрещеною. Вдихаючи гіркий аромат, Льолька маленькими ковтками пила напій, що обпалював рота, безцільно пересуваючись кухнею.