А от зі мною одного разу вночі теж було, почувся голос з кутка палати, подзвонив хтось. У нас дзвінок«Дінь-дон», два тони, а то дзвонить так, ніби дзвінок зламався і один тільки тон, хрипко так якось «дінь дінь дінь», і з інтервалами великими, ну ніби-як хтось натискає на кнопку і відпускає відразу, ні дає нормально віддзвонитися. Зі мною поряд кицька спала, так вона підняла голову і слухає, тільки вуха туди-сюди повертає. Я з матірю удвох живу в двокімнатній квартирі; вона на ліжку, що поруч стоїть, міцно спить і нічого не чує. А ніч місячна була: навіть крізь штори місяць спальну кімнату так висвітлює, ну майже як вдень все видно, ну, ніби похмурий такий день. І дзвінок цей дивний не вмовкає. Я мамку раз-вдруге досить голосно покликав, вона не прокидається, і кицька теж заспокоїлася і лягла. Ну, я думаю, все одно вже повністю прокинувся, піду потихеньку подивлюся у вічко, хто це до нас серед ночі так наполегливо видобувається. Може, допомога кому яка потрібна, або це сусідові-пяниці дуже випити хочеться; він, може, заснув стоячи біля дверей, а палець машинально смикається і натискає на кнопку дзвінка. Якби не така місячна ніч, я б ні за що з ліжка не зліз, а так пішов, мати турбувати більше не став, побачу, думаю, спочатку що там, а потім вже і вирішу, розбуркати мені її чи ні. І ось проходжу я суміжну кімнату, до дверей у передпокій дійшов вже, і чую, що дзвінок не біля вхідних дверей дзвонить, тобто не попереду мене чується звук, а вже позаду, якби зі спальні, звідки я щойно вийшов. Страх вже мене всерйоз пройняв, що ж це за чортівня така, думаю. Дійшов я таки до вхідних дверей, абсолютно виразно чую затихаючий цей «дінь, дінь»позаду; в дверне вічко все ж подивився, нема, звичайно ж, там нікого, лампочка дуже навіть яскраво порожні сходи висвітлює. Може, думаю, виглянути треба, може, жартує хтоподзвонив і втік вниз по сходах (моя квартира на пятому поверсі в «хрущовці», так що сходи тільки вниз), але не наважуюся, хтозна, може, це грабіжники, всяк буває! Але знову я чітко чую «дінь дінь» позаду ж таки, не з динаміка, що тепер над головою у мене висить. Іду знов до себе в спальню, намагаюся йти безшумно, дихання стримую, серце так і колотиться, у вухах шумить До дверей спальної кімнати дійшовзвук дзвінка голосніше; заходжу в спальню, там все так само: мати і кицька сплять, кицюня, правда, зіницями виблискуєбодриться, але лежить на місці спокійно і голову не піднімає. А звук знову перемістився. Знову десь у мене за спиною! От я разів три туди-сюди пройшов, шукаю джерело звуку, а він ніби як десь у самій стіні між залом та спальнею знаходиться. Я дуже втомився і очманів від цього, пішов, ліг у ліжко і заснув під оте «дінь-дінь». Вирішив, як і кицька, уваги на нього не звертати. Він, звук цей, незрозумілий, звичайно, але напевно не шкідливий, інакше Муська наша на нього спокійно б так не реагувалавже її-точно не обдуриш, вона небезпеку чує, бувай здоров як! Років півтора вже після цього випадку пройшло, жодного разу не повторювалося, а що воно таке булону просто чорт його знає!
А ти матері розповідав? сонним голосом запитав Павло.
Ні, Паш, одразу забув якось, а потім думаю, неймовірно занадто, все рівно скаже, що наснилося. Ось вам першим розповідаю, ти своєю історією про чорну руку мені цей випадок нагадаввідповів Вадька (це він про нічний дзвінок тільки-що розповів). Вадька-недомірокневисокий худий хлопчина з блідим обличчям; зазвичай він не встряє в опівнічні розмови, сьогодні оце вперше його зачепило.
А ти знаєш, Вадя, відгукнувся Гриня з іншого кінця палатидобре, що ти тоді дверей не відчинив.
Вважаєш, то бандити були? запитав Вадя.
Ні, я вважаю, що то була Пікова Дама, впевнено відповів Гриня.
Що це з нічні розмови?! суворо втрутився вихователь, що увійшов до палати. Ану, припиняємо негайно! Спати давно пора. Завтра вас на зарядку за ноги з ліжок стягати доведеться. Все-все-все, спати! тоном, що не допускає заперечень, завершив він, замкнув на гачок вхідні двері і став розстеляти своє ліжко. До того часу, як він роздягнувся і ліг, тишу в палаті порушувало тільки хропіння да посопування поснулих піонерів.
* * *
Нічні розмови, природно, мали своє продовження і вдень, особливо під час денного сну, якщо йшов куди-небудь суворий вихователь. Найчастіше приставали до Пашки ті пацани, хто, заснувши, не змогли дослухати чергову історію до кінця: розкажи, мовляв, чим там все закінчилося. Павло, звичайно ж, відмовлявся, мовляв, не спи іншим разом. Ті, хто слухав до кінця, його підтримували, краще щось нове послухати, ніж знову одне й те ж повторювати.
Одного дня всіх ошелешив Слава. Так, той самий Славка-важкоатлет. Як тільки затихли за дверима кроки вихователя, він встав з ліжка і оголосив:
Сьогодні ми будемо проводити психологічні досліди!
Що таке психологічні досліди з чуток знали всі, багато розмов ходило після масового сеансу гіпнозуроків три тому приїжджав в клуб хтось з послідовників знаменитого Вольфа Мессінга, чудеса всілякі-різні показував.
Десь хвилину після заяви Славіка в палаті було тихохлопчаки осмислювали почуте. Коли допетрали, про що мова, звичайно ж, градом посипалися запитання: які такі досліди, хто буде гіпнотизер, де і коли це станеться, кого будуть гіпнотизувати. Славік підняв догори руку, зажадав тишу, і, коли всі затихли, ошелешив ще дужче:
Сеанс відбудеться ось тут, прямо зараз, гіпнотизувати будуть мене. Петько, неси з веранди стілець.
Стільця встановили посеред кімнати, на нього з поважним виглядом сів Славка, схрестив на грудях руки і зажадав:
Тільки не галасуйте, не товпіться, дивіться зі своїх ліжок! Ти, ти і ти йдіть сюди, будете допомагати. Слухайте уважно Серьогу. Хто буде сміятися, попереджаю: я на того розсерджуся!
Славчин авторитет забезпечив повну тишу і порядок. Троє призначених ним асистентів підійшли до стільця і стали навколо.
А можна, ми будемо стояти, Слав? Лежачи ж нічого не видно! поскаржився хтось із сміливіших глядачів.
Добре, встаньтевідповів замість Славіка Серьога, його сусід по ліжку. Мабуть, вони заздалегідь удвох з Славком все обговорили, і тепер Сергій взяв у свої руки ініціативу. Ніхто в палаті, само собою, не хотів розсердити грізного «піддослідного», який сидів на своєму стільці посередині палати, й уважно стежив за порядком.
Сергій став зліва від Славіка, по ліву руку біля себе поставив одного з трьох задіяних пацанів, двом іншим вказав місце навпроти, з іншого боку стільця.
Слухайте мене уважно і буква в букву точно повторюйте по черзі зліва направо те, що я буду говорити. Спочатку ти, потім ти, і ти будеш останнім, вказав пальцем на кожного з помічників.
Коли ми скажемо все те, що належить, стиснете ось так, як я, кулаки, при цьому Сергій показав пацанам два міцно стиснутих кулака з виставленими вперед здвоєними вказівними і середніми пальцями.
Ти і я, Серьога кивнув пацану, який стояв навпроти нього біля правого плеча Славіка, ми візьмемо цими пальцями його під лікті,він кивнув на Славка, потім подивився на тих помічників, що стояли від нього лівіше, а ви двоє точно так само візьмете під коліна, і відразу ж почнемо піднімати вгору. Піднімемо на витягнуті руки вище наших голів, після чого відразу ж будемо повільно опускати, і посадимо знову на стілець. Тільки дивіться: піднімаємо і опускаємо повільно і обовязково серйозно і мовчки. Якщо є питання, то питайте зараз, я постараюся відповісти і почнемо: час дорогий, може повернутися вихователь.
А як ми його так піднімемо, він же важкий? вроздріб запитали всі три «асистенти».
Піднімемо, він легкий буде. впевнено відповів Серьога.
Дивіться, не впустіть мене! грізно попередив Славка.
А ти, Славко, закрий очі і постарайся не про що не думати.
А навіщо очі закривати?
Ну, розумієш, якщо ти злякаєшся, то до тебе тоді відразу повернеться твоя вага, і ми тебе не втримаємо.
Як це я злякаюсь?! А ти сам не лякаєшся мені це говорити?!! почав підводитись Славік.
Закрий очі, просто повір менія точно знаю, що так треба, а інакше нічого не вийде.
Ну гаразд, я закрию. Дуже вже цікаво, як воно у вас вийде.
Все, ми починаємо. А вам нагадуювсі мовчите, і щоб ніхто не засміявся, інакше ми це зробити не зможемоще раз попередив «глядачів» Серьога.