Радо приїду знову, щоб поговорити з вами обома.
І привезете констебля де Фрейтас? Як чудово! каже Ібрагім.
Аякже, каже Кріс. Аби тільки відшукати правду.
20. Джойс
Отож, здається, ми розслідуємо вбивство. Ба більше, я побувала в поліційній кімнаті для допитів! Цей щоденник явно щасливий.
Було цікаво подивитися на Елізабет за роботою. Вона дуже ефектна. Дуже спокійна. Цікаво, чи порозумілися б ми, якби зустрілися тридцять років тому? Мабуть, що ні, ми з різних світів. Але це селище зводить людей разом.
Я дуже сподіваюся якось допомогти Елізабет із цим розслідуванням. Впіймати вбивцю Тоні Каррена. Мабуть, я й допоможуу свій спосіб.
Гадаю, що коли в мене і є особливий дар, то це те, що мене часто не помічають. Чи, може, краще сказатинедооцінюють?
Куперс-Чейз повний видатних і хороших людей, які щось у своєму житті зробили чи досягли. І це дуже цікаво. Тут є людина, що допомагала спроєктувати тунель під Ла-Маншем, людина, чиїм іменем названо хворобу, людина, яка була послом в Парагваї чи то Уругваї. Отакі тут люди.
А я? Джойс Медоукрофт? Цікаво, що вони думають про мене. Безперечно, що я нешкідлива. Балакуча? Визнаю, винна. Але думаю, що десь у душі вони розуміють, що я не одна з них. Я медсестра, а не доктор, хоч ніхто при мені й не порушуватиме цієї теми. Вони знають, що це Джоанна купила мені тут квартиру. Джоаннаодна з них. А яне дуже.
Але все одноколи в Продовольчому комітеті сперечаються, або коли виникає проблема з помпами на ставку, або, як було недавно, собака одного з тутешніх запліднить собаку іншого й випустить тим самим усіх демонівхто все залагодить? Джойс Медоукрофт.
Я радо слухаю гнівні монологи, дивлюся, як випинаються груди, чую люті погрози судом і чекаю, поки всі видихаються.
А тоді вступаю й пропоную подивитися, чи нема якогось виходу, якогось, може, компромісуврешті-решт, собаки є собаки.
Ніхто з тутешніх не відчуває загрози з мого боку, ніхто не бачить у мені суперницю, я просто Джойслагідна, балакуча Джойс, яка завжди скрізь упхне свого носа.
Тож усі заспокоюються з моєю допомогою. Тиха, розважлива Джойс. Далі вже ніхто не кричить, проблему вирішено, і найчастіше з користю для мене. Чого зазвичай ніхто начебто не помічає.
Тож я тільки зрадію, якщо мене не помічатимутьтак було завжди. І мені справді здається, що це може згодитися під час розслідування. Усі можуть дивитися на Елізабет, а я просто буду собою.
«Медоукрофт», до речі, я дістала від покійного чоловіка, Джеррі. Це прізвище мені завжди подобалося. Я мала багато причин вийти заміж за Джеррі, і прізвище просто стало ще одним рядком у довгому списку. Одна моя подруга-медсестра вийшла заміж за такого собі Дупстеда. Барбара Дупстед. Думаю, що на її місці знайшла б якийсь привід і скасувала б усе.
Ох і день! Думаю, що подивлюся ще серію старого «Головного підозрюваного», а тоді спати.
Хай що Елізабет загадає мені робити далі, я буду готова.
21
Знову прекрасний ранок.
Богдан Янковський сидить у кріслі-гойдалці на патіо Ієна Вентема й користається нагодою подумати.
Тоні Каррена вбито. Хтось вдерся до його будинку й розправився з ним. Підозрюваних було вдосталь, і Богдан перебрав кількох у голові, обдумуючи причини, з яких вони хотіли б побачити Тоні Каррена мертвим.
Усіх нібито шокувала смерть Тоні, але Богдана нічого не дивує. Люди весь час помирають, з усіх можливих причин. Його батько упав з дамби коло Кракова, коли Богдан був дитиною. Чи він стрибнув, чи його штовхнулине важливо. Факту його смерті це не змінювало. Зрештою кожного щось та дістане.
Богданові не до смаку подвіря Ієна. Газон, що простягся до рядочка дерев удалині, по-англійськи впорядкований і смугастий від стрижки. Ближче до дерев, по ліву руку, є ставок. Ієн Вентем називає його озером, але Богдан знає, що таке озеро. Через його дальній край, де ставок звужується, перекинуто деревяний місток. Дітям би там сподобалося, але Богдан ніколи не бачив у цьому дворі дітей.
Ієн придбав родину качок, але їх вибили лисиці, а тоді один парубок, якого Богдан знав із паба, вибив лисиць. Ієн більше не купував качок, тому що який в тому сенс? Лисиці будуть завжди. Качки все одно іноді залітали погостювати. Щасти їм, думав про це Богдан.
Басейн був точно праворуч від Богдана. Можна було ступити кілька кроків по патіо й стрибнути просто у воду. Богдан виклав басейн плиткою. Богдан пофарбував місток у блакить качиного яйця й також вимостив патіо, на якому сидів.
Ієн дотримався умов своєї пропозиції й запросив його наглядати за будівництвом «Лісопарку». Так він заступив Тоні, у чому дехто міг би побачити нещастя чи лихий знак. Але для Богдана це просто був розвиток подій, і він збирався виконати роботу настільки добре, наскільки зможе. Гроші непогані. Вони насправді не дуже цікавлять Богдана, але викликцікавить. І йому подобається бути в цьому селі, подобаються ці люди.
Тепер Богдан дістав і вивчив усі плани. Спочатку ті видавалися йому заплутаними, але, щойно він побачив основні мотиви, усе стало доволі просто. Богданові подобалося виконувати менші роботи для Ієна Вентема, подобалася їх впорядкованість, але він розуміє, що все змінюється і що йому треба братися за вищий щабель.
Богданова мати померла, коли тому було девятнадцять. Коли помер Богданів батько, їй перепали якісь гроші. Звідкисьто був не слушний час для подробиць. Гроші сплатили Богданове місце в Краківському технічному університеті, де той вивчав інженерну справу. Саме там він і був, коли його мати зазнала інсульту й повалилася на домашню підлогу. Якби він лишився вдома, то міг би її врятувати, але він не лишився, тож і не врятував.
Богдан повернувся, поховав матір і наступного дня виїхав до Англії. Майже двадцять років по тому він дивиться на цей дурний газон.
Богдан думає, чи не заплющити на мить очі, коли з іншого боку будинку долинає низький звук сигналу від вхідних дверей. До цього великого тихого будинку рідко зайде якийсь гість, але сьогодні саме через гостя Ієн попросив Богдана прийти. Ієн відсуває вбік двері свого кабінету, що виходять на патіо.
Богдане. Двері.
Так, аякже. Богдан підводиться. Він проходить через зимовий сад, який сам же й спроєктував, через музичну кімнату, яку звукоізолював, і виходить у коридор, у якому в найспекотніші дні року в самих плавках шліфував усі поверхні.
Він робив усе, що треба.
Отець Метью Макі шкодує, що попросив таксиста висадити його на початку підїзної дороги. Від воріт до дверей довелося чимало пройти. Він обмахується своєю текою, а тоді похапцем перевіряє за допомогою камери на телефоні, чи рівно сидить на шиї колоратка, і дзвонить у двері. З полегшенням чує з будинку шум, тому що навіть попередня домовленість нічого не гарантує. Отець був радий зустрітися саме тут, так легше.
Він чує кроки по деревяній підлозі, а тоді двері відчиняє кремезний бритоголовий чоловік. На ньому тісна біла футболка, на одному передпліччі набитий хрест, а на іншомутри імені.
Отче, каже чоловік. Він католик, це хороша новина. І, судячи з акценту, поляк.
Дзєнь добри, каже отець Макі.
Чоловік усміхається у відповідь.
Дзєнь добри, дзєнь добри.
У мене зустріч з містером Вентемом. Я Метью Макі.
Чоловік приймає його руку й потискає її.
Богдан Янковський. Будь ласка, проходьте, отче.
Повірте, ми розуміємо, що жоден закон не зобовязує вас нам допомагати, каже отець Метью Макі. Звісно, ми не погоджуємося з рішенням ради, але мусимо його прийняти.
Ієн думає, що Майк Ґріффін із Комітету планування добре впорався зі своєю роботою. Спокійно перекопуй те кладовище, Ієне, сказав був він, просимо тебе ласкаво. Майк Ґріффін залежний від онлайн-казинонехай же ця любов живе вічно.
Однак я таки вважаю, що ви маєте моральне зобовязання залишити «Сад вічного спочинку» там, де він є, продовжує отець Макі. І я хотів зустрітися з вами особисто, глянути вам у вічі й спробувати дійти якогось компромісу.
Ієн Вентем уважно слухає, але, якщо чесно, більше думає про те, який він розумний. Найрозумніша людина з відомих йому, це точно. Саме так він добивається свого. Іноді це аж здається нечесним щодо решти. Він не просто випереджає їх на крок, він іде геть іншою стежкою.