Дівчина злякано затулила рота рукою. Вона почервоніла й заговорила з раптовою незграбністю, властивою молодим:
Мені шкода. Я не подумала Я забула Не слід було так, не тепер, коли він тобто коли все скінчилося і і
Усе це скінчилося, повторив Арґайл. Усе в минулому. Я намагаюся Ми всі намагаємося вірити, що хлопець був хворим. Одна з помилок природи. Це, вочевидь, найкраще все пояснює.
Він подивився на Калґарі.
Ви погоджуєтеся?
Ні,сказав Калґарі.
На мить запала тиша. Різке заперечення вразило обох його співрозмовників. Слово вилетіло з майже вибуховою силою. Прагнучи помякшити цей ефект, він незграбно забелькотів:
Я Я перепрошую. Бачте, ви мене не так зрозуміли.
О! Арґайл замислився. Тоді обернувся до своєї дочки:Естер, гадаю, краще тобі вийти
Я не вийду! Я мушу почути дізнатися, що це все означає.
Це може бути неприємно.
Естер нетерпляче вигукнула:
Яка різниця, що ще жахливого накоїв Джеко? Усе скінчилося.
Калґарі заговорив швидко.
Повірте, питання не в тому, що вчинив ваш брат, радше навпаки.
Я не розумію
Двері із протилежного боку кімнати відчинилися, і молода жінка, раніше помічена Калґарі, повернулася до кімнати. Тепер була в пальто та з маленьким шкіряним портфелем.
Вона звернулася до Арґайла.
Я йду. Щось ще
Арґайл на мить завагався (Калґарі подумав, що він постійно вагається), а потім поклав руку на її плече й підштовхнув уперед.
Сідай, Ґвендо, звелів він. Це е-е-е доктор Калґарі. Це міс Вон, яка і знову невпевнено замовк, яка багато років працює в мене секретаркою. Він додав:Доктор Калґарі прийшов розповісти нам чи запитати щось про Джеко
Розповісти вам щось, утрутився Калґарі.І хоч ви цього не усвідомлюєте, та мені стає все важче й важче зробити це.
На нього глянули здивовано всі, проте в очах Ґвенди він уловив щось схоже на спалах розуміння, немов вони на мить стали союзниками і ніби вона сказала: «Так, я знаю, як важко може бути з Арґайлами».
Ґвендагарна молода жінка (можливо, не така вже й молодатридцять сім чи тридцять вісім). Повнувата, з темними волоссям та очима; пашить енергією та здоровям. Вочевидь, компетентна та розумна.
Із притаманним йому холодком у голосі Арґайл сказав:
Я й не думав, що щось для вас ускладнюю, докторе Калґарі. Навіть не збирався. Якщо ви хочете перейти до суті
Так, я знаю. Вибачте, що висловився так. Але та впертість, з якою ви, та й ваша дочка, постійно підкреслюєте, що все пройшло, минуло, скінчилося. Нічого не скінчилося. Хтось колись говорив: «Нічого не скінчиться»
«допоки все не скінчиться правильно», завершила за нього міс Вон. Кіплінґ.
Вона підбадьорливо кивнула йому, а він відчув до неї вдячність.
Я перейду до суті,продовжував Калґарі.Коли ви почуєте те, про що я повинен розповісти, то зрозумієте моє моє небажання. Ба більше, мій розпач. Спочатку я мушу повідомити дещо про себе. Я геофізик і нещодавно брав участь в експедиції на Антарктиду. Я повернувся до Англії лише кілька місяців тому.
Експедиція Гайса Бентлі? запитала Ґвенда.
Він обернувся до неї, знову почуваючи вдячність.
Так. Це експедиція Гайса Бентлі. Я розповідаю вам це, щоб, виклавши окремі факти своєї біографії в минулому, пояснити, чому близько двох років я не відстежував поточні події.
Вона поквапилася допомогти йому:
Ви маєте на увазі судовий процес по вбивству?
Так, міс Вон, саме це я й маю на увазі.
Він повернувся до Арґайла.
Перепрошую, коли я зараз завдаю вам болю, але треба звірити з вами певні дати та години. Девятого листопада, позаторік, приблизно о шостій вечора, ваш син, Джек Арґайл (Джеко для вас), прийшов сюди поговорити зі своєю матірю, місіс Арґайл.
Із моєю дружиною, так.
Він сказав їй, що в нього проблеми, й узявся вимагати гроші. Таке вже траплялося
Багато разів, зітхнув Лео.
Місіс Арґайл відмовилася. Він заходився ображати її, погрожувати. Нарешті вибіг звідти, вигукуючи, що повернеться та що «їй все-таки доведеться дати йому грошенят». Він запитав: «Хочете, щоб я потрапив до вязниці, так?», а вона відповіла: «Я вже майже вірю, що це для тебе найкраще».
Лео Арґайл неспокійно заворушився.
Ми з дружиною обговорювали це. Ми були дуже не задоволені хлопцем. Знову й знову нам доводилося рятувати його, допомагати починати все спочатку. Нам здалося, що шок тюремного увязнення навчить його Його голос затих. Але, будь ласка, продовжуйте.
Калґарі продовжив:
Пізніше того вечора вашу дружину вбили. Нападник убив її ударом кочерги. На кочерзі були відбитки пальців вашого сина, а з шухляди письмового столу зникла велика сума грошей, яку ваша дружина поклала туди раніше. Поліція перехопила вашого сина в Драймуті. Гроші знайшли в нього, більшість у пятифунтових банкнотах. На одній із них було зазначено імя та адресу. І банк розпізнав її як одну з виплачених місіс Арґайл того ранку. Хлопця звинуватили, відбувся судовий розгляд. Калґарі на мить замовк. Вирокумисне вбивство.
Нарешті воно вилетілофатальне слово. Убивство Не гучне, а придушене; слово, поглинуте шторами, книгами, мяким килимом Слово приглушити можна було, та не вчинок
Містер Маршалл, адвокат захисту, натякнув мені, що ваш син під час арешту наполягав на своїй невинуватості, надто весело, якщо не зарозуміло. Він стверджував, що в нього неспростовне алібі на встановлений поліцією час убивстваміж сьомою та сьомою тридцять вечора. Джек Арґайл стверджував, що на той час він діставався автостопом до Драймута, що його підібрала машина на головній дорозі з Редміна до Драймута, приблизно за милю звідти, саме перед сьомою вечора. Він не зауважив марки автомобіля (на той час уже стемніло), але то був чорний або темно-синій лімузин із водіємчоловіком середнього віку. Для пошуку сліду автомобіля чи водія було зроблено все можливе, проте його свідчення так і не підтвердилися. Та й самі адвокати були переконані в тому, що всю історію поквапливо, але не надто розумно хлопець вигадав
Основну лінію захисту вибудовували на свідченнях психологів, які намагалися довести, що Джек Арґайл завжди був психічно нестійким. Суддя кидав трохи уїдливі зауваги щодо цих свідчень і у своєму останньому слові був категорично проти обвинувачуваного. Джека Арґайла засудили до довічного позбавлення волі. Півроку по тому він помер у вязниці від пневмонії.
Калґарі замовк. Три пари очей втупилися в нього. У Ґвендиних очах проступили зацікавлення та пильна увага, в очах Естерпідозрілість, у Лео Арґайлапорожнеча.
Можете підтвердити, що я точно вказав факти?
Ви надзвичайно точні,погодився Лео. Проте я так і не зрозумів, навіщо нам треба було знову пропускати через себе всі ті болісні події, які ми намагаємося забути.
Даруйте. Я мусив це зробити. Я так розумію, ви не оскаржили вердикт?
Визнаю, що факти були саме такими, як викладено. Тобто якщо не переглядати їх, це, грубо кажучи, вбивство. Але якщо обміркувати факти, знайдеться чимало помякшувальних обставин. Хлопець був психічно нестабільним, хоча, на жаль, не в юридичному сенсі цього терміна. «Правила Макнотена» обмежені та незадовільні. Запевняю вас, докторе Калґарі, що й сама Рейчел, моя покійна дружина, першою забула б і пробачила б нещасному хлопцеві його нерозсудливість. Вона була прогресивним і гуманним мислителем, мала глибокі знання про психологічні фактори. Вона не засуджувала б його.
Вона точно знала, яким жахливим міг бути Джеко, промовила Естер. Він завжди був таким, просто не міг нічого із цим удіяти.
То всі ви, повільно протягнув Калґарі,не мали жодних сумнівів? Жодних сумнівів щодо його провини?
Естер пропікала його поглядом.
Які сумніви могли бути? Звісно, він був винним.
Не буквально винен, запротестував Лео. Мені не подобається це слово.
І воно невдале, Калґарі глибоко вдихнув. Джек Арґайл був невинуватим!
Розділ другий
Це твердження мало б стати сенсацією. Але сподіваної реакції не було. Калґарі очікував на здивування, недовірливу радість крізь туман нерозуміння, жадібні запитання Нічого. Лиш осторога та підозрілість. Ґвенда Вон спохмурніла. Естер дивилася на нього широко розплющеними очима. Можливо, це природно. Таке повідомлення важко зрозуміти відразу.