Кинг Стивен - Необхідні речі стр 23.

 Так,  відповів Норріс.

Клубок у шлунку досі не розплутався. Гарний настрій щез, мабуть, до кінця дня, і все через цю жирну свинюку, а Алан йому простить той штраф. Він розуміє, політика, але це не означає, що йому таке подобається.

 Побудеш іще трохи тут?  запитав Алан. Таким чином він питав: «Хочеш це обговорити?», поки Кітон стояв поруч і скалив зуби на них обох.

 Ні,  відповів Норріс.  Маю роботу, треба кілька місць відвідати. Пізніше поговоримо, Алане.

Він вийшов з туалету, пройшов повз Кітона, навіть погляду на нього не кинувши. І хоча Норріс цього не знав, Кітон докладав неймовірнихледь не героїчнихзусиль, щоб стримати ірраціональний потяг влупити його ногою по сраці, щоб піддати ходу.

Алан і собі перевірив вигляд у дзеркалі, даючи Норрісу час без проблем ушитися, поки Кітон стояв біля дверей і нетерпляче зиркав на нього. Тоді Алан посунув назад в робоче приміщення, а Кітонназирці за ним.

В одному з двох крісел біля дверей його кабінету сидів дрібний франтуватий чоловік у кремовому костюмі, напринджено читаючи велику книжку в шкіряній оправі, яка не могла бути не чим іншим, як Біблією. Серце Алана потонуло. Він був досить упевнений, що більше нічого надто неприємного не станеться за сьогоднішній ранокдо дванадцятої ще дві-три хвилини,  тож така думка здавалася слушною, але він помилився.

Преподобний Вільям Роуз закрив Біблію (оправа якої майже пасувала до його костюма) й скочив на рівні.

 Шери-ифе Пенґборн,  почав він. Преподобний Роуз належав до тих глухоманистих баптистів, які починають викручувати голосні звуки у разі емоційної напруги.  Чи можна з вами поговорити?

 Преподобний Роузе, дайте мені, будь ласка, пять хвилин. Мені треба розібратися з однією справою.

 Це-е неймовірно важливо.

«Ще б пак»,  подумав Алан.

 Це також. Пять хвилин.

Він прочинив двері й запросив Кітона у свій кабінет, поки преподобний Віллі, як любить його назвати отець Бріґгем, не сказав ще чогось.

5

 Це про «Нічку казино»,  сказав Кітон після того, як Алан зачинив двері кабінету.  Згадаєш ще моє слово. Отець Джон Бріґгем, може, і товстолобий ірландець, але я б у будь-якому разі став на його бік, а не цього мужика. Роуз капець який пихатий мудак.

«От тобі й дорікає горщик чавунові, що чорний»,  подумав Алан.

 Сідай, Денфорте.

Кітон сів. Алан обійшов до свого столу, дістав штрафну квитанцію й розірвав її на дрібні шматочки. Їх викинув у смітник.

 Є. Розібралися?

 Розібралися,  відповів Кітон і зібрався вставати.

 Ні, ще трохи посидь.

Кущисті брови Кітона збіглися під високим рожевим лобом у грозову хмару.

 Будь ласка,  додав Алан.

Він сів у своє крутне крісло. Долоні рушили одна до одної й спробували скластися в дрозда. Алан їх спинив і рівно склав на підставці під папір.

 Наступного тижня на нараді щодо закупівель ми розбираємося з питаннями бюджету, які обговорюватимуть у лютому на зборах жителів міста  почав Алан.

 Канєшно,  буркнув Кітон.

 і це штука політична,  продовжив Алан.  Я це усвідомлюю, і ти також усвідомлюєш. Щойно я суто з політичних міркувань порвав цілком дійсний штраф за паркування.

Кітон легенько всміхнувся.

 Ти вже достатньо давно в місті, щоб знати, як тут усе працює, Алане. Рука руку миє.

Алан посунувся в кріслі. Воно заскрипіло й запищалозвуки, які він часто чув уві сні після довгих важких днів. Таких, яким виявився цей.

 Так,  сказав він.  Рука руку миє. Але це поки що.

Брови знову збіглися докупи.

 Це що означає?

 Означає, що навіть у маленьких містах є момент, на якому політика закінчується. Ти не забувай, що я чиновник не призначений. Міські виборні можуть контролювати фінансові ресурси, але за мене люди голосують. А голосують для того, щоб зберігати і підтримувати закон. Я дав присягу і намагаюся її дотримуватися.

 Ти мені погрожуєш? Бо якщо так

Саме в ту мить пролунав дзвінок на фабриці. Тут він почувся приглушено, але Денфорт Кітон усе одно підскочив, ніби його оса вжалила. На мить його очі округлилися, а руки вчепилися в білі виступи билець крісла.

Алан знову відчув те збаламучення. «Він боязкий, як кобила в тічку. Що з ним таке?»

Уперше він замислився, чи містер Денфорт Кітон, перший виборний Касл-Рока задовго до того, як Алан узагалі почув про це місце, раптом не вживає щось не зовсім кошерне.

 Я тобі не погрожую,  заспокоїв Алан.

Кітон знову почав розслаблятися, але сторожко ніби боявся, що свисток на фабриці озветься знову, просто щоб познущатися з нього.

 Добре. Бо питання не лише у фінансових ресурсах, шерифе Пенґборн. Рада виборних, а також троє окружних адміністраторів мають право звільняти й призначати заступників шерифа. Окрім багатьох інших прав, про які, я певен, ти знаєш.

 Це суто бюрократія.

 І завжди так було,  погодився Кітон. Із внутрішньої кишені він дістав сигару «Рой Тен». Протягнув її між пальцями, шурхочучи поліетиленом.  Це ж не означає, що так завжди має бути.

«А тепер хто кого залякує?»подумав Алан, але нічого не сказав. Натомість відкинувся в кріслі й дивився на Кітона. Той кілька секунд тримав зоровий контакт, а тоді опустив очі й почав порпатися в обгортці.

 Наступного разу запаркуєшся на місці для інвалідів, я сам тобі випишу штраф і він нікуди не дінеться,  сказав Алан.  А якщо ще хоч раз торкнешся когось із моїх заступників, я тебе закрию зі звинуваченням у нападі третього ступеня. Це станеться, скільки б у міських виборних не було так званих прав. Бо для мене це перестає бути питанням політики. Зрозуміло?

Якусь мить Кітон роздивлявся сигару, ніби медитуючи. Коли знову підняв очі на Алана, вони обернулися дрібними твердими шматками кременю.

 Шерифе Пенґборн, якщо хочеш дізнатися, наскільки тверда в мене срака, вперед, продовжуй тиснути.

У Кітона на обличчі був написаний гнівтак, без сумніву, проте Алан подумав, що це ще не все. Там також був страх. Чи побачив він це? Чи відчув? Невідомо, та це й не важить. Але чого Кітон боїться ось що важить. Це може важити досить багато.

 Зрозуміло?  повторив Алан.

 Так,  відповів Кітон. Він зняв поліетилен із сигари несподіваним різким рухом і впустив його на підлогу. Сигару затиснув зубами й так і вимовив:

 А тобі зрозуміло?

Крісло заскрипіло й зарипіло, коли Алан знову нахилився вперед. Він серйозно подивився на Кітона.

 Я розумію, що ти говориш, але ні чорта не розумію, що ти коїш, Денфорте. Ми ніколи не були з тобою якимись кентами

 Звичайно,  вторував Кітон й відкусив кінчик сигари.

На мить Алан подумав, що той також опиниться на підлозі, і приготувався пропустити й це такожполітика,  але Кітон виплюнув його собі в долоню, а тоді впустив у чисту попільничку на столі. Там кінчик лежав, ніби маленьке собаче гіменце.

 але в нас завжди були непогані робочі стосунки. А тепер оце. Щось не так? Якщо що, я можу допомогти

 Усе так,  перебив Кітон, різко підводячись. Він знову лютувавнавіть більше, ніж просто лютував. Алан майже бачив, як у нього з вух пара валить.  Просто мені вже так набридло це переслідування.

Він уже вдруге вжив це слово. Аланові воно здавалося дивним, тривожним. Узагалі вся ця розмова здавалася йому тривожною.

 Ну, у разі чого ти знаєш, де я,  сказав Алан.

 Та знаю, знаю!  вигукнув Кітон і рушив до дверей.

 І прошу тебе, Денфорте не забувай про місце для інвалідів.

 Та пішли ви нахуй зі своїм місцем і інвалідами!  гаркнув Кітон і затраснув за собою двері.

Алан сидів за столом і довго свердлив поглядом зачинені двері, а стурбований вираз не сходив з його обличчя. Тоді він обійшов стіл, підняв зіжмаканий поліетиленовий циліндр, що лежав на підлозі, кинув його у відро для сміття й підійшов до дверей, щоб запросити всередину Пароплавчика Віллі.

6

 Містер Кітон такий сумний, здається,  сказав Роуз.

Він обережно примостився в кріслі, яке щойно звільнив перший виборний, з відразою розглядаючи кінчик сигари, що лежав у попільниці, після чого обережно поклав білу Біблію собі на сухорляві коліна.