Ленґдон зазирнув у вузький прохід і відчув, що всі мязи напружилися. «Це в Едмонда жарти такі?»
Не могли б ви мені сказати, що там? Я не великий любитель замкнених просторів.
Цікаво, я про вас цього не знав.
Клаустрофобіяне з тих речей, які зазначають у резюме.Ленґдон зловив себе на тому, що досі не може вповні усвідомити, що спілкується з машиною.
Боятися не варто. Посередині спіралі доволі багато місця, а містер Кірш прохав мене показати вам власне центр. Але перед тим як увійти, Едмонд просив вас зняти аудіопристрій і покласти отут на підлогу.
Ленґдон подивився на високу споруду і завагався.
Ви зі мною не підете?
Виходить, що ні.
Розумієте, все це дуже дивно, і я не зовсім
Професоре, з огляду на те, що Едмонд привіз вас сюди, прохання пройти всередину мистецького витвору є маленьким. Діти щодня це роблятьі лишаються живими.
Ленґдонові ще ніколи не дорікав компютер (якщо цей голос справді належав компютеру), проте це гостре зауваження зробило свою справу. Він зняв пристрій, обережно поклав на підлогу й став обличчям до проходу. Високі стіни утворювали вузький каньйон, який вигинався вбік і зникав у темряві.
Знову як завждизітхнув він, ні до кого особливо не звертаючись.
Тоді глибоко вдихнув і зайшов.
Повертаючи і повертаючи за годинниковою стрілкою, прохід вів Ленґдона дедалі глибше і тривав значно довше, ніж можна було очікувати: невдовзі професор згубив лік виткам. З кожним із них коридор вужчав, і широкі плечі Ленґдона вже майже торкалися стін. «Дихай, Роберте, дихай» Похилі листи металу, здавалося, були готові ось-ось обвалитися й поховати чоловіка під тоннами сталі.
«Навіщо я це роблю?»
За мить до того, як Ленґдон вирішив розвернутися й піти назад, коридор закінчився, відкрившись у велике приміщення. Як і обіцяв Вінстон, воно дійсно виявилося більшим, ніж можна було очікувати. Ленґдон швидко вийшов з тунелю й видихнув; оглядаючи голу підлогу й високі металеві стіни, він знову замислився, чи не став обєктом якогось вигадливого студентського жарту.
Десь зовні клацнув замок, і за високими стінами покотилася луна від швидких кроків. Хтось увійшов у галерею через ближчі двері, що їх помітив Ленґдон. Підійшов до спіралі й почав ходити в ній навколо Ленґдона, наближаючись із кожним витком. Він теж був у цій споруді.
Ленґдон відступив і розвернувся до входу, а кроки рухалися по колу, наближалися. Швидке стакато гучнішало, доки-раптом із тунелю вийшов чоловік. Невисокий, худий, блідий, із пронизливим поглядом і кучмою неслухняного чорного волосся.
Ленґдон з камяним обличчям дивився на нього. За кілька секунд дозволив собі широко всміхнутися.
Великий Едмонд Кірш завжди зявляється ефектно.
Справити перше враження можна лише з першої спроби,привітно відказав Кірш.Я скучив за тобою, Роберте. Дякую, що прибув.
Чоловіки сердечно обійнялися. Ленґдон поплескав товариша по спиніі помітив, що Кірш схуд.
Ти втратив вагу,зауважив Ленґдон.
Я став веганом,відповів Кірш.Це простіше, ніж спортсменом.
Ленґдон розсміявся:
Як же гарно тебе зустріти! Як завжди, змушуєш мене почуватися занадто парадно вдягненим.
Хто, я?!Кірш подивився на свої вузькі чорні джинси, напрасовану футболку з V-подібним вирізом і куртку-бомбер з асиметричною «блискавкою».Це от кутюр.
І білі сланці теж от кутюр?
Сланці?! Це Guineas від Сальваторе Ферраґамо.
І, гадаю, коштують більше, ніж увесь мій костюм разом узятий.
Едмонд підійшов і роздивився ярличок на класичному фраку Ленґдона.
Власне,тепло усміхнувся він,фрак доволі якісний. Ціна приблизно того самого порядку.
Хотів би сказати тобі, Едмонде, що твій синтетичний друг Вінстон вселяє тривогу.
Кірш радісно всміхнувся:
Неймовірно, правда? Ти не повіриш, але я цього року створив справжній штучний інтелектце квантовий стрибок. Я розробив кілька нових власних програм, які дозволяють машині розвязувати завдання й саморегулюватися в цілковито новий спосіб. Над Вінстоном ще працюю, та він з кожним днем розвивається.
Ленґдон помітив: за останній рік навколо хлопчакуватих очей Едмонда залягли глибокі зморшки. Чоловік мав стомлений вигляд.
Едмонде, скажеш, чому привів мене сюди?
У Більбао? Чи в центр спіралівитвору Річарда Серра?
Почнімо зі спіралі,мовив Ленґдон.Ти ж бо знаєш, що в мене клаустрофобія.
Так і є. Сьогодні ввечері я збираюся виводити людей за межі зони комфорту,усміхнувся Кірш.
Ти завжди цим славився.
Крім того,додав Кірш,мені треба було поговорити з тобою, а при тому не хотілося, щоб хтось інший мене бачив до виступу.
Бо рок-зірки ніколи не ходять між глядачів перед концертом?
Саме так!віджартувався Кірш.Рок-зірки магічним чином виникають на сцені з хмари диму.
Угорі світло то яскравішало, то темнішало. Кірш відгорнув рукав і поглянув на годинник. Потім подивився на Ленґдона і раптово посерйознішав.
Роберте, в нас обмаль часу. Сьогодні в мене подія надзвичайної ваги. Власне, важлива подія для всього людства.
Ленґдона сповнювало передчуття.
Нещодавно я зробив наукове відкриття,сказав Едмонд.Це прорив, який матиме далекосяжні наслідки. Майже ніхто на світі не знає про це, а сьогоднізовсім незадовгоя власною персоною звернуся до світу й оголошу, що я виявив.
Навіть не знаю, що сказати,мовив Ленґдон.Звучить як щось дивовижне.
Едмонд перейшов на шепіт, незвично напружений:
Перед тим як оприлюднити це, Роберте, мені потрібна твоя порада.Він ненадовго замовк.Боюся, від цього може залежати моє життя.
Розділ 9
Між двома людьми всередині спіралі запала тиша.
«Мені потрібна твоя порада Боюся, від цього може залежати моє життя»
Слова Едмонда важко зависли в повітрі, і Ленґдон помітив тривогу в очах товариша.
Едмонде! Що відбувається? Що з тобою?
Світло знову моргнуло, але Едмонд не звернув на це уваги.
Для мене цей рік був особливим,почав він пошепки.Я працював над великим проектом, який привів мене до революційного відкриття.
Звучить чудово.
Кірш кивнув.
Так і є, і я не можу дібрати слів, щоб описати, наскільки сильно бажаю поділитися ним зі світом сьогодні. Це відкриття спричинить величезний зсув парадигми. Без перебільшення можу сказати, що моє відкриття матиме наслідки такого масштабу, як коперниканський переворот.
На мить Ленґдонові здалося, що науковець жартує, але обличчя Едмонда виявляло глибоку серйозність.
Коперник? Скромність ніколи не була сильною рисою Едмонда, але така заява видавалася вершиною самовпевненості. Миколай Коперник, батько геліоцентричної моделі світувін довів, що планети обертаються навколо Сонця, чим спричинив наукову революцію в XVI столітті, яка повністю знищила давно проповідувану церквою ідею, що людство перебуває в центрі Божого всесвіту. Його відкриття церква засуджувала протягом трьох століть, аленічого не вдієшсвіт незворотно змінився.
Бачу твій скептицизм,сказав Едмонд.А якби я назвав Дарвіна, було б краще?
Ленґдон усміхнувся:
Те саме.
Гаразд, тоді дозволь спитати: які два фундаментальні питання хвилювали людство протягом усієї його історії?
Ленґдон замислився.
Ну Напевне: «Як усе почалося? Звідки ми зявилися?»
Саме так. Тільки друге питання просто дублює перше.
Не звідки ми зявились, а
куди прямуємо?
Так! Ці дві таємниціосердя людського досвіду. Звідки ми? Куди ми прямуємо? Створення і доля людини. Це дві головні загадки.Едмонд гостро, з уважним очікуванням подивився на Ленґдона.Роберте, моє відкриття дає чітку відповідь на обидва.
Ленґдон намагався усвідомити вагу слів Едмонда й серйозні наслідки.
Я навіть не знаю, що сказати.
Немає потреби казати. Я сподіваюся, що зможу знайти час докладно обговорити майбутню презентацію після виголошення, а зараз маю порозмовляти з тобою про темний бік ситуаціїпро те, до чого призведе моє відкриття.
Гадаєш, будуть наслідки?
Не сумніваюся. Відповівши на ці питання, я поставив себе в пряму опозицію з усталеними духовними вченнями, які розвивалися протягом століть. Питання створення людини і того, що на неї чекає, традиційно є сферою релігії. Я втрутився в цю галузьі представникам релігій світу не сподобається те, що я збираюся виголосити.