Усі з цікавістю нахилилися вперед.
Полковник Протеро звинуватив його в невігластві.
Як це схоже на полковника Протеро і як безглуздо, сказала місіс Прайс Рідлі.
Це й справді дуже схоже на полковника Протеро, погодилася з нею міс Марпл, але я зовсім не переконана в тому, що його звинувачення не мало сенсу. Ви, либонь, памятаєте жінку, яка прийшла до нас і сказала, що вона працює у відділі соціального забезпечення, а коли та зібрала пожертви, то ми більше ніколи про неї не чули і зясувалося, що вона не мала нічого спільного з відділом соціального забезпечення. Ми надто схильні довіряти людям і вірити всьому, що вони про себе розповідають.
Я ніколи не зміг би уявити собі міс Марпл у ролі особи, яка довіряє всьому, що про себе розповідає та чи інша людина.
Там також виникла якась сварка через того молодого художника містера Реддінґа, чи не так? запитала міс Везербі.
Міс Марпл кивнула головою.
Полковник Протеро заборонив йому приходити до себе додому. Якщо не помиляюся, то він малював Летицію в купальному костюмі.
Я завжди думала: між ними щось є, сказала місіс Прайс Рідлі. Той молодик надто полюбляв стовбичити біля їхнього дому. Шкода, що в дівчини нема матері. Мачуха ніколи її не замінить.
Я думаю, місіс Протеро робить усе від неї залежне, сказала міс Гартнел.
Дівчата, вони такі лукаві, із жалем коментувала місіс Прайс Рідлі.
Це схоже на справжній роман, чи не так? сказала добросерда міс Везербі. Він молодик вельми привабливий.
Але вкрай легковажний, зауважила міс Гартнел. А яким він може бути? Художник! Париж! Моделі! Ніяких обмежень!
Малювати її в купальному костюмі, мовила місіс Прайс Рідлі. Це не дуже пристойно.
Він малює й мене, сказала Ґрізельда.
Але не в купальному костюмі, моя люба, зауважила міс Марпл.
Могло бути й гірше, промовила Ґрізельда загадковим тоном.
Капосна дівчина, сказала міс Гартнел, у якої вистачило почуття гумору, щоб зрозуміти жарт.
Інші дами були злегка шоковані.
Летиція розповіла вам про свою проблему? запитала міс Марпл, звертаючись до мене.
Розповіла мені?
Так. Я бачила, як вона пройшла через сад і звернула до дверей вашого кабінету.
Від міс Марпл нічого не приховаєш. Обробляти клумби найкращий спосіб маскування, тут і димової завіси не треба, а звичка спостерігати пташок крізь потужні окуляри завжди може стати в пригоді.
Вона згадала про неї, так, визнав я.
Містер Гос здався мені стурбованим, сказала міс Марпл. Сподіваюся, він не перевтомився?
О! збуджено вигукнула міс Везербі. Я геть забула. Маю для вас цікаву новину. Я бачила, як доктор Гейдок вийшов із котеджу місіс Лестрандж.
Усі перезирнулися.
Може, вона захворіла? припустила місіс Прайс Рідлі.
У такому разі її хвороба має бути дуже раптовою, сказала міс Гартнел. Бо я бачила, як о третій годині вона прогулювалась у своєму саду й виглядала здоровісінькою.
Вона й доктор Гейдок, певно, давні знайомі, сказала місіс Прайс Рідлі. Але він нічого про це не розповідав.
Диво та й годі, промовила міс Везербі. Він не згадав про своє знайомство з нею жодного разу.
Річ у тому почала Ґрізельда тихим і таємничим голосом і замовкла.
Усі збуджено нахилилися до неї.
Я випадково довідалася, мовила Ґрізельда з притиском у голосі, що її чоловік був місіонером. Жахлива історія. Його було зїдено, ні більше, ні менше. По- справжньому зїдено. А її примусили стати головною дружиною вождя. Доктор Гейдок був із тією експедицією і врятував її.
На мить запанувало збудження, але потім міс Марпл сказала докірливо, але з усмішкою:
Капосне дівчисько!
Вона іронічно поплескала Ґрізельду по руці.
Ви ліпше не жартуйте так, моя люба. Коли ви мелете таку нісенітницю, люди зазвичай готові повірити їй. А це іноді призводить до ускладнень.
У вітальні повіяло холодом. Дві дами підвелися, готові покинути товариство.
Цікаво знати, чи є щось між молодим Лоренсом Реддінґом і Летицією Протеро? спитала міс Везербі. Схоже на те. А що думаєте ви, міс Марпл?
Міс Марпл на хвилину замислилася.
Я б цього не сказала. Тільки не Летиція. Думаю, тут ідеться про зовсім іншу особу.
Але полковник Протеро, певно, вважає
Він завжди вражав мене своєю дурістю, сказала міс Марпл. Цей чоловік спроможний запхати собі в голову якусь нісенітну думку й уперто триматися за неї. Ви памятаєте Джо Бакнела, якому колись належав «Синій кабан»? Він переконав себе в тому, що його дочка гуляє з молодим Бейлі. А насправді з тим чоловіком злигалася його дружина, хвойда розбещена.
Кажучи це, вона не відривала погляду від Ґрізельди, і я несподівано відчув, як мене охоплює гнів.
А вам не здається, міс Марпл, сказав я, що ми звикли надто теліпати язиками, не думаючи про ту шкоду, якої можемо завдати своїм ближнім? Треба бути до них милосердними, а не поливати їх брудом за кожної нагоди.
Дорогий панотче, відповіла мені міс Марпл, ви такий наївний і непрактичний. Але щодо мене, то я надто довго спостерігала людську природу й тому знаю, що нічого доброго від неї чекати не доводиться. Я згодна, що в пустому базіканні й пліткуванні немає сенсу, але ж воно так часто виявляється правдивим, чи не так?
Ця остання парфянська стріла влучила в ціль.
Розділ третій
Бридка, нахабна старушенція, сказала Ґрізельда, коли двері зачинилися.
Вона скривила гримасу, дивлячись у спину гостям, що виходили, а тоді подивилася на мене й засміялася.
Лене, а ти справді підозрюєш, що в мене роман із Лоренсом Реддінґом?
Моя люба, звісно ж ні.
Але ти подумав, що міс Марпл на це натякає. І ти відважно кинувся захищати мене. Як ну, скажімо, як розлючений тигр.
Я відчув, що повинен заявити протест, сказав я. Але, Ґрізельдо, мені хочеться, щоб ти була трохи обережнішою у своїх словах.
Ти маєш на увазі історію про людожерів? запитала вона. Чи моє побажання, щоб Лоренс малював мене голою? Якби вони тільки знали, що він малював мене в сукні з грубої тканини з високим хутряним коміром у такому одязі можна прийти й на зустріч із Папою Римським, жоден клаптик грішної плоті не проглядає крізь нього. Наші стосунки напрочуд чисті. Лоренс жодного разу не спробував залицятися до мене не можу збагнути, чому.
Безперечно, тому, що він знає: ти жінка одружена
Не прикидайся, ніби ти щойно звалився з неба, Лене. Ти чудово знаєш, що приваблива молода жінка з літнім чоловіком це небесний дар для кожного молодика. Тут має бути якась інша причина, а не та, що я неприваблива непривабливою я себе не вважаю.
Невже ти справді хочеш, щоб він тобі освідчився в коханні?
Ні сказала Ґрізельда з більшим ваганням у голосі, аніж здалося мені пристойним.
Якщо в нього роман із Летицією Протеро
Міс Марпл не думає, що в нього з нею роман.
Міс Марпл може й помилитися.
Вона ніколи не помиляється. Стара кицька з таким гострим нюхом завжди має слушність. Вона замовкла на хвилину, а тоді сказала, скоса поглянувши на мене швидким поглядом: Ти мені віриш, правда ж, віриш? Я маю на увазі те, що між мною і Лоренсом нічого нема.
Звичайно, вірю, моя люба Ґрізельдо, з подивом відповів я. Звичайно, вірю.
Моя дружина підійшла ближче, щоб поцілувати мене.
Я хотіла б, щоб ти не дозволяв так легко себе ошукати, Лене. Ти готовий повірити кожному моєму слову.
Мабуть, що так. Але, моя люба, я благаю тебе притримувати свій язик і стежити за тим, що ти кажеш. Ніколи не забувай про те, що ці жінки не мають і крихти гумору й усе сприймають серйозно.
Чого їм бракує, сказала Ґрізельда, то це бодай невеличких аморальних пригод у їхньому житті. Тоді вони не докладали б таких зусиль, щоб знайти їх у житті інших людей.
І з цими словами вона вийшла з моєї кімнати, а я, поглянувши на свого годинника, поквапився зробити кілька візитів, які мав би зробити ще раніше в цей день.
На вечірній службі в середу, як і завжди, людей було мало, і коли я пішов через церкву на вихід, спочатку перевдягнувшись у ризниці, вона була вже порожня, крім однієї жінки, яка стояла, дивлячись угору на одне з вікон. Ми маємо кілька гарних вікон із кольоровим склом, і наша церква варта того, щоб замилуватися нею. Жінка озирнулася, почувши шарудіння моїх кроків, і я побачив, що то була місіс Лестрандж.