У її голосі звучали не лише гнів, але й замішання.
Мене почує,твердо сказав мільйонер.
Рут повела далі:
Протягом останнього місяця я заледве бачилася з ним. Він скрізь зявляється з тією жінкою.
З тією жінкою?..
З Мірей. Ну, танцівницею з «Парфенону».
Ван Олдін кивнув.
На тому тижні я була в його батьків, у Леконбері. І там поговорила з лордом. Він розмовляв зі мною дуже любязно й цілковито підтримав. Пообіцяв дати Дереку добрячого прочухана.
Угу, тільки й видобув мільйонер.
Що ти хочеш сказати своїм «угу», тату?
Те, що ти й подумала, Руті. Бідолашний Леконберіта він же просто руїна. Звичайно, стариган на твоєму боці, і нічого дивного, що він спробував тебе заспокоїти. Ще б пак: його син та спадкоємець одружений з дочкою одного з найбагатших людей Америки! Звісна річ, йому не хочеться цього запороти. Але всім відомо, що лорд уже однією ногою в могилі, тож хай що він скаже, а Дереку це буде як горох об стінку.
А хіба ти не можеш чимось зарадити, тату? гнула своє Рут, хвилину-другу помовчавши.
Та міг би, відказав ван Олдін. Він на секунду замислився, а відтак повів далі:Є кілька варіантів того, що тут можна зробити, але тільки від одного буде користь. Наскільки тобі вистачить мужності, Руті?
Та витріщилася на нього. А батько ствердно кивнув.
Я хочу сказати саме те, що й кажу. Чи вистачить у тебе характеру зізнатися перед усім білим світом, що ти припустилася помилки? Із цього гармидеру є лише один вихід, Руті. Закрити збитковий бізнес і почати все заново.
Ти маєш на увазі
Розлучення.
Розлучення?
Мільйонер сухо посміхнувся.
Ти так вимовляєш це слово, наче зроду його не чувала. Хоча твої друзі розходяться направо й наліво ледь не щодня.
О! Це мені відомо. Але
І змовкла, закусивши губу. А батько з розумінням кивнув.
Я знаю, Рут. Ти така ж, як і я: терпіти не можеш випускати з рук своє. Але я навчився цьому, і ти теж повинна навчитися: буває так, що це єдиний вихід. Я міг би знайти способи скомандувати Дереку «до ноги», але зрештою все закінчиться тим же. Він тобі не пара, Рут: цей тип прогнив до самих кісток. І зауваж: я картаю себе за те, що дозволив тобі одружитися з ним. Але ж тобі на ньому просто світ клином зійшовся, та й він начебто всерйоз збирався почати життя з нової сторінкину й от, а я ж бо якось уже став у тебе на шляху
Промовляючи останні слова, він не дивився на доньку. А якби поглянув, то, напевно, побачив би, як на її обличчі раптом проступив гнівний румянець.
Було різким тоном проказала вона.
От я і виявився надто мякосердим, щоб повторити це вдруге. Хоча передати тобі не можу, як жалкую, що не повторив. Останні кілька років, Рут, твоє життя було не мед.
Та що вже тамне надто приємним, погодилася місіс Кеттерінґ.
От я й кажу, що час покласти цьому край! І він ляснув долонею по столу. У тобі досі можуть жити почуття до цього хлопця. Вирви їх з коренем! Поглянь фактам в обличчя. Дерек Кеттерінґ одружився з тобою заради грошей. Тут і казці кінець. Позбудься його, Рут.
На кілька хвилин вона втупилася в підлогу, а відтак сказала, не підводячи голови:
А якщо він не дасть згоди на розлучення?
Ван Олдін спантеличено поглянув на неї.
А його ніхто й не питатиме.
Донька зашарілася й закусила губу.
Ні звісно, ні Я лише хотіла сказати
І змовкла. Батько пронизливо глянув на неї.
Що ти хотіла сказати?
Хотіла сказати Вона затнулася, ретельно добираючи слова. Не думаю, що він так просто здасться.
Мільйонер рішуче випнув підборіддя.
Ти маєш на увазі, розпочне гучний процес? Ну і нехай! Хоча ти, власне, помиляєшся. Твій благовірний не зчинятиме скандалу. Перший-ліпший адвокат розтлумачить йому, що цим він тільки виставить себе на посміховисько.
А ти не думаєш Вона неначе з чимось зволікала. Ну тобто просто щоб насолити мені він може почати скажімо так прати брудну білизну на людях?..
Батько поглянув на неї з деяким спантеличенням.
Тобто піде до суду? Він похитав головою. Вкрай малоймовірно. Бач, яка справа: для цього треба мати на руках хоч сякі-такі факти.
Місіс Кеттерінґ мовчала. Ван Олдін кинув на неї різкий погляд.
Ну ж бо, Рут, кажи прямо. Тебе щось тривожитьщо саме?
Ні, нічого, зовсім нічого.
Та її голос прозвучав непереконливо.
Тебе лякає публічність, еге ж? Я маю рацію? Залиш це мені. Я подбаю, щоб усе пройшло як по маслу: преса не здійматиме ні найменшого галасу.
Що ж, гаразд, тату, коли ти справді вважаєш, що це найкращий вихід із ситуації.
Ти й досі небайдужа до нього, так? Річ у цьому?
Ні.
Ця відповідь пролунала цілком недвозначно. Ван Олдін мав задоволений вигляд. І поляскав доньку по плечі.
Усе буде гаразд, дівчинко. Тобі нічого хвилюватися. Але наразі облишмо все це. Я привіз тобі з Парижа подарунок.
Мені? Щось дуже гарненьке?
Сподіваюся, тобі сподобається, сказав мільйонер, усміхаючись.
Він дістав із кишені пальта пакуночок і простягнув їй. Та нетерпляче розгорнула папір. Клацнула кришка футлярчика. Із вуст зірвалося протяжне «Ох!» Рут Кеттерінґ любила коштовностіі то завжди.
Тату, яка яка краса!
Шикарні камінчики, правда? вдоволено видобув ван Олдін. Тобі вони, дивлюся, до смаку.
До смаку?! Тату, вони унікальні! Де ти їх дістав?
Той усміхнувся.
Ха! Так я тобі і сказав! Їх, звісна річ, довелося купувати нишком. Вони ж бо досить широко відомі. Бачиш он той великий камінь по центру? Ти могла про нього дещо чути: це і є те саме «Серце вогню».
«Серце вогню»! повторила місіс Кеттерінґ.
Вона вийняла самоцвіти з футлярчика і притисла їх до грудей. Мільйонер мовчки спостерігав за донькою. І думав про всіх тих жінок, які носили ці коштовності. Про сердечні рани, відчай, ревнощі, заздрість. Як і за будь-яким уславленим каменем, за «Серцем вогню» тягся шлейф насильства й трагедій. Але, втримуваний упевненою рукою Рут Кеттерінґ, рубін, схоже, втрачав свою здатність приносити лихо. Ця жінка західного світу з її холодною, спокійною врівноваженістю здавалася живим запереченням трагедій і сердечних мук. Вона склала самоцвіти назад у коробочку, а відтак, підстрибнувши, обвила руками батькову шию.
Дякую, дякую, дякую, таточку! Вони неймовірні! Ти завжди робиш мені найпрекрасніші подарунки!
А як же інакше? сказав ван Олдін, ляскаючи її по плечі.Адже ти, Руті,все, що в мене є.
Ти ж залишишся на вечерю, правда, тату?
Ні, не думаю. А хіба ти нікуди не збиралася?
Так, але це можна запросто відкласти. Там не буде нічого цікавого.
Ні,заперечив батько. Не треба порушувати домовленості. У мене по горло справ. Побачимося завтра, люба. Я, певно, зателефоную тобі, і ми зустрінемося в Ґелбрейтів
Джентльмени Ґелбрейт, Ґелбрейт, Катбертсон і Ґелбрейт були лондонськими адвокатами ван Олдіна.
Гаразд, тату. Вона на мить затнулася. Я тільки сподіваюся, що все це вся ця історія не завадить мені зїздити на Ривєру?
А коли ти збираєшся їхати?
Чотирнадцятого.
О, то одне другому не завадить. Такі справи робляться не за один день. До речі, Рут, я б на твоєму місці не брав отих рубінів за кордон. Залиш їх у банку.
Місіс Кеттерінґ кивнула.
Ми ж не хочемо, щоб тебе пограбували і вбили заради «Серця вогню», пожартував мільйонер.
Еге, а сам запросто носив їх у кишені,відрізала закид дочка, усміхаючись.
Твоя правда
Якась нетвердість у його голосі привернула її увагу.
Тату, що таке?
Нічого, усміхнувся він. Пригадалася моя невеличка пригода в Парижі.
Пригода?
Так. Тієї ночі, коли я купував ці дрібнички.
І жестом вказав на футляр із коштовностями.
Ой, розкажи.
Нема про що розповідати, Руті. Кілька апашів були дещо знахабніли, але я вистрілив по нихвони й відчепилися.
Донька не без гордості поглянула на нього.
Тобі, татку, пальця в рот не клади.
Ще б пак, Руті.
Він ніжно поцілував її і пішов. А діставшись назад у «Савойю», віддав Найтонові короткий наказ:
Звяжися з таким собі містером Ґобізнайдеш його адресу в моєму особистому записнику. Він має бути тут завтра вранці о пів на десяту.