Тесс Герритсен - Клуб «Мефісто» стр 9.

 Пробач.

 За що?

 Ти не знав, що береш дружину з божевільні. Тепер, певно, питаєш себе, у що ж ти вліз.

 Так. Я сказав би, саме час дружину поміняти.

 Ну, це ж трошки спадає на думку, еге ж?

 Джейн, не верзи казна-що.

 Дідько, інколи мені самій хочеться втекти від своєї рідні.

 А от я точно не хочу втікати від тебе.

Гебріел знову зосередився на дорозі, де вітер проносив жмутки снігу перед фарами. Вони їхали мовчки. Тоді він сказав:

 Знаєш, я ніколи не чув, щоб мої батьки сварилися. Жодного разу, поки ріс.

 Вперед, добивай. Я знаю, що моя родинакупа верескунів.

 Просто ти з сімї, у якій озвучують свої почуття. Грюкають дверима, горланять і регочуть, мов гієни.

 О, все краще й краще.

 Хотів би я в такій рости.

 Авжеж.

Джейн засміялася.

 Мої батьки не кричали, Джейн, і не грюкали дверима. І сміялися нечасто. Ні, родина полковника Діна надто дисциплінована, щоб опуститися до такої низості, як емоції. Не пригадую, щоб він хоч раз сказав «люблю тебе» мені чи моїй матері. Я мусив учитися це говорити. І досі вчуся.  Він подивився на неї.  Це ти мене вчиш.

Вона торкнулася його ноги. Її крутий, куленепробивний чоловік. Навіть його можна чогось навчити.

 Тому ніколи за них не вибачайся,  закінчив Гебріел.  Бо вони створили тебе.

 Іноді я в цьому сумніваюся. Як гляну на Френкі, то й думаю: Господи, будь ласка, нехай виявиться, що мене підкинули їм на поріг.

Чоловік засміявся.

 Ситуація сьогодні була напружена. То в чому річ?

 Не знаю.  Джейн відкинулася на спинку сидіння.  Та рано чи пізно ми про все дізнаємося.

6

Джейн сунула взуті ноги в бахіли, вдягнула хірургічний халат, завязала за спиною. Глянувши крізь скляну перегородку в лабораторію, подумала: «Як же не хочеться туди йти». Але Фрост був уже в залі, вбраний у халат і маску, над якою було видно, як він скривився. Морин асистент Йошима дістав з конверта рентгенівські знімки й повісив на негатоскоп. Спина докторки Айлс затуляла стіл, ховаючи те, з чим Ріццолі так не хотілося мати справу. Лише годину тому вона сиділа за столом у себе на кухні, Реджина воркотіла в неї на колінах, а Гебріел готував сніданок. Тепер омлет перевертався в шлунку, хотілося зірвати халат і вийти звідси на чистий сніг.

Натомість вона штовхнула двері до залу для розтинів.

Судмедекспертка глянула на неї через плече, на обличчі не читалося жодного негативу з приводу процедури, що на них чекала. Просто професіоналка, така ж, як інші, готова стати до роботи. Вони обидві мали справу зі смертю, та Мора була з нею в ближчих стосунках, їй було простіше дивитися смерті в лице.

 Ми вже збиралися починати,  сказала вона.

 Затрималася на дорозі. Там нині зранку безлад.

Детектив завязала маску, підходячи до краю столу. Намагалася не дивитися на рештки, натомість зосередившись на негатоскопі.

Йошима клацнув вимикачем, увімкнулося світло за двома рядами знімків. Рентгени черепа. Утім, вони були не схожі на інші знімки голови, які Джейн бачила. Там, де мав би бути спинний мозок, було лише кілька хребців, а далі нічого. Тільки зазубрена тінь мяких тканин там, де розрізали шию. Вона уявила, як Йошима викладає голову для знімків. Цікаво, чи голова котилася, мов мяч, поки він розташовував її на плівці й налаштовував коліматор? Джейн відвернулася.

І перевела погляд на стіл. На рештки тіла, розкладені в анатомічній послідовності. Тулуб лежав на спині, відрубані частиниприблизно там, де мали б бути. Пазл із кісток та плоті, який чекає складання. Хоча Джейн не хотілося туди дивитися, голова теж була на місці, перекотилася на ліве вухо, наче жертва дивилася вбік.

 Я маю роздивитися рану,  сказала Мора.  Допоможете, потримаєте в правильному положенні?  Пауза.  Джейн?

Ріццолі здригнулася й подивилася на судмедекспертку.

 Що?

 Йошима зніматиме, а мені треба оглянути рану зі збільшенням.

Докторка Айлс узяла череп затягнутими в рукавички руками й покрутила голову так, щоб краї рани зійшлися.

 Ось, потримайте в цьому положенні. Вдягніть рукавички й заходьте з цього боку.

Джейн зиркнула на Фроста. «Краще вже ти, ніж я»,  промовляли його очі. Вона перейшла до іншого краю столу, зупинилася, з ляскотом надягнула рукавички, потяглася до черепа. Зрозуміла, що дивиться в очі жертви, рогівки яких були тьмяні, наче воскові. Півтора дня в холодильнику вистудили плоть, і, тримаючи це обличчя в долонях, Ріццолі подумала про мясний прилавок у місцевому супермаркеті, з крижаними курчатами, загорнутими в пластик. «Зрештою, усі ми просто мясо».

Мора зігнулася над раною, вивчаючи її в лупу.

 Здається, тут єдиний удар спереду. Дуже гостре лезо. Кістка подряпана доволі глибоко, під вухами. Мінімальна схема ножа для хліба.

 Хлібні ножі не дуже гострі,  мовив Фрост звідкись іздалеку.

Джейн підвела очі й побачила, що він відійшов від столу й стояв на півдорозі до вмивальника, тримаючи руку на масці.

 Я мала на увазі не саме лезо, а структуру розрізу,  пояснила Мора.  Йдеться про надрізи, що заглиблюються в одній площині. Тут ми бачимо перший дуже глибокий розріз, що розітнув щитоподібний хрящ і дійшов аж до хребта. Тоді  швидке розчленування між другим та третім хребцями. На це обезголовлення могло піти менше хвилини.

Йошима з цифровою камерою підійшов ближче, зробив знімки рани в збільшенні. Фронтальний, бічний. Жахіття під усіма кутами.

 Добре, Джейн,  сказала докторка Айлс.  Подивимось у площині розрізу.

Вона забрала голову й перевернула її вниз маківкою.

 Потримайте, будь ласка, ось так.

Ріццолі краєм ока помітила розрубану плоть та відкриту трахею й різко відвернулася, тримаючи голову наосліп.

Мора знову піднесла до голови лупу, розглядаючи рану зблизька.

 Бачу борозни на щитоподібному хрящі. Гадаю, лезо було зазубрене. Зробіть знімки.

І знову заклацав спуск, Йошима нахилився ближче, знімаючи. «На цих світлинах будуть мої руки,  подумала Джейн.  Ця мить буде збережена в досьє. Її голова, мої руки».

 Ви сказали ви сказали, що на стіні була артеріальна кров,  подав голос Фрост.

Судмедекспертка кивнула.

 У спальні.

 Вона була жива.

 Так.

 І це обезголовлення зайняло кілька секунд?

 З гострим ножем та вмілими руками вбивця цілком міг упоратися за цей час. Хіба що хребет його сповільнив.

 То вона знала, так? Певно, вона це відчувала.

 Тут я дуже сумніваюся.

 Коли тобі відрізають голову, принаймні кілька секунд ти притомний. У «Шоу Арта Белла» розповідали. У нього в студії був якийсь лікар, говорили про гільйотину. Про те, що, коли твоя голова падає в кошик, можеш бути ще живий. Насправді відчувати своє падіння.

 Це може бути правдою, але

 Той лікар сказав, що Марія Стюарт навіть намагалася говорити, коли їй відрубали голову. Вуста ворушилися.

 Господи, Фросте,  урвала напарника Джейн.  Обовязково мене ще більше жахати?

 Це ж можливо, правда? Що жертва відчувала, як відділяється її голова?

 Імовірність дуже мала,  відповіла Мора.  І я це кажу не для того, щоб вас заспокоїти.

Вона перевернула голову на столі на бік.

 Помацайте череп. Ось тут.

Фрост нажахано витріщився на неї.

 Ні, все гаразд, це не обовязково.

 Ну ж бо. Вдягніть рукавичку й торкніться скроневої кістки. Там шкіру пошкоджено. Я це помітила, тільки коли ми змили кров. Помацайте череп у цьому місці й скажіть, що саме відчуваєте.

Було помітно, що це останнє, чого хотів би Фрост, та він натягнув рукавичку й неохоче торкнувся пальцями голови.

 Там, ем, заглибина в кістці.

 Вдавлений перелом черепа. Його видно на рентгені.  Мора підійшла до негатоскопа й показала на знімок.  На бічному знімку видно, як від точки удару віялом розходяться тріщини, наче павутиння по скроневій кістці. Насправді ми так і називаємо такі переломимозаїчні чи павутинні. Місце має особливе значення, бо тут проходить середня менінгеальна артерія. Якщо вона розірветься, пацієнт матиме крововилив у черепну порожнину. Розкривши череп, побачимо, чи з нею сталося саме це.  Вона подивилася на Фроста.  Удар по голові був сильний. Думаю, жертва була непритомна, коли він почав різати.