Я баааачив! заверещав щойно пробуджений танцівник. Я баааачив! Опирався ривкам інших танцівників і кидав дикі вигуки направо й наліво. Де стоїть це місто, там буде лише пісок! Я баааачив!
Натовп глядачів-роззяв відповів гучним реготом. Приєдналися навіть нові прочани.
Це вже було занадто для Проповідника. Він здійняв руки й заревів голосом, яким, напевно, поганяв хробаків пустелі:
Тихо!
Натовп на площі завмер, почувши бойовий клич.
Проповідник вказав худою рукою в бік танцівників, а ілюзія, що він насправді їх бачить, була несамовитою.
Ви не чули цього чоловіка? Блюзніри й ідоловірці! Ви всі! Релігія МуадДібаце не МуадДіб! Він її відкидає, як відкидає вас! Пісок засипле це місце. Пісок засипле вас.
Сказавши це, Проповідник опустив руки, взяв за плече свого юного поводиря і звелів:
Забери мене геть звідси.
Можливо, зіграв свою роль добір Проповідником слів: «Він її відкидає, як відкидає вас!» Можливо, звук його голосу, дещо вищий понад звичайний людський, це безперечне свідчення вишколу в мистецтві Голосу Бене Ґессерит, який віддає накази лише нюансами тонкої інтонації. Можливо, це був лише містицизм, притаманний цьому місцю, де мешкав, ходив і правив МуадДіб. Хтось із площі, вслід Проповіднику, який покидав її, закричав голосом, що дрижав від релігійного благоговіння:
Чи це МуадДіб повернувся до нас?
Проповідник зупинився, поліз до торбини під своєю буркою і вийняв звідти предмет, який розгледіли тільки ті, хто стояв найближче. То була муміфікована людська рука, знайдена в пустелі, один із жартів планети над смертністю, їх інколи знаходили в піску та майже повсюдно вважали посланнями Шай-Хулуда. Рука, висушена на стиснутий кулак, що закінчувався білою кісткою, покритою шрамами піщаних вітрів.
Я приношу Руку Бога і все, що приношу! волав Проповідник. Кажу з Руки Бога. ЯПроповідник.
Дехто вирішив, що це була рука МуадДіба, зате інших приголомшили його владна присутність і жахливий голос. І так Арракіс пізнав його імя. Але то був не останній раз, коли всі почули його голос.
Кажуть зазвичай, мій любий Геораде, що в досвіді, який дає меланж, є велика природна чеснота. Може, це й правда. У мене, однак, зостаються глибокі сумніви, чи кожне вживання меланжу завжди приносить чесноту. Мені здається, що певні особи зазнали руйнації, вживаючи меланж наперекір Богу. За словами Екуменона, вони викривили душу. Ковзають поверхнею меланжу й вірять, що завдяки цьому здобудуть милість. Глузують зі своїх ближніх, заподіюють великої шкоди побожності та злісно спотворюють значення цього щедрого дару, завдаючи йому безперечного каліцтва, зцілити яке не під силу людині. Аби насправді зберегти єдність із силою прянощів, бездоганність з усякого погляду та повноту доброчесності, людина мусить дозволити, щоб її слова та вчинки узгоджувалися між собою. Коли твої вчинки спричинили ланцюг лихих наслідків, тебе слід судити на підставі цих наслідків, а не твоїх пояснень. І саме так слід судити МуадДіба.
Це була мала кімната з легким запахом озону. Її розміри ще більше зменшувалися від сірих напівтіней, що їх давали притьмарені світлокулі й металічно-синє світіння монітора транс-ока. Екран був близько метра завширшки й лише дві третіх метра заввишки. Детально показував безплідну скелясту долину з двома лазійськими тиграми, які пожирали криваві рештки останніх жертв. На узгірї над тиграми видно було худорлявого чоловіка в польовій сардаукарській уніформі з відзнаками левенбреха на комірі. На грудях він мав пристрій сервоконтролю з клавіатурою.
У бік екрана було повернуто одне підвісне поліморфне крісло, на якому сиділа білява жінка невизначеного віку. Мала серцеподібне обличчя і тонкі руки, що стискали поруччя крісла, тоді як вона вдивлялася в екран. Простора біла сукня із золотою облямівкою приховувала її постать. За крок праворуч від неї, наче камяна брила, стояв чоловік, одягнений у коричнево-золотий мундир помічника башара в старому війську імперських сардаукарів. Сиве волосся коротко обстрижене, обличчя квадратне, з позбавленими почуттів рисами.
Жінка кашлянула й сказала:
Усе пішло, як ти й передбачав, Тийканіку.
Безперечно, принцесо, хрипким голосом відповів помічник башара.
Вона посміхнулася. Відчувши напруження в його голосі, спитала:
Скажи мені, Тийканіку, чи моєму синові сподобається звучання слів «Імператор Фарадн І»?
Цей титул йому пасує, принцесо.
Я не про це питала.
Він може не схвалювати певних речей, зроблених, аби здобути цей, гм, титул.
У такому разіВона обернулася і глянула на нього крізь морок. Ти добре служив моєму батькові. Не твоя провина, що він втратив трон, який дістався Атрідам. Але, безперечно, відчуваєш укол цієї втрати так само, як
Чи принцеса Венсиція має для мене якесь особливе завдання? спитав Тийканік. Його голос залишався хрипким, але тепер у ньому зявилася різкість.
Ти маєш погану звичку перебивати мене, сказала вона.
Тепер посміхнувся він, показавши масивні зуби, що блищали у світлі екрана.
Інколи ви нагадуєте мені вашого батька, промовив він. Завжди це ходіння околяса, перш ніж дати делікатне гм, доручення.
Вона відірвала від нього погляд, аби приховати гнів, і спитала:
Ти справді думаєш, що ці лазійці зведуть мого сина на престол?
Це цілком можливо, принцесо. Ви мусите погодитись, що бастарди Пола Атріда були б для цієї пари лише ласими шматками. А коли ці близнята зникнуть
Він знизав плечима.
Онук Шаддама IV буде логічним спадкоємцем, сказала вона. Себто, якщо ми зможемо відвести заперечення фрименів, Ландсрааду й ДАПТ, не кажучи вже про тих Атрідів, які залишаться живими і які могли б
Джавід запевняє мене, що його люди з легкістю займуться Алією. Леді Джессіку я не зараховую до Атрідів. Хто ще зостається?
Ландсраад і ДАПТ підуть за прибутком, промовила вона. Але як бути з фрименами?
Ми втопимо їх у їхній релігії МуадДіба!
Це легше зробити, ніж сказати, мій любий Тийканіку.
Я бачу, погодився він. Ми знову повертаємося до цієї давньої суперечки.
Дім Корріно робив і гірші речі, аби здобути владу, сказала вона.
Але щоб прийняти цю цю релігію Магді!
Мій син тебе поважає,промовила вона.
Принцесо, я палко прагну застати день, коли Дім Корріно поверне собі законний престол. Як і кожен сардаукар, що зостався на Салусі. Але якщо ви
Тийканіку! Це планета Салуса Секундус. Не впадай у прірву лінивства, що так поширилося у теперішній Імперії. Повна назва, повний титулдбайливе ставлення до кожної деталі. Такий підхід змусить Атрідів віддати свою кров піскам Арракіса. Кожна деталь, Тийканіку!
Він знав, чому вона влаштувала цю атаку. То була частина витончених хитрощів, які вона перейняла від сестри Ірулан. Але відчував, що втрачає ґрунт під ногами.
Ти мене чуєш, Тийканіку?
Чую, принцесо.
Я хочу, щоб ти прийняв цю релігію МуадДіба.
Принцесо, я піду за вас у вогонь, але це
Це наказ, Тийканіку!
Він ковтнув слину й зиркнув на екран. Лазійські тигри завершили трапезу й тепер лежали на піску, закінчуючи туалет, їхні довгі язики облизували передні лапи.
Наказ, Тийканіку. Ти зрозумів мене?
Слухаю та корюся, принцесо. Його голос не змінив тону. Вона зітхнула.
Ах, якби ж мій батько був живим
Так, принцесо.
Не передражнюй мене, Тийканіку. Я знаю, як тобі це неприємно. Але, якщо ти подаси приклад
Він може не наслідувати його, принцесо.
Наслідуватиме. Вона вказала на екран. Мені спало на думку, що левенбрех може стати проблемою.
Проблемою? Якою?
Скільки людей знає про цих тигрів?
Цей левенбрех, який їх тренує, один пілот транспортного корабля, ви і, звичайно Він стукнув себе по грудях.
А закупники?
Вони нічого не знають. Чого ви боїтеся, принцесо?
Мій син, скажімо так, вразливий.
Сардаукари не розкривають таємниць, промовив він.
Як і мертві.
Вона простягла руку й натисла червону клавішу під освітленим екраном.