Не знаю, відповів Браян, згадуючи той девяносто один цент у кишені, тоді проковтнув слину й випалив: Купу грошей!
Містер Ґонт закинув назад голову й щиро розсміявся. Браян помітив, що помилився де в чому. Коли він уперше прийшов, то подумав, що волосся в містера Ґонта сиве. Тепер побачив, що воно сріблясте лише біля скронь. «Мабуть, він стояв під світильником», подумав Браян.
Ну, Браяне, це було дуже цікаво, але в мене дійсно купа роботи перед завтрашнім відкриттям о десятій, тому
Звичайно, промовив Браян, якого з неба на землю опустили думки про хороші манери. Я також мушу йти. Вибачте, що забрав так багато
Ні-ні-ні! Ти мене не зрозумів! Містер Ґонт поклав один зі своїх довгих пальців Браянові на передпліччя.
Браян руку відсунув. Він сподівався, що цей жест не здаватиметься неввічливим, але не міг нічого вчинити. Долоня містера Ґонта була тверда, суха і чомусь неприємна. Вона, між іншим, нічим особливо не відрізнялася від того шматка скамянілого дерева, нібито з Моєвого ковчега чи звідки. Проте містер Ґонт був надто серйозний, щоб помітити той інстинктивний жест. Він відреагував так, наче то він, а не Браян учинив таке порушення норм етикету.
Я просто подумав, що нам варто взятися до справи. Правду кажу, немає сенсу тобі дивитися на ту дещицю інших речей, які я ще не розпакував, їх небагато, а ти побачив найцікавіші з тих, які вже виставлено. Проте я досить добре знаю свій асортимент, навіть без інвентарної відомості, і в мене може бути дещо, що тобі б хотілося. То що тобі б хотілося?
Йомайо, промовив Браян. Йому б хотілося тисяч речей, а в цьому і є частина проблемиколи питання ставиться отак прямо, він не міг сказати, яку з тисячі йому хочеться найбільше.
Про це краще не роздумувати надто глибоко, порадив йому містер Ґонт. Він говорив ліниво, проте очі, які уважно дивилися на Браянове обличчя, світилися енергією. Я запитую: «Браяне Раску, чого тобі хочеться найбільше у світі в цю мить?» Яка твоя відповідь? Швидко!
Сенді Коуфекса, швидко відповів Браян. Він не усвідомлював, що його долоня розкрита для скалки з Ноєвого ковчега, доки не побачив її там, і так само не усвідомлював, що відповість на запитання містера Ґонта, доки не почув, як слова вириваються з рота. Але як тільки він їх почув, то знав, що слова цілком і повністю правильні.
5
Сенді Коуфекса, вдумливо повторив містер Ґонт. Як цікаво.
Ну, не самого Сенді Коуфекса, уточнив Браян, а його бейсбольну картку.
Від «Топпс» чи «Флір»? поцікавився містер Ґонт.
Браян не йняв віри, що цей день може стати кращим, ніж уже є, але раптом так і сталося. Містер Ґонт знається на бейсбольних картках так само, як на скалках і жеодах. Це фантастично, просто фантастично.
«Топпс».
Я так розумію, ти зацікавлений у його картці новачка, з жалем промовив містер Ґонт. Не думаю, що можу тобі з цим допомогти, але
Ні, перебив Браян. Не з 1954-го. 1956-го. Таку мені хотілося б. У мене колекція бейсбольних карток 1956 року. Мене тато затягнув у це хобі. Це цікаво, і з того року лише декілька дійсно дорогі: Ел Кейлайн, Мел Парнелл, Рой Кемпанелла, оті хлопці. У мене вже більш ніж пятдесят штук. Включно з Елом Кейлайном. Він мені коштував тридцять вісім баксів. Я стільки газонів перекосив, щоб його дістати.
Не сумніваюся, усміхаючись, сказав містер Ґонт.
Ну, як я й казав, більшість карток 56-го не дуже дорогі по пять доларів, сім, іноді десять. Але Сенді Коуфекс у доброму стані коштуватиме девяносто чи навіть сотню баксів. Він не був великою зіркою того року, але виявився чудовим гравцем, і це ще тоді, коли «Доджерс» були в Брукліні. Усі їх тоді називали «Жопошники». Принаймні так тато розповідає.
Твій тато має рацію на всі двісті відсотків, підтвердив містер Ґонт. І я маю дещо, що тебе ощасливить, Браяне. Почекай тут.
Він подався назад через завішаний прохід і залишив Браяна стояти біля шафки зі скалкою і полароїдною фотографією Короля.
Браян ледь не витанцьовував, перестрибуючи з однієї ноги на іншу від надії й очікування. Проте наказав собі припинити бути таким додіком. Навіть якщо в містера Ґонта і є картка Сенді Коуфекса, навіть якщо це картка «Топпс» із пятдесятих, вона, найпевніше, виявиться 55-го або 57-го року. Та й навіть якщо це буде 56-й? Що це дасть, якщо у нього менше долара в кишені?
«Але ж я можу подивитися, правда?»подумав Браян. Подивитися ж нічого не коштує, чи не так? Це була ще одна з улюблених фраз його мами.
З кімнати за завісою долинули звуки пересування коробок і глухі удари, коли їх клали на підлогу.
Хвилинку, Браяне, гукнув містер Ґонт. Здається, він трохи засапався. Тут десь точно має бути коробка з-під взуття
Та ви не обтяжуйтеся так через мене, містере Ґонт! гукнув у відповідь Браян, відчайдушно сподіваючись, що містер Ґонт для цієї справи обтяжиться саме стільки, скільки потрібно.
Можливо, та коробка ще в дорозі, із сумнівом висловився містер Ґонт.
У Браяна на душі похололо.
А тоді:
Але я ж був упевнений стій! Є! Ось вона!
Серце Браяна підскочило в грудяхба більше, воно здійнялося в саме небо, де зробило задній кульбіт.
Містер Ґонт повернувся із-за завіси. Волосся в нього було трохи розбурхане, а на вилозі куртки-смокінга виднілася пляма від пилу. У руках він тримав коробку, в якій раніше лежали кросівки «ейр джордан». Він поклав її на касову стійку й зняв кришку. Браян стояв біля його лівої руки й заглядав усередину. У коробці було повно бейсбольних карток, кожна в пластиковому конверті, як ті, що Браян купував у крамниці бейсбольних карток у Норт-Конвеї, штат Нью-Гемпшир.
Я думав, тут буде інвентарна відомість, але не пощастило, пояснив містер Ґонт. Усе одно, я досить добре собі уявляю, який у мене асортимент, як я й казавце ключова річ у веденні бізнесу, якщо продаєш усього потрохи, і я впевнений, що бачив
Він не закінчив і почав шпарко перебирати картки.
Браян бачив, як вони мелькотять, і боявся хоч слово промовити від захвату. У місцевій крамниці була колекція старих карток, яку тато характеризував як «десь на рівні ятки на сільському ярмарку», але вміст усієї тієї крамниці й близько не йшов до порівняння зі скарбами, складеними в цій одній коробці з-під кросівок. Там були картки від жувального тютюну з Таєм Коббом і Паєм Трейнором. Картки від сигарет із зображеннями Бейба Рута, Дома Дімажіо, Здоровила Джорджа Келлера і навіть Гайрама Діссена, однорукого пітчера, який кидав мячі за «Вайт Сокс» у сорокових. «ЗЕЛЕНЬ ЛАКІ СТРАЙК ПІШЛА НА ВІЙНУ!» писалося на багатьох сигаретних картках. А тоді мигцем промайнуло широке серйозне обличчя над піттсбурзькою уніформою
Господи, там є Гонус Веґнер? видихнув Браян. Серце в нього ніби обернулося на маленьку пташку, яка застрягла в горлі й тепер тріпотіла там, у пастці. Це ж найрідкісніша бейсбольна картка у всесвіті!
Так-так, недбало промовив містер Ґонт. Довгі пальці швидко пробігали по картках, обличчях з іншої ери, увязнених у прозорі пластикові покриття, чоловіків, які лупили по «пілюлі», шпурляли «яблуко» та прикривали бази, героїв великої минулої епохи, епохи, про яку хлопці ще леліють радісні й жваві мрії. Усього потрохи, у цьому й полягає успішний бізнес, Браяне. Розмаїття, задоволення, захват, насолода зрештою, у цьому також і секрет успішного життя я порад не даю, але якби попросили, раджу тобі це добре запамятати. Так, що тут у нас десь тут десь тут о!
Він висмикнув картку зсередини коробки, ніби фокусник, і з тріумфом поклав її Браянові в долоню.
То був Сенді Коуфекс.
Картка «Топпс» 56 року.
А ще вона була підписана.
Моєму доброму приятелеві Браяну, з найкращими побажаннями, Сенді Коуфекс, прочитав Браян хрипким шепотом.
А тоді зрозумів, що не здатен вимовити й слова.
6
Браян підняв очі на містера Ґонта, безгучно ворушачи губами. Той усміхнувся.
Я її не підсунув і нічого не підлаштовував, Браяне. Це просто збіг але ж гарний збіг, правда?
Браян усе одно не міг говорити, тож просто кивнув головою. Пластиковий конвертик з таким цінним умістом здавався химерно важким у руці.