Ви б хотіли завагітніти від мужика, який розтинає трупи щодня й від якого пахне моргом?парирував Штефан.
Не про мене йдеться,і ляпнула навіщось:Усі професії потрібні.
Ага, дуже цікава роботапорпатися у мертвих тілах,він легко відсторонив її руку з телефоном.Чесно кажучи, не маю батьківського інстинкту. Але розумію, що ви зараз відчуваєте. Та все одно,глянув на мовчазного Чотаря,навряд чи зможу бути аж так корисним вам у пошуках.
Ольга поклала телефон на стіл.
Я була тут із батьками Євгена. Та спілкувалися з ними ви. Мусили назвати причину смерті.
Це важливо?
Якщо мій товариш хоче знатимабуть. Він колись розслідував убивства, йому видніше.
Так,мовив Штефан глухо після короткої паузи, дивлячись уже повз Ольгу й Чотаря, у вікно навпроти.Я робив розтин. Та батьки хлопця не питали, від чого той помер.
Тепер Вадим вирішив: настав час втручатися.
Стоп-стоп,він трохи присунувся вперед.Бути не може. Їх що, не цікавили причини?
Уяви собі!патологоанатом виклично випнув підборіддя.Вони просто хотіли забрати синове тіло й ні про що більше не думали. Сам здивувався. Утім, знання не поверне йому життя.
Ольга тихо плеснула в долоні.
Точно,повернулася всім корпусом до Чотаря, очі знову блиснули, тепер трохи інакше, та все одно азартно.Я тісно спілкувалася з парочкою Заплав три доби. Мені щиро шкода, вони втратили єдиного сина. Та подібна поведінка цілком у їхньому стилі. Не дивуюся, чесне слово.
Гаразд,мовив Вадим твердо.Деморалізованих горем батьків не цікавить причина синової смерті. Їх підкосив сам факт. Тільки ж юнак не від серцевого нападу помер. Ти профі, Штефане Юрійовичу. Кажи.
Я не мушу тобі звітувати.
А кому?
Цитьте!Ольга стала між чоловіками, знову глянула на коротуна.Якщо приватна інформація чогось коштує
О, ще хабарем спокушайте!пирхнув Штефан.Звісно, коштує. Коли вже для вас як матері це важливохай, скажу. Ціна така: нікому ні пари з вуст. Я вам нічого не говорив. Нехай вас навіть ріжуть, ви мене не здаєте.
Цікаво, хто нас різатиме
Я фігурально,кинув патологоанатом.
Він фігурально,повторила Ольга.
Нехай,Чотар покірно розвів руками.Не знаю, хто може питати нас про це. Та клянуся: швидше язика собі відкушу й проковтну.
Не блазнюй, не смішно,буркнув Штефан.
Я вас прошу, я вас молю!в очах Ольги сльози.
Коротун зітхнув.
От що з вами робити Женю Заплаву спершу накачали сильним снодійним. Щось із барбітуратів, доза і коняку покладе. Точніше не скажу, у мене обладнання не вистачає, та й не роблять у Шацьку подібних аналізів. Требав область направляють.
Ольга і Чотар перезирнулися.
Спершу накачали. Кінська доза. А потім?спитав Вадим.Укололи якусь гидоту. На шиї цятка від голки. Поруч зі слідами від зубів. Помер, не приходячи до тями. Як опинився на тій дорозічорт його знає. І все, у мене перерва закінчилася.
Ігноруючи простягнуту Чотарем руку, Штефан повернувся й посунув до виходу. Та враз завмер, розвернувся, ступив блиснули назад. Тепер уже сам подав руку, а як потиснувпотягнув Вадима ближче.
Ще щось скажу. Не хотів, тобі не хотів. Її,кивок на Ольгу,справді шкода. Навіть трупорізи мають серце. І страшилок не люблю.
Ну?
Бублики гну,від Штефана враз війнуло спітнілим тілом.Про сліди на шиї, оті казочки про упирів. Слини там не помітив. Жодних решток. Навмисне час на це витратив, цікаво ж бо Далі сам мізкуй, грамотний.
Сказаві тепер уже пішов остаточно.
5
До замовлених страв вони не доторкнулися.
Чотар попросив загорнути з собою. Ольга розплатилася, хоч він спробував заперечувати. Повернулися в готель і, не змовляючись, зайшли до неї в кімнату. Там вона поклала пластикові контейнери в маленький холодильник, ввімкнула кондиціонер, хоч у Шацьку спека чомусь не так відчувалася.
Не зважаючи на правила пристойності, завалилася на ліжко, закинувши взуті ноги на бильце. Чотар присів на краєчок стільця, побарабанив пальцями по столу.
Дозволите закурити? Вуха пухнуть,спитала вона.
Ви у себе в кімнаті,почула у відповідь.
Але ж ви не бавитесь.
Колись смалив, казав же. Не заважає.
Тоді подайте сумочку, якщо не складно.
Вадим виконав прохання, й Ольга озброїлася рятівними цигарками. Виробила власне правило: курити в будь-якій незрозумілій ситуації. Під попіл пристосувала скручену паперову серветку, хоч кругла попільниця стояла на столі. Чотар хотів дати і її, та передумавхай буде, як жінці зручно. Після третьої затяжки вона промовила, дивлячись у стелю:
Чесно, не люблю детективів. Не читала ніколи, не дивилася. Брехня там усе.
Мабуть. До чого тут
Бо більшість має уявлення про вашу роботу лише з таких джерел.
Моя роботарибою торгувати. Самі бачили. Я маю пенсію з інвалідності.
Киньте,зітхнула вона.Чудово розумієте, що маю на увазі.
Поясніть. Я ж так само детективів не читаю.
Ольга з підкресленою старанністю збила попіл із цигарки об мяку серветку.
Що означає слина?
Тобто, її відсутність?
Хай так.
Для цього не треба спеціальних знань. Дивіться.
Чотар розкрив рота, поклав туди вказівний палець, легенько стиснув щелепи. Потім витяг, показав Ользі вкушене місце.
У роті живої істоти завжди збирається слина. Медичний факт. Якщо істота, людина чи тварина, щось або когось кусає, на місці прикусу лишаються виділення. Зберігаються, навіть коли засихають. Якщо хочете, це ще й біологічний матеріал. Патологоанатом Штефан Попеляк пояснив: на місці укусу на шиї мертвого приятеля вашої Яни жодних виділень не виявлено.
Тобто, його кусала нежива істота?
Є різні способи лишити на тілі подібні сліди,відповідь прозвучала розмито.Мене зараз більше цікавить, навіщо ці відбитки закарбували на плоті.
А хтоне цікавить?
Звичайно. Але, Ольго, це наступне питання. Ми тепер напевне знаємо: Євгена вбили, тіло поклали на ту лиховісну дорогу. Хто знайшов? Питання. Мотив для вбивства? Мабуть, ще важливіше питання. Наріжне, основне. І, зверніть увагу, барбітурати вкупі з отрутоюземне, реалістичне пояснення наглої смерті. Яке, однак, не перекреслює тутешніх забобонів про упирів і прокляту дорогу.
Вам доведеться все розжовувати,зізналася Ольга.Каша в голові, уперше за багато років не можу зібрати думки докупи.
Буває,кивнув Вадим, витягуючи скалічену ногу.Вбивці чи вбивцям не досить було зжити Євгена зі світу. Вони подбали, аби прикритися одразу двома місцевими страшними казочками. Тіло залишили на так званій проклятій дорозі. А шию жертви помітили укусом хижих вурдалачих ікол. Забагато?
Може, ви й праві. Забагато. Та ви помітили це. Хіба нікому більше не впаде в очі?
Не тут, Олю,він говорив серйозно.Євгенові батьки мимоволі підіграли тутешній поліції. До суті не докопувалися, галасу не здіймали. Тихенько забрали тіло й подалися геть, ховати свого мерця. За негласною домовленістю труп не оформили як кримінальний. Убивство, ще й таке хитромудре, нікому тут не потрібне. Самі бачили цього трупоріза, у нього «дайте спокій до пенсії» на писку читається.
Грубо,поморщилася Ольга.
Зате правда. Як те, що заяв таки нема. А працює воно так: без папірця жодна справа не зрушиться. Тільки ж мене інше цікавить.
Що саме?
Навряд чи повязане прямо з вашою донькою.
Ну?
Є ще два трупи,нагадав Чотар.Знайшли їх раніше. Там же, на проклятій дорозі чи біля неї. Про них узагалі нічого не відомо, звернули увагу? Хіба то тут, то там чутки ширяться. Знову щось про упирів, така всяка дурня. Але питань одразу кілька,він відкашлявся.З Євгеном Заплавою вашим
Не моїм,у її голосі брязнуло.
Гаразд, не з вашим Євгеном Заплавою все ясно. Батьки забили на сполох, поліція мусила шукати зниклого безвісти та оголошеного в розшук. Тому його ідентифікували. А могли ж так само спустити на гальмах, як двох попередників, згодні?
Від несподіванки Ольга рвучко підвелася, сіла. Саморобна попільничка впала, попіл розсипався по килиму.