Він повісив слухавку.
Ґвенда Вон підійшла до телефона.
Спробувати набрати Мікі зараз?
Естер спитала:
Гвендо, можна я спочатку зателефоную? Це не забере багато часу. Хочу звязатися з Дональдом.
Звісно, дозволив Лео. Ви сьогодні ввечері зустрічаєтеся, так?
Збиралися.
Батько кинув на неї швидкий погляд.
Люба, ти дуже засмутилася?
Я не знаю, відповіла Естер. Я не зовсім розумію, що саме відчуваю.
Ґвенда пропустила її до телефона, й Естер набрала номер.
Покличте, будь ласка, доктора Крейґа. Так. Так. Це Естер Арґайл.
Почекавши якусь мить, вона заговорила:
Це ти, Дональде? Я телефоную повідомити тобі, що не зможу сьогодні піти з тобою на лекцію Ні, я не хвора, інше, просто в нас у нас досить дивні новини.
Далі знову говорив доктор Крейґ.
Естер повернула голову до батька. Прикрила слухавку рукою, питаючи:
Це ж не секрет, чи не так?
Ні,повільно мовив Лео. Це не зовсім секрет, але я б попросив Дональда поки що тримати це при собі. Знаєш, як обростають чутки, коли поширюються.
Так, знаю, вона знову заговорила в слухавку. Їх ніби й можна назвати гарними новинами, Дональде, проте вони й засмучують. Я не хочу розмовляти про це по телефону Ні, не приходь сюди Будь ласка. Не сьогодні. Можливо, завтра. Це щодо Джеко. Так так щодо мого брата. Ми дізналися, що він не вбивав матір Але, будь ласка, не кажи нічого, Дональде, нікому нічого не кажи. Завтра я все тобі розповім Ні, Дональде, ні Сьогодні я нікого не можу бачити, навіть тебе. Будь ласка. І нікому нічого не кажи.
Вона поклала слухавку й жестом покликала Ґвенду.
Ґвенда попросила зєднати її з Драймутом.
Лео ніжно звернувся до Естер:
Естер, чому ти не пішла з Дональдом на лекцію? Ти б трохи розвіялася.
Я не хочу, батьку. Я не можу.
Те, як ти говорила Із твоїх слів він вирішив, начебто новини не такі вже й хороші. Але, знаєш, Естер, це не так. Ми приголомшені. Проте всі щасливі, дуже раді А як же іще?
Ось що нам треба казати, так? мовила Естер.
Лео застережно почав:
Моя люба дитино
Це ж неправда? Це не гарна новина. Вона просто жахлива.
Мікі на звязку, озвалася Ґвенда.
Лео знову підійшов і взяв у неї слухавку. Він розмовляв із сином так само, як і з дочкою. Але той сприйняв новину інакше, ніж Мері Дюррант. Не було ні заперечень, ні здивування, ні недовіри. Натомість швидке прийняття.
От чорт! почувся голос Мікі.Спливло так багато часу! Зниклий свідок! Що ж, фортуна відвернулася від Джеко того вечора.
І знову говорив Лео, а Мікі слухав.
Так, сказав він, погоджуюся. Краще зустрітися якомога швидше, щоб Маршалл щось нам порадив.
Він раптом розсміявся тим сміхом, що нагадав Лео маленького хлопчика за іграми в саду під вікном.
Які ставки? запитав Мікі.Хто з нас це зробив?
Лео повісив слухавку й рвучко відійшов від телефона.
Що він сказав? поцікавилася Ґвенда.
Лео повторив їй.
Схоже, це дурнуватий жарт.
Лео швидко глипнув на неї.
Можливо, зронив він мяко, це взагалі не жарт.
II
Мері Дюррант перетнула кімнату й підібрала кілька пелюсток під вазою з хризантемами. Вона акуратно поклала їх до кошика для паперу. То була висока і спокійна двадцятисемирічна жінка, яка, попри відсутність зморщок, мала старший за свої роки вигляд, можливо, через стабільну зрілість, що здавалася частиною її макіяжу. Її приємній зовнішності бракувало привабливості. Правильні риси обличчя, гарна шкіра, яскраві блакитні очі. Світле волосся, зачесане назад і зібране у велику гульку на потилиці,стиль, який на той час саме був у моді. Утім, вона носила таку зачіску не з цієї причини, а просто належала до тих жінок, що завжди дотримуються свого стилю. Її зовнішність нагадувала її ж будинокохайна й доглянута. Будь-яка пилинка чи безлад дратували її.
Спостерігаючи, як дбайливо вона підбирає опалі пелюстки, чоловік в інвалідному візку якось недобре посміхнувся.
Те саме охайне створіння, сказав він. Місце для всього й усе на своєму місці.
Він розсміявся. У сміхові почулася ледь помітна шкодлива нотка. Та Мері Дюррант залишалася цілком спокійною.
Мені подобається, коли все охайно, погодилася вона. Знаєш, Філе, тобі й самому б не сподобалося, якби в домі був гармидер.
Чоловік мовив із гіркотою в голосі:
Ну, так чи так, я до цього непричетний.
Невдовзі після їхнього одруження Філіп Дюррант став жертвою поліомієліту і його спаралізувало. Для Мері, яка обожнювала його, він був і чоловіком, і дитиною. Іноді його самого бентежила її власницька любов. Його дружина не могла зрозуміти, що її втіха від того, що він залежав від неї, іноді дратувала його.
Немов побоюючись почути слова співчуття чи жалю, він швидко продовжив:
Мушу визнати, що новина твого батька в голову не вкладається! Минуло так багато часу! Як ти можеш бути такою спокійною?
Гадаю, я ще не зовсім усвідомила Це так дивно. Спочатку я просто не могла повірити батьковим словам. Якби то була Естер, я б вирішила, що вона все вигадала. Ти ж знаєш Естер.
Обличчя Філіпа Дюрранта трохи злагідніло. Він добродушно промовив:
Рішуче й пристрасне створіння, яке шукає в житті проблеми й, вочевидь, знаходить.
Мері відмахнулася від такого визначення. Характер інших людей її не цікавив. Вона невпевнено протягнула:
Думаю, це правда. Той чоловік же не міг усе вигадати?
Неуважний науковець? Було б добре так вважати, проте схоже, Ендрю Маршалл розглядав справу серйозно. Тобі ж не треба нагадувати, що «Маршалл і Маршалл»поважна юридична компанія.
Спохмурнівши, Мері запитала:
Філе, що це, зрештою, означає?
Це означає, що Джеко повністю виправдають. Тобто в тому разі, коли уповноважений орган задовольнить ця інформація, а я розумію, що так воно і станеться.
Що ж, Мері ледь зітхнула. Думаю, це дуже добре.
Філіп Дюррант знову засміявся безумним гірким смішком.
Поллі! вигукнув він. Ти зведеш мене в могилу.
Тільки чоловік звертався до Мері Дюррант на імя Полліімя, що до смішного не пасувало її поважній зовнішності. Вона подивилася на Філіпа трохи здивовано.
Не розумію, що зі сказаного мною так розсмішило тебе.
Ти була така милостива! промовив Філіп. Неначе леді Як-там-її, яка на розпродажеві вихваляє вироби місцевих селян.
Мері, знітившись, заперечила:
Але це таки дуже добре! Не можна вдавати, що все нормально, коли в нашій сімї вбивця.
Не зовсім у нашій.
Великої різниці немає. Тобто це все завдає клопоту й змушує почуватися дуже незручно. Усі такі збуджені та допитливі. Як я це ненавиділа.
Ти чудово давала цьому раду, відказав Філіп. Заморожувала їх крижаним поглядом своїх блакитних очей. Вони затихали та соромилися самих себе. Дивовижно, як тобі вдається ніколи не виказувати своїх емоцій.
Мені все це дуже не подобалося. Це було надзвичайно неприємно, продовжувала Мері Дюррант, але в усякому разі він помер, і все скінчилося. А тепер тепер, здається, все знову заворушиться. Як це втомлює.
Так, задумливо зронив Філіп Дюррант. Він ледь смикнув плечима, на обличчі зявився блідий вираз болю. Дружина метнулася до нього.
Спазми? Зачекай. Дай я поправлю цю подушку. От. Так краще?
Ти була б хорошою медсестрою.
Я не хотіла б доглядати багатьох людей. Тільки тебе.
Це було сказано дуже просто, та в щирих словах відчувалися глибокі почуття.
Озвався телефон. Мері підійшла до апарата.
Алло так Я слухаю А, це ти
Кинула вбік, до Філіпа:
Це Мікі.
Так так, ми чули. Батько телефонував Так, звісно Так Так Філіп говорить, що якщо адвокатів це задовольнило, то все гаразд Мікі, справді, я не розумію, чому ти так засмутився Не думаю, що до мене туго доходить Слухай, Мікі, думаю, ти Алло? Алло? Вона сердито насупилася. Він відєднався. Вона повісила слухавку. Справді, Філіпе, я не розумію Мікі.
Що саме він сказав?
Він ніби засмутився. Сказав, що я туга, не усвідомлюю наслідків. Що буде справжнє пекло! Це його слова. Але чому? Я не розумію.