Понад тридцять років настоятелем Великої синагоги був видатний знавець Талмуду і Каббали рабі Єгуда Кьовеш, який, попри похилий вік і слабке здоровя, залишався активним членом юдейської громади як Угорщини, так і світу.
За Дунаєм сідало сонце, і рабі Кьовеш виходив із синагоги. Проминав бутики й загадкові «руїн-бари» вулиці Дохань, прямуючи додому на площу 15 березня, у двох кроках від мосту Ержебет, що сполучає давні міста Буду і Пешт, котрі офіційно стали одним містом лише у 1873 році.
Не за горами був Песахзазвичай найвеселіша пора для Кьовеша,проте відколи він повернувся минулого тижня з Парламенту світових релігій, рабі відчував лише бездонну тривогу.
«Краще б я туди не приїжджав»
Надзвичайна зустріч із єпископом Вальдеспіно, алламою Саєдом аль-Фадлом і футурологом Едмондом Кіршем не давала Кьовешеві спокою вже четвертий день.
Повернувшись додому, рабі пішов у двір, де в садку відімкнув хáзіко маленький флігель, що слугував йому за особисту каплицю і кабінет.
У будиночку була одна-єдина кімната з високими полицями, які вгиналися під вагою богословських томів. Кьовеш підійшов до столу і сів, невдоволено поглянувши на безлад перед собою.
«Побачив би хто мій стіл цього тижняподумав би, що я збожеволів»
На столі лежали відкритими кілька складних релігійних текстівїхні сторінки були обліплені папірцями для записів. Далі на деревяних підставках розташувалися так само відкриті важкі томиТора івритом, арамейською та англійською мовами; усі вони були відкриті на тій самій книзі.
Буття.
«На початку»
Кьовеш, звичайно, міг цитувати Книгу Буття з памяті всіма трьома мовами; читав він радше академічні коментарі до Книги Зоар та складної каббалістичної космології. Адже для такого богослова, як рабі Кьовеш, вивчати Книгу Буттяце приблизно як для Ейнштейна повертатися до шкільної арифметики. Однак цього тижня поважний рабин займався саме цим, а його записник на столі просто-таки обсіли липкі папірці з нотаткамитак швидко накиданими, що Кьовеш сам ледве міг розібрати, що там написав.
«Я наче розум втратив»
Рабі Кьовеш почав із ТориКниги Буття, яку визнають і юдеї, і християни. «На початку сотворив Бог небо і землю». Далі він звернувся до коментарів Талмуду, перечитав раби-нічні пояснення Маасех БерешітАкту Творення. Відтак занурився в мідраші, замислився над тлумаченнями від різних поважних екзегетів, які намагалися дати раду з суперечливими моментами традиційної історії створення світу. Урешті Кьовеш зарився в містичну каббалістику Зоару, в якій непізнаваний Бог виявляється як десять різних сефірот чи вимірів, розташованих понад каналами, що утворюють єдність, відому як Дерево Життя, з якого розквітають чотири окремі всесвіти.
Загадковість і заплутаність вірувань юдаїзму завжди заспокоювала Кьовеша, нагадуючи: Бог не створював людину здатною зрозуміти все на світі. Однак зараз, побачивши презентацію Едмонда Кірша й замислившись над простотою і зрозумілістю його відкриття, Кьовеш почувався так, наче останні три дні передивляється колекцію застарілих суперечностей. У якийсь момент він зміг лише відкласти давні тексти вбік і пройтися понад Дунаєм, аби зібратися з думками.
Рабі Кьовеш нарешті почав усвідомлювати болісну правду: робота Кірша дійсно матиме руйнівні наслідки для душ вірян усього світу. Одкровення науковця різко суперечило практично всім релігійним доктринам, і то напрочуд просто й переконливо.
«Не можу забути останнє зображення,думав Кьовеш, згадуючи печальний підсумок презентації Кірша, яку вони дивилися з екрана великого телефона науковця.Така новина вплине на кожну людину, не лише на вірян».
І тепер, попри довгі роздуми останніх днів, рабі Кьовеш не почувався ні на йоту ближчим до розуміння, що робити з інформацією, наданою Кіршем.
Він сумнівався, що Вальдеспіно чи аль-Фадл змогли прояснити для себе цю ситуацію краще. Троє богословів два дні тому спілкувалися телефоном, але ця розмова нічого не дала.
Друзі!почав Вальдеспіно.Вочевидь, презентація пана Кірша викликає стурбованість на багатьох рівнях. Я дуже радив йому зателефонувати мені та обговорити це додатково, але він мовчить. Зараз, гадаю, нам треба щось вирішувати.
Я вже вирішив,відказав аль-Фадл.Ми не можемо сидіти склавши руки. Потрібно взяти ситуацію під контроль. Кірш широко відомий зневагою до релігії, і він оформить своє відкриття так, щоб завдати максимального удару майбутньому віри. Потрібно діяти на випередження. Самим заявити про це відкриття. Негайно. Треба подати його в такому світлі, щоб воно якомога менше зашкодило вірянам у духовному світі.
Я розумію: нам потрібно зробити публічну заяву,сказав Вальдеспіно,але, на жаль, не можу уявити, як подати таке без загрози.Він важко зітхнув.Також проблема полягає в тому, що ми дали обіцянку панові Кіршу зберігати його таємницю.
Правда,відгукнувся аль-Фадл.Мене теж турбує ця обіцянка, однак нам потрібно обирати менше зло і діяти заради більшого добра. Під ударом ми всі: мусульмани, юдеї, християни, індуїстиусі релігії; і, зважаючи, що віра кожного з нас дає людині засадничу істину, яку намагається підірвати пан Кірш, ми зобовязані подати цей матеріал так, щоб не стривожити наших громад.
Боюся, такого розумного способу не існує,мовив Вальдеспіно.Якщо ми розглядаємо можливість публічно розповісти про заяву Кірша, то єдиний життєздатний спосіб у такому разіпосіяти сумнів у його відкритті, дискредитувати його до того, як він проголосить те, що зібрався.
Едмонд Кірш?відгукнувся аль-Фадл.Блискучий науковець, який ніколи не помилявся? Хіба ми всі разом не були на зустрічі з ним? Його презентація дуже переконлива.
Вальдеспіно буркнув:
Не більше, ніж заяви Ґалілея, Бруно чи Коперника свого часу. Релігії вже бували в такій ситуації. Просто наука знову стукає в наші двері.
Але ж на значно глибшому рівні, ніж відкриття у фізиці чи астрономії!вигукнув аль-Фадл.Кірш ставить під сумнів самі основи корінь того, у що ми віримо! Звичайно, можна пригадати історію, та не забувайте: попри всі старання вашого Ватикану, такі люди, як Ґалілей, зі своїми твердженнями зазвичай перемагали. І з Кіршем буде те саме. Цього не відвернути.
Запала похмура тиша.
Мій погляд на ситуацію простий,сказав Вальдеспіно.Я був би радий, коли б Едмонд Кірш не робив цього відкриття. Боюся, ми не готові мати справу з його висновками. І, на моє глибоке переконання, краще, коли б ця інформація не побачила світу.Він ненадовго замовк.Водночас я вважаю, що все в нашому світі відбувається за Божим задумом. Може, нашими молитвами Бог звернеться до пана Кірша й переконає його не оприлюднювати свого відкриття.
Аль-Фадл пирхнув:
Не думаю, що пан Кірштака людина, яка здатна почути голос Божий.
Може, й так,сказав Вальдеспіно.Однак чудеса відбуваються кожного дня.
Аль-Фадл палко заперечив:
З усією повагоюале хіба що ви будете молитися, щоб Бог ударив Кірша блискавкою до того, як він проголосить
Панове!втрутився Кьовеш, намагаючись розрядити напругу, що починала наростати.Не гарячкуймо. Нам немає необхідності просто зараз домовлятися. Пан Кірш сказав, що свою презентацію влаштує через місяць. Чи не варто було б мені запропонувати, щоб ми зараз подумали над цією справою кожен окремо, а потім переговорили за кілька днів? Можливо, нам на думку спаде правильний план дій.
Це мудро,відповів Вальдеспіно.
Тільки не чекаймо занадто довго,додав аль-Фадл.Зідзвонімося через два дні.
Домовилися!сказав Вальдеспіно.На той час ми зможемо ухвалити правильне рішення.
Відтоді минуло два дні, і тепер настав вечір, на який планувалася телефонна нарада.
Рабі Кьовеш дедалі більше хвилювався, сидячи сам-один у своєму кабінеті в хазіко. Минуло майже десять хвилин після призначеного часу.
Нарешті задзвонив телефоні Кьовеш схопив слухавку.Добрий вечір, рабі,сказав єпископ Вальдеспіно; голос у нього був стурбований.Вибачте за затримку.Пауза.Боюся, аллама аль-Фадл не зможе до нас приєднатися.