7
Регулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамвая було відкрито у Львові 31 травня 1894 року.
8
Ямськавулиця в Києві, проходить повз Байкове кладовище, тодіміську околицю. В описаний період була відома як київська «вулиця червоних ліхтарів». Описана у повісті О. Купріна «Яма».
9
Державні установи в Російській імперії, буквального відповідника в українській мові не мають. До них належать не лише чиновницькі кабінети, але й приймальні, канцелярії тощо.
10
Пасажирські поїзди Російської імперії мали вагони трьох класів, котрі вирізнялися за кольорами. Синій відповідав І класу, жовтийІІ класу, зеленийІІІ класу. Поштовий вагон мав коричневий колір.
11
«Русское слово»найдешевша щоденна газета Російської імперії, видавалася з 1895-го по 1918 рік.
12
«Київські губернські відомості»офіційна урядова газета Київської губернії (Російська імперія). Видавалася російською мовою. Існувала з 1837-го по 1917 рік, з 1866-го виходила з періодичністю тричі на тиждень: по вівторках, четвергах, суботах.
13
Будівництво бальнеологічного курорту в Трускавці, місті за 100 км від Львова, почалося в 1836 р. Від 1895 р. курорт активно розбудовується, модернізується, стає відомим та модним.
14
«Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ»вірш російського поета Михайла Лермонтова (18141841), датований 1840-м або 1841 р. Написаний ним під час другого та останнього, як виявилося, заслання на Кавказ. Був неофіційно заборонений для публікації. Також є припущення, що авторство Лермонтову приписують русофоби.
15
Маршрути львівського трамвая позначалися двома латинськими літерамипершими буквами назв кінцевих зупинок польською. Зокрема, Dголовний вокзал (пол. Dworzec glówny), Нпроспект Свободи (зупинка називалася «вулиця Гетьманська»тодішня назва проспекту Свободи; пол. Нetmanska).
16
Увага! Тут і далі в романі герої однаково вільно спілкуються польською, німецькою, українською мовами, а також використовують російську та ідиш. Епізодичне вживання будь-яких інших мов буде подаватися в окремому перекладі.
17
«Ванька»побутова назва вуличних візників у Російській імперії.
18
«Жорж»готель у Львові, яскравий приклад архітектури фешенебельних готелів XIXпочатку XX ст. Один із найстаріших готелів міста. Протягом існування неодноразово реконструювався.
19
Клепаріврайон Львова, в описані часи робітниче передмістя. До складу міста увійшов 1931 року. Був знаний деревами черехгібриду вишень та черешень.
20
Нижні Валицентральна вулиця Львова, вони жГетьманські Вали, теперішня назвапроспект Свободи.
21
Кумпельстарольвівське слово, котре означає «товариш», «колєга», в німецькому оригіналі«шахтар».
22
«Курєр Львовскі» (Kurjer Lwowski) щоденна польська газета, котра видавалася у Львові з 1883-го по 1935 рік. Тривалий час у її редакції працював український письменник, класик української літератури Іван Франко (18561916).
23
Кремпуватися (діал.) соромитися
24
Площа Ринок, центральний майдан Львова, історичний центр міста.
25
Височайший Маніфест 17 жовтня 1905 року, підписаний російським царем Миколою ІІ на хвилі революційних протестів. Розширював права та свободи громадян Російської імперії. Був фактично скасований 3 липня 1907 року, коли Микола ІІ оголосив достроковий розпуск Державної думи та запровадження змін до виборчої системи.
26
Французький письменник і журналіст Моріс Леблан (18641941), відомий своїми творами про поліцейських та їхні пригоди. Серед інших, створив образ джентльменаграбіжника Арсена Люпена.
27
Кракідалирайон Львова, на той часодна з околиць, котра починалася відразу за Краківським базаром. Був місцем компактного проживання євреїв. Район вважався одним із найбідніших у місті.
28
на Бульварно-Кудрявській вулиця в Києві, тепер носить імя одного з активних більшовицьких діячів Вацлава Воровського. До 1917 року там розташовувалася штаб-квартира Київського охоронного відділення, політичної поліції Російської імперії.
29
Згадується справа проти єврея Леопольда Хільстнера, звинуваченого у скоєнні ритуальних убивств. У березні 1899 року в Богемії (теперішня Чехія) було вбито чеську дівчину-католичку Агнешку Грузову. За підозрою заарештували 23-річного волоцюгу-єврея Хільстнера. Під час слідства він свою провину не визнав. Натомість спливли факти, котрі дали змогу звинуватити Хільстнера в іще одному вбивстві, скоєному роком раніше. Процес тривав протягом 18991900 рр., супроводжувався єврейськими погромами в Богемії. Хільстнера визнали винним. Смертну кару замінили пожиттєвим увязненням, у 1918 році він був помилуваний.