Наступного місяця багато зустрічей стосовно закупівель, щось таке, невиразно пояснив Алан. Це, напевно, сильний стрес для виборних.
Так, погодився преподобний Роуз. Бо ж І-ісус сказав нам: «Отож віддавайте кесареве кесарю, а БожеБогові».
Ага, зітхнув Алан. Раптом йому самому захотілося цигарку, щось на кшталт «лакі» чи «пелл-мелл», по вінця заповнену смолою й нікотином. Що ж я вам сьогодні можу віддати, пре преподобний Роузе? Він перелякався, коли усвідомив, що щойно був максимально близько до того, щоб звернутися до чоловіка «преподобний Віллі».
Роуз зняв круглі окуляри без оправи, протер їх і знову почепив на ніс, ховаючи дві невеликі червоні плямки на переніссі. Чорне волосся, приліплене до голови якимсь зіллям, запах якого Алан відчував, та не міг розпізнати, блищало під проміннями флуоресцентної лампи з решіткою на стелі.
Справа стосується мерзоти, яку отець Джон Бріґгем чомусь називає «Нічкою казино», зрештою оголосив преподобний Роуз. Якщо памятаєте, шерифе Пенґборн, я приходив до вас невдовзі після того, як уперше почув цю страшну ідею, з вимогою, щоб ви відмовилися давати дозвіл на таку поді-ію в імя благопристойності.
Преподобний Роузе, якщо ви памятаєте
Роуз владно підніс одну руку, а іншою поліз у кишеню піджака. Дістав звідти брошуру завбільшки ледь не з цілу книжку. То була, як побачив Алан із завмерлим серцем (хоча й без особливого подиву), скорочена версія Кодексу законів штату Мейн.
І от я приходжу знову, дзвінким тоном проголосив преподобний Роуз, із вимогою заборонити цю подію не лише в імя благопристойності, а в імя закону!
Преподобний Роузе
Ось розділ 24, підрозділ 9, другий абзац Кодексу законів штату Мейн, перервав його преподобний Роуз. Щоки в нього палали червінню, і Алан усвідомив, що єдине, чого він досягнув за останні кілька хвилин, це поміняв одного божевільного на іншого. Уривок, у якому вка-азано, читав преподобний Віллі, голос якого переростав у проповідницький спів, такий знайомий його здебільшого захопленій парафії: «Ігри, виграш у яких залежить від випадковості, прописані в розділі 23 цього Ко-одексу, у яких ставки у грошовій формі вважаються однією з умов, визначаються як незаконні». Він захрьопнув Кодекс і подивився на Алана. Очі в нього горіли. Визначаються як не-езаконні! вереснув він.
Алан відчув потяг викинути руки в повітря й закричати: «Сла-ава Го-осподу, алилуя!» Коли минулося, він заговорив:
Я знаю про ті частини Кодексу, що стосуються азартних ігор, преподобний Роузе. Я їх переглянув після того, як ви минулого разу до мене приходили, і показав Альбертові Мартіну, який виконує багато юридичної роботи для міста. Його думка така, що розділ 23 не стосується таких речей, як «Нічка казино». Він замовк, тоді додав: І мушу вам сказати, що це також і моя думка.
Це неможливо! виплюнув Роуз. Вони хочуть обернути Божий дім на картярське лігво, а ви мені кажете, що це законно?
Це настільки ж законно, як і бінґо, яке проходить у залі «Доньок Ізабелли» з 1931-го.
Це-е вам не бінґо! Це-е рулетка! Там гратимуть у карти на гроші! Там будуть, голос преподобного Роуза затремтів, ко-ості!
Алан спинив руки, що силкувалися скластися в іще одну птаху, і цього разу навіть сплів їх докупи на підставці.
Я попросив Альберта написати запит Джиму Тірні, головному прокуророві штату. Відповідь була та сама. Вибачте, преподобний Роузе. Знаю, що це вас ображає. От я, наприклад, не люблю дітей на скейтбордах. Я б заборонив ті штуки, якби міг, але ж не можу. Іноді в демократії ми мусимо миритися з деякими речами, яких не схвалюємо.
Але це ж азартні ігри! заверещав преподобний Роуз, у голосі якого вчувалися справжні муки. Це ігри на гроші! Як це може бути законним, якщо Кодекс чітко вказує
Судячи з того, як вони це організовують, там не зовсім ігри на гроші. Усі учасники сплачують пожертви перед входом. За це отримують відповідну суму ігрової валюти. Наприкінці вечора буде аукціон, на якому розіграють певну кількість призівне грошей, а призів. Відеомагнітофон, тостер-духовка, порохотяг, порцеляновий сервіз, отаке. І ще якийсь стрибучий внутрішній біс потягнув його додати: Наскільки я знаю, з початкової пожертви навіть відраховується податок.
Це нечестива мерзенність, промовив преподобний Роуз. Колір сповз із його щік. Ніздрі роздималися.
Це моральна оцінка, а не юридична. Таке відбувається по всій країні.
Так, сказав Роуз. Він звівся на ноги, стискаючи Біблію перед собою, наче щит. І це влаштовують католики. Католики обожнюють азартні ігри. Я маю намір це припинити, ше-ефе Пенґборн. З вашою допомогою чи без неї.
Алан також підвівся.
Кілька моментів, преподобний Роуз. Шериф Пенґборн, а не «шеф». І я вам не можу вказувати, що говорити на своїх проповідях, так само як не можу вказувати отцеві Бріґгему, які події організовувати в його церкві, чи в залі «Доньок Ізабелли», чи в залі «Лицарів Колумба»якщо це, звісно, не щось відверто заборонене законом. Але я можу попередити вас бути обережним і, думаю, мушу це зробити.
Роуз зміряв його холодним поглядом.
Ви про що?
Я про те, що ви засмучений. Ви зі своїми людьми можете розклеювати плакати по всьому місту, можете писати листи в газети, але є певна межа порушення, яку не можна перетинати. Раджу вам із цим змиритися.
Коли І-ісус побачив блудниць і гендлярів у хра-амі, Він не звірявся з писаним кодексом, шерифе. Коли І-ісус побачив, як ті ганебні чоловіки й жінки оскверняють дім Божий, Він не шукав ніякої межі порушення. Наш Господь вчинив те, що правильно!
Так, спокійно погодився Алан. Але вине Господь.
Роуз довго дивився на нього розпаленими, ніби газові пальники, очима, і Алан подумав: «Овва. Та цей мужик скажений, як капелюшник».
Гарного вам дня, шефе Пенґборн, холодно промовив Роуз.
Цього разу Алан вирішив не виправляти його. Лише кивнув і простяг руку, хоча й чудово усвідомлював, що її не потиснуть. Роуз обернувся й тріумфально пішов до дверей, не відриваючи Біблію від грудей.
Ви попустіться з цим, преподобний Роузе, окей? гукнув йому в спину Алан.
Роуз не обернувся й нічого не відповів. Він крокував до дверей і захряснув їх за собою так сильно, аж скло в рамці задеренчало. Алан сів за стіл і долонями стиснув скроні.
За кілька секунд голову в кімнату боязко просунула Шила Бріґгем.
Алане?
Він пішов? запитав Алан, не піднімаючи очей.
Священник? Так. Вискочив, як вітер березневий.
Елвіс покинув будівлю, безбарвно проронив Алан.
Що?
Нічого. Він підвів голову. Мені б якусь наркоту сильну, якщо можна. Шило, глянеш у шафці з доказами, подивишся, що ми маємо?
Вона всміхнулася.
Уже перевіряла. Боюся, сервант порожній. Чашка кави згодиться?
Він усміхнувся у відповідь. День уже почався, і він мусить бути кращим, ніж ранок. Мусить.
Давай.
Домовилися. Вона зачинила двері, й Алан врешті-решт випустив долоні з полону. Невдовзі через жмут сонячного проміння на стіні навпроти вікна ширяла зграя дроздів.
7
Щочетверга останній урок дня в середній школі Касл-Рока відводили для різноманітних позашкільних видів діяльності. Оскільки він був одним із кращих учнів і не братиме участі в шкільній діяльності аж до кастингу на зимову виставу, Браянові Раску дозволяли йти того дня ранішеце чудово збалансовувало його довгі вівторки.
Цього четверга він переступив поріг бічного виходу майже перед тим, як припинив дзвеніти дзвінок на шостий урок. У рюкзаку лежали не лише книжки, а й плащ-дощовик, який мама змусила зранку вдягнути, тож рюкзак кумедно випинався на спині.
Їхав він швидко, серце надривно гупало в грудях. Йому треба дещо
(завдання)
зробити. Невеликий обовязок, з яким треба розібратися. Насправді досить веселий обовязок. Тепер він знав, у чому той полягає. Йому це стало чітко зрозуміло, коли Браян мріяв собі дорогою на урок математики.
Коли Браян спустився з Касл-Гіллу по Скул-стріт, сонце вперше за день вийшло з-за пошматованих хмар. Він зиркнув ліворуч і побачив тінь хлопця й тінь велосипеда, які не відстають від нього на мокрому тротуарі.