Відкрию вам маленький секрет, мосьє Пуаро,продовжувала міс Марвелл.У нас до лорда Ярдлі є одна справа. Можливо, ми домовимося, щоб він дозволив нам зняти фільм у своєму родинному маєтку.
У маєтку Ярдлі?з цікавістю вигукнув я.О, та це ж одне з найкрасивіших місць в Англії!
Міс Марвелл кивнула.
Думаю, це справжній середньовічний замок. Але лорд за це просить чималі гроші, і я, звісно, ще не знаю, чи вдасться укласти угоду. Втім, ми з Ґреґом завжди любили поєднувати справи з розвагами.
Але Перепрошую, якщо я чогось не розумію, мадам Ви ж можете поїхати в маєток Ярдлі й без діаманта?
Погляд міс Марвелл став пронизливим і суворим, від дитячої невинності не лишилося й сліду. Вона раптом почала здаватися значно старшою.
Я хочу, щоб прикраса була на мені.
Напевно,вихопилося в мене,в колекції Ярдлі є багато знаменитих коштовностей, і серед нихвеликий діамант?
Саме так,зронила міс Марвелл.
Я почув, як Пуаро пробурмотів: «Ага, cest comme ça!» А тоді сказав голосно:
Отже, ви вже знайомі з леді Ярдлі або її знає ваш чоловік?як завжди, йому пощастило вивести нашу співрозмовницю на чисту воду (свою удачу в цих питаннях Пуаро гордо називає обізнаністю в психології людини).
Ґреґорі познайомився з нею, коли леді відвідувала Штати три роки тому,сказала міс Марвелл. Вона мить повагалася, а потім швидко запитала:Хтось із вас читає «Світську хроніку»?
Ми з Пуаро, опустивши очі, зізналися, що маємо за собою такий гріх.
Я питаю, тому що в останньому номері є стаття про знамениті коштовності, і там ідеться про дещо цікаве
Я підвівся, підійшов до столу й повернувся з найсвіжішим номером газети. Міс Марвелл узяла її в мене, знайшла статтю і почала читати вголос:
«Серед інших знаменитих каменів згадаємо Зірку Сходуцей діамант належить родині Ярдлі. Предок нинішнього лорда Ярдлі привіз цю коштовність із Китаю, а разом із неюромантичну історію. Кажуть, що камінь був колись правим оком ідола, який стояв у храмі. Ліве око також прикрашав діамант точно такого розміру і форми. Існувало передбачення, що цей другий камінь теж мали вкрасти. Одне око потрапить на Захід, а другена Схід, аж поки вони знову зустрінуться. І тоді їх буде врочисто повернуто богові. За цікавим збігом, зараз в Англії перебуває камінь, який за описом дуже нагадує діамант із історії, і називається він Зірка Заходу. Коштовність належить знаменитій кіноакторці міс Мері Марвелл. Цікаво було б порівняти обидва камені».
Жінка замовкла.
Épatant!пробурмотів Пуаро.Поза всяким сумнівом, це щирісінька вигадка.Він повернувся до Мері Марвелл.І ви не боїтеся, мадам? Невже вас не мучать погані передчуття? Невже не хвилюєтеся, що коли зведете сіамських близнюків докупи, одразу нізвідки вигулькне китаєць іhey presto!забере їх назад у Китай?
Пуаро говорив із усмішкою, але я відчув, яка серйозність бриніла в його голосі.
Я не вірю, що діамант леді Ярдлі може красою зрівнятися з моїм,відказала міс Марвелл.Зрештою, мені цікаво подивитися й переконатися на власні очі.
Не знаю, що на це мав сказати Пуаро, бо в ту мить двері розчахнулися, і в кімнату рішуче увійшов вродливий чоловік. Це був справжній романтичний герой, від чорних хвиль пишного волосся до кінчиків модних шкіряних черевиків.
Я ж казав, що наздожену тебе, Мері,видихнув Ґреґорі Рольф.І от я тут. Ну, і що ж мосьє Пуаро каже про нашу проблемку? Що це якийсь розіграш? Він згоден зі мною?
Пуаро стримано всміхнувся до знаменитого актора. Кумедно, якими несхожими були ці двоє чоловіків.
Розіграш чи не розіграш, містере Рольф,сухо сказав детектив,але я порадив мадам, вашій дружині, не брати із собою діамант у гості до Ярдлі у пятницю.
Цілковито поділяю вашу думку, сер. Я вже казав це Мері. Та ба! Це ж жінка, і хіба вона потерпить, щоб інша мала на собі гарніші коштовності, ніж вона?
Не мели дурниць, Ґреґорі!різко кинула міс Марвелл, але щоки її спалахнули.
Пуаро стенув плечима.
Мадам, я дав вам пораду. Більше нічого не можу зробити. Cest fini.
Він вклонився і провів обох гостей до дверей.
О la la,сказав Пуаро сам до себе, вертаючись у крісло.Histoire des femmes! Хороший чоловік, усе зробив правильно. Tout de même, який невихований. Страшенно.
Я поділився з Пуаро тим, що згадав про Рольфа, і він закивав на мої слова.
Я так і думав. Усе-таки в цій історії криється щось цікаве. З вашого дозволу, mon ami, я піду подихаю свіжим повітрям. Дочекайтеся мого повернення, благаю вас, я не гулятиму довго.
Я вже був закуняв у кріслі, аж тут у двері постукала пані, в якої ми винаймали квартиру.
До мосьє Пуаро прийшла ще одна леді, сер. Я сказала їй, що пан вийшов, але вона каже, що зачекає, бо приїхала здалеку.
О, запрошуйте її сюди, місіс Мерчісон. Можливо, я чимось зможу їй допомогти.
За хвилину відвідувачку провели до мене. Я впізнав її, і мені перехопило подих. Портрет леді Ярдлі не раз траплявся мені на очі у світській хроніці, тому я добре знав це обличчя.
Прошу, сідайте, леді Ярдлі,підсунув я стільця.Мій друг Пуаро вийшов, але запевнив мене, що невдовзі повернеться.
Вона подякувала і сіла. Це була натура зовсім іншого типу, ніж Мері Марвелл. Висока, темноволоса жінка з пломенистими очима та гордовитим білим лицемлише її вуста затаїли тугу.
Я раптом відчув, що хочу вразити нашу відвідувачку. Чом би й ні? У присутності Пуаро я завжди соромився і боявся показати себе не з найкращого боку. Але ж і я теж трохи знаю дедукцію! Піддавшись внутрішньому поштовху, я нахилився вперед.
Леді Ярдлі, я знаю, чому ви тут. Вам надсилали листи з погрозами, в яких ішлося про діамант.
Схоже, я вгадав. Жінка втупилася в мене, лице її сполотніло, а вуста розтулилися.
Ви про них знаєте? Звідки?
Я всміхнувся.
Логіка, леді. Якщо міс Марвелл отримувала листи з попередженнями
Міс Марвелл? Вона тут уже побувала?
Щойно пішла. Як я казав, якщо вона, власниця одного з діамантів-двійників, отримала кілька таємничих попереджень, то ви, власниця другого каменю, теж мали б їх отримати. Бачите, все дуже просто. Отже, я вгадав, вам теж надходили дивні повідомлення?
Леді Ярдлі повагалася мить, ніби не знаючи, довіряти мені чи ні, а тоді схилила голову, ледь усміхаючись.
Саме так,підтвердила вона.
І їх теж приносив особисто якийсь китаєць?
Ні, вони надходили поштою. Але скажіть, із міс Марвелл трапилося те саме, що й зі мною?
Я переказав леді все, що відбулося цього ранку. Вона слухала дуже уважно.
Усе збігається. Мої листице копії повідомлень, надісланих їй. Так, мені їх надсилали поштою, але папір покропили якимись цікавими парфумами, які нагадували мені китайські ароматичні палички і Схід. Що ж усе це означає?
Я похитав головою.
Це нам і треба зясувати. Ви маєте листи з собою? Можливо, поштові марки щось нам підкажуть.
На жаль, я їх знищила. Розумієте, тоді я подумала, що це просто дурний жарт. Невже якась китайська банда справді хоче повернути діаманти на місце? Не дуже віриться.
Ми перебирали факти ще раз і ще, але ніяк не могли розгадати таємницю. Врешті леді Ярдлі встала.
Думаю, мені немає потреби чекати на мосьє Пуаро. Ви ж можете переказати йому нашу розмову? Дуже вам дякую, містере
Вона завмерла з простягнутою рукою.
Капітан Гастінґс.
Звісно! Як я могла забути! Ви ж приятель Кавендішів, правда? Це Мері Кавендіш порадила мені звернутися до мосьє Пуаро.
Коли повернувся з прогулянки мій друг, я з гордістю оповів йому про те, що сталося за час його відсутності. Він суворо допитав мене про деталі нашої зустрічі, і з тону його голосу я відчув, що Пуаро не радий, що гуляв під час цієї важливої розмови. Я навіть здивувався, що мій дорогий друг заздрить мені. Він так звик постійно применшувати мої здібності, що навіть розчарувався, коли не зміг знайти жодної зачіпки для критики. Я ж у глибині душі був собою задоволений, хоча й потай боявся роздратувати Пуаро, адже щиро любив свого дивовижного друга, попри його екстравагантність.