Вона знала, що так і є, але боялася, що ні.
Нетті відімкнула передні двері й увійшла. Рейдер стрибнув до неї, шалено махаючи хвостом, і вона трохи погладила йогоале лише трохи. Їй потрібно зачинити передні двері, бо психована полячка може зайти в будь-яку мить. У будь-яку.
Нетті захряснула двері, повернула застібку й повернулася до сараю. Звісно ж, дверцята буфета були замкнені. Вона зайшла назад у будинок і з хвилину постояла в кухні. Уже починала хвилюватися, починала думати, чи не помилилась і насправді дверцята буфета незамкнені. Можливо, вона недостатньо сильно смикала за ручку, щоб точно, на сто відсотків пересвідчитися. Можливо, вони лише застрягли.
Нетті повернулася, щоб знову перевірити, і поки перевіряла, укотре задзвонив телефон. Нетті поспішила до будинку, стискаючи ключ від шафи в спітнілій правиці. Обдерла литку об стільчик і зойкнула від болю.
На момент, коли вона зайшла у вітальню, телефон знову припинив дзвонити.
Я не можу сьогодні на роботу, пробурмотіла вона. Я мушу мушу
(стояти на чатах)
Саме так. Вона мусить стояти на чатах.
Нетті підняла слухавку й швидко набрала номер, доки думки знову не почали гризти розум, як Рейдер гризе свої іграшки із сиромятної шкіри.
Алло? озвалася Поллі. Це «Шито-крито», слухаю вас.
Привіт, Поллі. Це я.
Нетті? Усе добре?
Так, але я дзвоню з дому, Поллі. У мене якісь проблеми зі шлунком. На той час це вже не було брехнею. Я б могла взяти відгул? Знаю, що треба пропилососити нагорі і той чоловік з телефонами але
Усе гаразд, одразу відповіла Поллі. А телефоніст усе одно прийде аж біля другої. Руки досі дуже болять, тому я довго не працюватиму, сама прийму його.
Якщо дуже треба, я б могла
Ні, правда, мяко запевнила її Поллі, і Нетті відчула, як сльози защипали очі. Поллі така добра.
Біль гострий, Нетті? Я можу викликати тобі лікаря Ван Еллена.
Ні просто трохи спазмує. Усе буде добре. Якщо до обіду стане краще, я прийду.
Та що ти, різко відказала Поллі. Ти не просила відгулів, відколи взагалі почала працювати в мене. Залазь у ліжко й поспи собі. Попереджаю: якщо прийдеш, я тебе додому відправлю.
Дякую, Поллі, промовила Нетті. Вона ледь не плакала. Ти дуже добра зі мною.
Ти заслуговуєш на доброту. Мушу вже йти, Нетті клієнти прийшли. Іди приляж. Я в обід задзвоню, розкажеш, як ти.
Дякую.
Завжди будь ласка. Па-па.
Па, попрощалася Нетті й повісила слухавку.
Вона одразу ж рушила до вікна й відсмикнула фіранку вбік. Вулиця порожняпоки що. Нетті повернулася в сарай, ключем відімкнула буфет і дістала звідти абажур. Відчуття спокою й полегшення сповнили Нетті, тільки-но вона обійняла його. Нетті віднесла абажур на кухню, помила теплою мильною водою, сполоснула та обережно витерла.
Вона відкрила одну з кухонних шухляд і дістала різницький ніж. З ним і з абажуром вона повернулась у вітальню й сіла там у темряві. Так вона просиділа весь ранок, виструнчившись у кріслі, з абажуром на колінах і ножем у правій руці.
Телефон дзвонив двічі.
Нетті не відповідала.
Розділ сьомий
1
У пятницю, одинадцятого жовтня, у найновішому магазині Касл-Рока минув зразковий день, особливо коли ранок переріс у полудень і люди почали обмінювати чеки на готівку. Гроші в руках стимулюють до покупок. Так само стимулює і хороша чутка від тих, що заходили в середу. Була, звісно, дрібка людей, які вважають, що судженням нечем, які відвідали крамницю у перший же день роботи, довіряти не можна, але таких була меншість, тож срібний дзвіночок над дверима входу «Необхідних речей» дзвенів увесь день.
Від середи розпакували або прибуло ще більше асортименту. Людям, зацікавленим у таких речах, було важко повірити, що щось прибувало, вантажівок ніде не було видно, але чомусь це особливо не важило. У пятницю в «Необхідних речах» було набагато більше товарівце єдине, що мало значення.
Наприклад, ляльки. І гарно зроблені деревяні пазли, навіть двобічні. Був унікальний набір шахів: фігурами слугували африканські тварини, вирізьблені з кварцу якоюсь нехитрою, проте приголомшливо талановитою рукою: стрибучі жирафи в ролі офіцерів, гіпопотами з войовниче опущеними головами в ролі тур, шакали в ролі пішаків, леви-королі, меткі леопарди-ферзі. Було намисто з чорних перлин, яке мало дуже дорогий вигляднаскільки дорогий, люди не сміли запитувати (принаймні того дня), але на таку красу було аж боляче дивитися, і кілька відвідувачок «Необхідних речей» повернулися додому з відчуттям меланхолії й дивного збентеження, а образ того перлового намиста танцював у темряві в них перед очима, чорним на чорному. І не лише в жінок.
Була пара ляльок-блазнів на мотузочках. Була катеринка, стара і з пишним різьбленням, містер Ґонт пояснив, що вона має грати щось приголомшливе, якщо її відкрити, але не памятає, що і вона замкнена. Він пояснив, що покупцеві доведеться знайти майстра, який би виготовив для неї ключ. «Таких ветеранів своєї справи ще кілька залишилося, які б могли щось тут утнути», додав він. Його кілька разів запитали, чи можна буде повернути катеринку, якщо кришку вдасться відкрити й виявиться, що мелодія не до смаку. Містер Ґонт усміхнувся й пальцем указав на нову табличку на стіні. Вона повідомляла: Я НЕ ВІДШКОДОВУЮ КОШТІВ І НЕ ОБМІНЮЮ ТОВАРІВ CAVEAT EMPTOR!
А це що означає? запитала Люсілль Дангем. Люсілль працювала офіціанткою в Нен і зайшла зі своєю подругою Роуз Еллен Маєрз під час перерви на каву.
Означає, якщо купуєш кота в мішку, то отримуєш кота, а мішок він забирає собі, пояснила Роуз Еллен.
Вона побачила, що містер Ґонт її почув (хоча могла заприсягтися, що лише якусь мить тому бачила його в іншому кінці магазину), і густо розчервонілася.
Містер Ґонт, проте, лише посміявся.
Правильно кажете, підтвердив він. Саме це воно й означає.
Старий револьвер із довгим дулом в одній із шафок із карткою «ЕКСКЛЮЗИВ ВІД НЕДА БАНТЛАЙНА», хлопчик-лялька з деревяним червоним волоссям, веснянками і завмерлою дружньою усмішкою («ПРОТОТИП ГАВДІ ДУДІ»на картці), коробки з канцтоварами, дуже гарними, але не якимись особливими, колекція старовинних листівок, набори олівців і ручок, лляні хустинки, мякі іграшки-тваринки. Здавалося, в крамниці є щось на будь-який смак і хоча жодного цінника на видноті не булона будь-який бюджет.
Містер Ґонт добре виторгував того дня. Більшість речей, які він продав, були гарні, проте аж ніяк не унікальні. Він, однак, уклав кілька «особливих» угод, і всі ці продажі відбулися під час тих періодів спокою, коли в крамниці була лише одна людина окрім нього.
Коли все йде повільно, мені стає неспокійно, розповів він Саллі Реткліфф, логопедині Браяна Раска, приязно всміхаючись, а коли мені неспокійно, я іноді стаю необачним. Що погано для продавця, але страшенно добре для покупця.
Міс Реткліфф була відданою парафіянкою баптистської пастви преподобного Роуза, там же познайомилася зі своїм нареченим Лестером Преттом і на додачу до значка проти «Нічки казино» носила значок «Я СПАСЕННА! А ТИ?». Скалка з карткою «СКАМЯНІЛА ДЕРЕВИНА ЗІ СВЯТОЇ ЗЕМЛІ» одразу ж упала їй в око, і вона не заперечувала, коли містер Ґонт дістав її з шафки й поклав Саллі в долоню. Вона купила скалку за сімнадцять доларів і пообіцяла влаштувати маленький невинний розіграш Френкові Джуетту, директорові середньої школи Касл-Рока. Вона вийшла з магазину через пять хвилин після того, як увійшла туди, і тепер дивилася на світ замріяним і розфокусованим поглядом. Містер Ґонт був запропонував їй загорнути покупку, але міс Реткліфф відмовилася, заявляючи, що хоче тримати скалку в руці. Якби ви стояли в крамниці й спостерігали за тим, як вона йде до дверей, то вам би довелося ще добре помізкувати, щоб сказати однозначно, чи її ступні торкаються підлоги, чи просто пливуть у повітрі.
2
Срібний дзвіночок теленькнув.
Увійшла Кора Раск, рішуче налаштована купити фотографію Короля, і вельми засмутилася, коли містер Ґонт повідомив, що вже продав її. Кора хотіла знати кому.