Потвориська.
Ану, люди, відійдіть-но звідти! гукнув він. Добрий голос мав для віддання наказів, гучний і впевнений. Тут не абищо, а місце катастрофи!
Ерні Келвертпросто ідіот, у місті їх чимало, Ренні мав підозру, що в будь-якому місті їх повно, смикнув його за рукав.
Великий Джиме, я додзвонився до ВПСНГ, і вони
До кого? Куди? Про що це те белькочеш?
Про Військово-повітряні сили Національної гвардії!
Чим дальш, тим гірше. Хтось грається в ігри, а цей дурень телефонує до
Ерні, навіщо ти їм дзвонив, заради Бога?
Бо він сказав той хлопець сказав А втім, Ерні не міг до пуття згадати, що саме сказав йому Барбі, отже, провадив далі:Ну, коротше, полковник з ВПСНГ вислухав усе, що я йому розповів, а тоді з'єднав мене з офісом Служби національної безпеки в Портленді. Отак просто напряму і з'єднав!
Ренні ляснув собі по щоках обома долонями, як це з ним часто траплялося у роздратуванні. Цей жест робив його схожим на Джека Бенні, тільки холодноокого. Як і Бенні, Великий Джим теж час від часу розповідав анекдоти (пристойні). Він жартував, бо торгував автомобілями, а також тому, що знаввід політиків очікують жартів, особливо, коли наближаються вибори. Тому він завжди мав невеличкий, потроху поновлюваний запас того, що він сам називав «забавками» (як ото кажуть «Ну що, хлопці, хочете почути забавку?»). Він запам'ятовував їх, як турист у чужій країні завчає корисні фрази типу «Де тут у вас туалет?» або «Чи є в цьому селищі готель з інтернетом?».
Але зараз він не жартував.
Служба національної безпеки! Заради якого такого нікчемашного дідька? Слово нікчемашний було улюбленим епітетом Ренні.
Бо той хлопець сказав, що щось перегородило дорогу. І так воно й є, Джиме! Щось таке, чого не можна побачити! Люди можуть на нього спертися! Бачиш? Оно, вони якраз саме це й роблять. Або якщо кинути туди камінь, камінь відскочить! Дивись!
Ерні підняв камінь і пожбурив. Ренні не завдав собі клопоту подивитися, куди той полетів; він був певен, якби камінь поцілив когось з тих зівак, пролунав би крик.
Лісовоз врізався в нього у це казна-що і літак також! А ще той хлопець сказав мені, щоб я
Не жени так. Про якого це хлопця ми говоримо?
Молодий такий, втрутився Рорі Дінсмор. Він ще куховарить у «Троянді-Шипшині». Якщо замовиш помірно просмажений гамбургер, саме такий і отримаєш. Мій тато каже, що непережарені гамбургери майже ніде не готують, бо ніхто не вміє, але цей хлопець знає як. Його обличчя розпливлося у надзвичайно солодкій усмішці. А я знаю його ім'я.
Стули пельку, Pop! гримнув на нього брат. Обличчя містера Ренні спохмурніло. Оллі Дінсмор за власним досвідом знав, що точнісінько такого виразу набирають учителі якраз перед тим, як залишити тебе після уроків у кінці навчального тижня.
Та Рорі не звертав уваги.
У нього ще таке дівчаче ім'я! Бааарбара!
«Якраз коли я гадав, що більше ніколи його не побачу, цей нікчемаха знов вигулькнув тут, подумав Ренні. Цей штопаний негодящий нікчема».
Він обернувся до Ерні Келверта. Поліція вже прибула, але Ренні гадав, що ще встигне покласти край новому безглуздю, яке й тут примудрився спровокувати цей Барбара. Ренні його не помітив десь поблизу. Та й не очікував на це, по правді. Такі, як Барбара, люблять замутити воду, утнути розгардіяш, а самим дременути.
Ерні,звернувся він до Келверта. Тебе неправильно поінформували.
Наперед виступив Алден Дінсмор.
Містере Ренні, я не второпаю, як ви можете таке казати, коли самі не знаєте, в чому полягає інформація.
Ренні йому посміхнувся. Принаймні розтягнув губи.
Я знаю Дейла Барбару, Алдене; і самої цієї інформації мені вже достатньо. Він знову обернувся до Ерні Келверта. Отже, якщо тобі більше
Тихо, підняв руку Келверт. Хтось на зв'язку.
Великому Джимові не подобалося, коли хтось його затикав, а особливо якщо це був якийсь бакалійник на пенсії. Він вирвав телефон з руки Ерні так, ніби Келверт був його секретарем, що тримає слухавку, тільки щоб передати її босу.
Голос у мобільному промовив:
З ким я говорю? Менш як півдесятка слів, але їх стачило, щоб Ренні зрозумів, що він має справу з якимсь дурв'ячим сином, чиновником. Знає Бог, він мав справу з достатньою їх кількістю за свої тридцять років засідання в міській раді, і федеральні чиновники були з усіх них найгіршими.
Говорить Джеймс Ренні, другий виборний Честер Мілла. А ви хто, сер?
Доналд Возняк, Служба національної безпеки. Як я зрозумів, у вас там виникла якась проблема на шосе 119. Якогось роду перешкода.
Перешкода? Перешкода? Що це ще за федеральний жаргон?
Вас дезінформували, сер, відповів Ренні. У нас тут літаклітак цивільний, місцевий літакнамагався здійснити посадку на шосе й зіткнувся з вантажним автомобілем. Ситуація перебуває під цілковитим контролем. Ми не потребуємо допомоги Служби національної безпеки.
Містере Ренні,промовив фермер. Тут зовсім не те трапилося.
Ренні відмахнувся від нього і рушив до першої машини поліції. З неї вилазив Генк Моррісон. Дебелий, футів шість зросту чи близько того, але повний ледащо. А за ним підкотила й дівчина з добротними, великими цицьками. Веттінгтон її прізвище, ця ще гірша за ледащо: меткий язик при тупій голові. А вже далі, слідом за нею, під'їжджав Пітер Рендолф. Заступник шефа Рендолф був Ренні до душі. Оце людина, що готова про все подбати. Якби це Рендолф був черговим тієї ночі, коли трапилася колотнеча біля того ідіотського кубла, типу бару, Великий Джим був майже певен, що містер Дейл Барбара навряд чи ошивався б сьогодні в місті та ще й когось збурював. Фактично, містер Барбара сидів би зараз за ґратами в Року. І для Ренні такий варіант був би найприйнятнішим.
Тим часом чоловік зі Служби нацбезпекиі в них вистачає нахабства називати себе агентами? все ще щось сокорив.
Ренні перебив його.
Дякую за увагу з вашого боку, містере Вознер, але ми й самі тут уже впоралися. І, не прощаючись, натиснув кнопку «відбій». Віддав телефон Ерні Келверту.
Джиме, не думаю, що це було розумно.
Ренні його проігнорував, він дивився на Рендолфа, котрий, не вимикаючи мигавки, зупинився за машиною цієї дівки Веттінгтон. Йому майнуло, чи не піти з ним привітатися, але він відкинув цю ідею раніше, ніж вона встигла цілком оформитися в його голові. Хай Рендолф сам до нього підійде. Саме так усе мусить діятися. І так воно й буде діятися, на славу Господа.
2
Великий Джиме, почав Рендолф. Що тут трапилось?
Гадаю, тут все ясно, відповів Джим. Літак Чака Томпсона трішечки не поладив з лісовозом. Виглядає на те, що вони зіграли в нічию.
Тут він почув наближення сирен з боку Касл Рока. Майже напевне, сюди прямують кілька рятувальних бригад (Ренні сподівався, що їхні дві новій страшенно дорогіпожежні машини теж у їх числі; було б краще, аби ніхто не зрозумів, що обидві їхні пожежні обновки перебували поза містом, коли трапилася ця катастрофа). Скоро мусять з'явитися й медики «швидкої допомоги», і тамтешня поліція.
Тут зовсім не те трапилося, вперто повторив Алден Дінсмор. Я був якраз отам, у бічному садку, і бачив, що літак просто
Либонь, краще відсунути отих людей подалі, як гадаєш? спитав Ренні в Рендолфа, показуючи на роззяв. З боку лісовоза їх стояло чимало, намагаючись триматися подалі від догораючих решток, а ще більше їх було з боку Мілла. Це вже почало нагадувати якийсь фестиваль.
Рендолф звернувся до Моррісона й Веттінгтон.
Генку, промовив він, показуючи на роззяв із Мілла. Дехто з них уже почав досліджувати розсипані навкруги уламки Томпсонового літака. Лунали перелякані зойки, коли чиїмсь очам відкривалися нові частки тіл.
Йо, відповів Моррісон і рушив уперед.
Рендолф скерував Веттінгтон на глядачів з боку лісовоза.
Джекі, а ти займися Та тут Рендолф закляк.
Фанати аварій у південному напрямку від місця пригоди скупчилися обабіч дороги: один гурт на коров'ячому пасовищі, другийпо коліна в чагарнику. Роззяви стояли з тим виразом ідіотського зачудування на обличчях, котрий так добре був знайомий Ренні, на окремих лицях він спостерігав його щодня, а в масікожного березня, під час загальних міських зборів. От лише люди ці дивилися не на палаючий лісовоз. А тепер і Рендолф також, звісно що не дурень (аж ніяк не мудрагель, але він принаймні точно знав, з якого боку намазано маслом його кусень хліба), разом з усіма задивився на те місце і також зачудовано роззявив рота. І Джекі Веттінгтон туди дивилася.
На дим вони всі дивилися. Дим, котрий несло від палаючого лісовоза.
Темний, масний дим. Люди, що стояли супроти вітру, мусили б задихатися й кашляти від нього, тим паче, що з півдня якраз віяло легким бризом, але їх дим не торкався. І Ренні зрозумів причину. У таке важко було повірити, але він бачив це на власні очі. Дим дійсно несло на північ, але по дорозі він різко міняв напрямок рухуледь не під прямим кутомі трубою здіймався вгору, немов крізь димар. А ще він залишав по собі темно-коричневий осад. Довгу смугу, що, здавалося, просто зависла в повітрі.
Джим Ренні затряс головою, щоб прогнати з очей це видовище, але, щойно перестав, як зрозумів, що нікуди воно не поділося.
Що це? запитав Рендолф лагідним від здивування голосом.
Перед Рендолфом постав фермер Дінсмор.
Отой хлопець, показав він на Ерні Келверта, зв'язався по телефону зі Службою нацбезпеки, а оцей хлопець, показав він на Ренні театральним жестом судового промовця, що Ренні аж ніяк не сподобалося, вирвав телефон йому з рук і вимкнув! Пітере, він не мусив був того робити! Бо то не було звичайне зіткнення. Літак жодним чином не наближався до землі. Я сам це видів. Якраз накривав городину перед заморозком і сам усе видів.
І я теж почав було Рорі, і цього разу вже його брат Оллі дав малому потиличника. Рорі зарюмсав.
Алден Дінсмор провадив далі.
Він врізався у щось. У те саме, що й лісовоз. Воно там є, його можна торкнутися. Той молодий хлопецькухарсказав, що тут треба встановити заборонену для польотів зону, і він таки мав рацію. Але містер Ренні,тут він знову показав на Ренні, ніби сам він особисто був щонайменше Перрі Мейсоном, а не якимсь селюком, котрий заробляє собі на прожиток, ладнаючи присоси до коров'ячих дійок, навіть балакати не схтів. Взяв і вимкнув телефон.
Ренні не попустився до заперечень.
Ти гаєш час, нагадав він Рендолфу і, підступивши ближче, додав пошепки:Дюк їде сюди. Раджу тобі не ловити ґав, а якомога швидше взяти тут ситуацію під свій контроль, поки він ще не прибув, тут він скинув крижаним оком на фермера. Свідків можеш допитати пізніше.
Протеот нахаба! останнє слово промовив таки Алден Дінсмор:
А той парубок Барбер мав-таки рацію. Він був правий, а Ренні зараз не правий.
Ренні занотував собі подумки, що треба буде пізніше розібратися з Алденом Дінсмором. Усі фермери рано чи пізно приходять до виборного з картузами в рукахпросять якоїсь поблажки, скажімо, при зонуванні, чи ще по щосьтож коли наступного разу з'явиться містер Дінсмор, хай добра не жде, бо Ренні йому все згадає. Ренні ніколи не забував таких речей.
Давай, наводь тут порядок! наказав він Рендолфу.
Джекі, прибери звідти людей, показав заступник шефа на роззяв обабіч лісовоза. Встанови периметр.
Сер, ті люди знаходяться на території Моттона, тож я гадаю
Мене це не обходить, відтісни їх звідти. Рендолф кинув погляд через плече туди, де важко вилазив з зеленої начальницької машини Дюк Перкінсмашини, яку Рендолф давно мріяв ставити в себе перед будинком. І ставитиме, за допомогою Великого Джима Ренні. Щонайбільше в найближчі три роки це відбудеться точно. Повір, коли сюди приїдуть полісмени з Касл Рока, вони тобі тільки подякують. А як щодо вона показала на брудну смугу від диму, яка продовжувала розповзатись.
Яскраво розфарбовані жовтнем дерева виднілися крізь неї, немов убрані в якусь темно-сіру уніформу, а небо набувало хворобливого відтінку пожовклої блакиті.
Тримайся від неї подалі,порадив Рендолф і рушив допомагати Генку Моррісону встановлювати периметр з боку Мілла. Але спершу він мусив ввести в курс справи Перка.
Джекі наблизилася до людей біля лісовоза. Натовп на тім боці весь час ріс, оскільки ті, що прибули першими, не лінувалися надзвонювати по своїх мобільниках. Декотрі з них вже встигли позатоптувати невеличкі загоряння в чагарнику, і це було добре, але зараз усі просто стояли й ґавилися. Вона замахала руками так само, як робив це Генк на Міллівському боці, завівши ту саму мантру.
Назад, громадяни, все скінчилося, нічого нового ви більше не побачите, звільніть дорогу для проїзду пожежників і поліції, відступіть назад, звільніть територію, розходьтеся по домах, наза
Вона вдарилася об щось. Ренні не мав поняття, що б то могло бути, але результат побачив. Спершу на щось наштовхнулися криси її капелюха. Вони зігнулися, капелюх злетів і покотився їй за спину. За коротку мить і ті її нахабні цицькиота гаспидська пара розривних снарядівсплюснулись. А слідом вона вже мала розквашений ніс, кров з якого хлюпнула просто на щось і почала стікати довгими цівками, як ото, бува, фарба по стіні. З шокованим обличчям вона плюхнулася на свою пухкеньку дупу.
Вражий фермер і тут уставив шпильку.
Бачив? А що я казав?
Рендолф із Моррісоном не бачили. І Перкінс не бачив; вони якраз радилися утрьох біля капота шефового авто. Ренні ледь не рушив на допомогу Веттінгтон, але до неї вже поспішили інші, а крім того, вона сиділа занадто близько до того чогось, на що наштовхнулася. Натомість він поспішив до чоловіків, напустивши на себе авторитетний вигляд, випнувши вперед солідний живіт. І не забув по дорозі кинути погляд на фермера Дінсмора.
Шефе, промовив він, вклинившись між Моррісоном і Рендолфом.
Привіт, Великий Джиме, кивнув йому Перкінс. Ти, бачу,
марно часу тут не гаяв.
Можливо, з боку Дюка це була шпилька, але Ренні, старий хитрий лис, не заковтнув наживку.
Боюся, тут відбувається дещо складніше за те, що бачить око. Гадаю, комусь треба мерщій зв'язатися зі Службою нацбезпеки. Зробивши паузу, він набрав ще серйознішого вигляду. Я не кажу, що тут замішано тероризм проте не можу й сказати, що тут нема його сліду.