Bien!сказав Пуаро за кілька хвилин із таємничим виразом обличчя.Наша історія набирає обертів. Прошу вас, передайте мені довідник англійських аристократів із он тієї полиці.Він погортав сторінки.Ось воно! «Ярдлі віконт у десятому коліні, учасник війни в Південній Африці» tout ça na pas dimportance «одружився 1907 року з її світлістю Мод Стоппертон, четвертою донькою барона Коттеріля третього» гм, гм, гм «має двох доньок, 1908 і 1910 року народження Член клубів має нерухомість». Voilà, ця інформація нам не дуже допомогла. Але завтра вранці ми побачимо цього мілорда!
Що?
Так. Я надіслав йому телеграму.
Я думав, ви вже вмили руки!
Я не виступаю в інтересах міс Марвелл, оскільки вона не бажає слухати моїх порад. Тепер я діятиму тільки для власного задоволеннязадоволення Еркюля Пуаро! Мені дуже кортить упхнути носа в цю справу.
І ви спокійнісінько змушуєте лорда Ярдлі мчати в місто тільки для того, щоб отримати задоволення? Сумніваюся, що йому це сподобається.
Au contraire, якщо я допоможу йому зберегти родинну коштовність, він буде мені дуже вдячний.
О, значить, ви все-таки думаєте, що камінь можуть вкрасти?з інтересом запитав я.
Я знаю це майже напевно,спокійно відказав Пуаро.Усе на те вказує.
Але як
Пуаро зупинив мої запитання легким помахом руки.
Прошу вас, не тепер. Не забиваймо собі голови. Погляньте-но краще на довідник, куди ви його поставили! Невже не бачите, що найвищі книжки стоять на найвищій полиці, трохи нижчіна наступній, і так далі. У нас є порядок, method, а це, як я вже не раз вам казав, Гастінґсе
Саме так,квапливо підтвердив я і поставив фоліант туди, де він мав стояти.
***
Лорд Ярдлі виявився жвавим галасливим чоловіком спортивної статури з червонуватим обличчям, і добродушна привітність робила його вельми привабливим, навіть попри явну відсутність високого інтелекту.
Незвичайна це справа, мосьє Пуаро. Якось я не складу всієї картини в голові. Моя дружина що, отримувала якісь дивні листи, такі самі, як міс Марвелл? І до чого все це?
Пуаро передав йому примірник «Світської хроніки».
Найперше, мілорде, дозвольте вас запитати, чи всі викладені тут факти відповідають реальності?
Його світлість узяв газету й пробіг очима статтю. Чоловікове обличчя потемніло від гніву.
Брехня!врешті вибухнув він.Не було ніякої романтичної історії, повязаної з каменем. Його взагалі, здається, з Індії привезли. Ніколи не чув ні про яких китайських божків.
Та все ж камінь називають «Зіркою Сходу».
І що?проревів лорд.
Пуаро ледь помітно посміхнувся, але прямо не відповів.
Прошу вас, мілорде, довіртеся мені. Якщо ви беззастережно віддасте справу в мої руки, я майже певен, що зможу відвернути катастрофу.
Думаєте, щось-таки за цими всіма фіглями-міглями стоїть?
Чи не могли б ви зробити те, що я вас попрошу?
Звичайно, але
Bien! Тоді дозвольте поставити вам кілька запитань. То ви кажете, що вже уклали з містером Рольфом цю угоду, повязану з маєтком Ярдлі?
О, то він вам про це вже розказував? Ні, ми ще ні про що конкретно не домовилися.Лорд повагався, і його обличчя почервоніло ще більше.Буду говорити чесно. Я справжнісінький осел, мосьє Пуаро, і я по вуха в боргах. Але я хочу з них вибратися. Я люблю своїх дітлахів і дуже хочу, щоб усе знову стало як раніше, і щоб ми й далі жили там само. Ґреґорі Рольф пропонує мені круглу сумуїї вистачить, щоб знову стати на ноги. Але мені не хочеться погоджуватися: ненавиджу весь цей набрід, зле стає від самої думки, що вони будуть крутитися навколо маєтку зі своїми ігрищами. Втім, погодитися таки доведетьсяа інакшеЛорд раптово замовк.
Пуаро поглянув йому просто в очі.
Отже, у вас є запасний варіант? Дозвольте я вгадаю? Продати «Зірку Сходу»?
Лорд Ярдлі кивнув.
Так. Ця коштовність передається в моїй родині з покоління в покоління, але яка різниця. Правда, покупця знайти не так уже й легко. Гоффберґ із Гаттон-Ґардена взявся допомогти мені знайти покупця, але він має поспішити, інакше нічого не вийде.
Ще одне запитання, permettez. Леді Ярдлі, до якого варіанту схиляється вона?
О, вона виступає проти того, щоб я продавав коштовність. Жінки, ви ж розумієте, всі вони в захваті від цих кіношних штук.
Розумію,сказав Пуаро. Він трохи помовчав, роздумуючи, а потім зірвався на ноги.Ви ж одразу поверенетеся в маєток? Bien! Не кажіть нікому ні слованікому, зрозуміло? І очікуйте нас із візитом сьогодні ввечері. Ми приїдемо близько пятої.
Добре, але я не
Ça na pas dimportance,мяко сказав Пуаро.Ви ж хочете, щоб я вберіг ваш дорогоцінний діамант від крадіжки, nest-ce pas?
Так, але
Тоді робіть, як я вам сказав.
Сумний і збитий з пантелику аристократ пішов геть із нашої кімнати.
***
У маєток Ярдлі ми прибули о пів на шосту. Величавий дворецький провів нас у старовинну залу, стіни якої були обшиті панелями, а в каміні палало жарке полумя. Нашим очам відкрилася зворушлива картина: темноволоса леді Ярдлі схилилася над світлими голівками двох своїх дітей, а лорд Ярдлі стояв коло них, і його обличчя було осяяне теплою усмішкою.
Мосьє Пуаро і капітан Гастінґс!оголосив дворецький.
Леді Ярдлі здригнулася й підвела очі, а її чоловік невпевнено рушив назустріч нам, шукаючи поглядом вказівок від Пуаро. Мій маленький друг почувався як риба в воді.
О, прошу мені вибачити! Я досі намагаюся розплутати справу міс Марвелл. Вона ж має приїхати до вас у пятницю, я не помиляюся? Тож я прибув сюди, щоб переконатися, що тут безпечно. Також я хотів запитати в леді Ярдлі, чи не пригадала вона часом, які ж усе-таки були марки на тих конвертах із листами, що їх вона отримувала?
Леді Ярдлі сумно похитала головою.
Боюся, що ні. Розумію, що мала б звернути на це увагу, але я навіть не думала, що все виявиться так серйозно.
Ви залишитеся в нас ночувати?запитав лорд Ярдлі.
О, мілорде, не хочу вас обтяжувати. Ми залишили речі в заїзді.
Ні-ні, все гаразд!Лорд Ярдлі зрозумів натяк.Я пошлю по них людину. Ви нас не обтяжите, запевняю.
Пуаро дозволив себе вмовити. Він сів біля леді Ярдлі й почав знайомитися з дітьми. За хвилину вони вже бавилися всі разом, і навіть мене їм вдалося залучити до гри.
Vous êtes bonne mère,сказав із галантним поклоном Пуаро, коли зявилася гувернантка і забрала дітей.
Леді Ярдлі поправила скуйовджене волосся.
Обожнюю своїх малих,сказала вона тепло.
А вони вас, і недарма!Пуаро знову вклонився.
Звук гонга сповістив, що настав час переодягатися до вечері, і ми підвелися, щоб розійтися по кімнатах. Аж тут зайшов дворецький, тримаючи на таці телеграму для лорда Ярдлі. Той перепросив і розірвав конверт. Прочитавши текст, лорд захвилювався.
Зітхнувши, він передав папірець дружині, а потім виразно глянув на мого друга.
Заждіть хвилю, мосьє Пуаро. Думаю, вам варто знати, яке повідомлення я отримав. Пише Гоффберґ. Він повідомляє, що знайшов покупця для діаманта: це американець, який завтра відпливає у Сполучені Штати. Сьогодні ввечері він пришле до нас фахівця, який огляне камінь. Їй-богу, якщо все буде добрелорд не договорив.
Леді сумно відвернулася. Вона досі тримала телеграму.
Я б дуже не хотіла, щоб ти продавав його, Джордже,сказала вона тихо.Коштовність так довго була у власності нашої родини.Леді помовчала, ніби сподіваючись на відповідь, але так і не дочекавшись її, спохмурніла й стенула плечима:
Я йду одягатися. Заодно вберу наш «товар».ледь скривившись, вона повернулася до Пуаро.Це одна з найбридкіших прикрас у світі! Не знаю, який ювелір її створив. Джордж завжди обіцяв, що переробить її для мене, але так цього й не зробив,із цими словами жінка вийшла з кімнати.
За півгодини ми зібралися у великій вітальні, чекаючи на леді. Вечеря вже мала розпочатися, а її досі не було.
Раптом почувся шурхіт, двері розчинилися, і перед нами постала леді Ярдлі, убрана в білу блискучу сукню. Її фігура аж сяяла, а на тонкій шиї ясніла смужка вогню. Леді стояла, одною рукою ледь торкаючись прикраси.